Рішення

від 27.12.2024 по справі 904/4715/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4715/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Скриннікової Н.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників (без виклику представників сторін) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК КРАЙТ (код ЄДРПОУ 30336335) до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ (код ЄДРПОУ 39102164) про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 89 895, 12 грн

Рух справи та процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТВК КРАЙТ звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ про стягнення заборгованості за договором поставки № 161 від 17.06.2024 року в сумі 89 895, 12 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань відносно не сплати за поставлений товар.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддю Скриннікову Н.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024р.

29.10.2024 своєю ухвалою господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Вирішив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

29.10.2024 відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного суду.

16.12.2024 через електронний суд подана заява про вступ у справу у якості представника відповідача Сергєєвої М.Ш. Надано доступ до справи в підсистемі електронний суд представнику відповідача.

16.12.2024 через електронний суд відповідач подав відзив на позов в якому зазначив, що позовну заяву ТОВ «Інтертехкомплект» отримав 07.11.2024року, після чого у повному обсязі оплатив заборгованість за поставлений товар по Договору № 161 від 17.06.2024 року, що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 11.11.2024 року. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2024 року по справі № 904/4715/24 отримано з запізненням. У листопаді 2024 року між сторонами по справі № 904/4715/24 були невдалі спроби укласти мирову іТОВ «Інтертехкомплект» звернулося до АБ «Майя Сергєєва та партнери» за правовою допомогою.

Також зазначив, що стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 19 710, 94 грн., пені та 10 % річних суперечить принципу неможливості притягнення особи до подвійної відповідальності.

Відповідач зазначив, що п. 3.8. Договору № 161 передбачається нарахування процентів не у річних, а за кожен день прострочення, а тому на його думку не дотримано методику нарахування процентів за незаконне користування грошовими коштами, визначену законодавцем у ч. 2 ст. 625 ЦК України, отже визначені проценти нараховані Позивачем безпідставно. Проценти, передбачені пунктом 3.8 Договору, підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України. Пунктом 4.2 Договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня фактичної оплати. Відсотки передбачені п. 3.8 Договору, за своєю правовою природою відносяться до пені. Таким чином, умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідач зазначив, що позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення пені, штрафу, 10 % річних та інфляції відповідач зазначив, що невиконання зобов`язання стосувалось лише певного проміжку часу, що не перевищує тривалості 90 календарних днів. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Максимальний строк затримки оплати за товар не перевищує 90 днів. Порушення договору відбулось ситуативно, а не протягом строку дії договору.

Підсумовуючи викладене відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву; відмовити у стягненні основної заборгованості в сумі 58494,19 грн; відмовити у стягненні процентів в сумі 19710, 94 грн.; зменшити розмір пені, штрафу, 10% річних та інфляції на 90 %; стягнути з позивача понесені судові витрата на правничу допомогу адвоката.

18.12.2024 через електронний суд відповідач подав заяву про зменшення на 90% розміру пені, штрафу, 10% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем обґрунтовуючи тим, що заборгованість перед позивачем погашена, період прострочення був незначним, поведінка відповідача була добросовісною, а вимоги про стягнення пені, процентів, 10% річних та інфляції є несправедливими.

20.12.2024 через електронний суд позивач подав відповідь на відзив в якому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 877,41 грн.; 10% річних в сумі 1201,19 грн.; пеню в сумі 3123,10 грн.; штраф в сумі 6488, 29 грн; проценти в сумі 19710, 94 грн. Закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 58 494,19 грн.; стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу. Відзив на позов просить залишити без розгляду через пропущений процесуальний строк на подання відзиву.

27.12.2024 господарський суд своєю ухвалою відмовив представнику позивача у закритті провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо відзиву на позов, який поданий 16.12.2024.

Суд вирішив залишити без розгляду відзив на позовну заяву, поданий через електронний суд 16.12.2024 з огляду на таке.

Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.10.2024 р. у справі №904/4715/24 була доставлена до електронного кабінету відповідача 29.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.1 а.с. 202).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно Квитанції №1932067 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС позовну заяву разом із додатками було доставлено ТОВ «ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ» - Відповідачу 24.10.2024 р. о 16:53 (т.1 а.с. 13-28).

Відтак твердження відповідача про отримання позову 07.11.2024 р. та ухвали від 29.10.2024 із запізненням (відповідач не зазначив дату отримання ухвали) не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Господарський суд запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня одержання ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву. останній день для подання відзиву 13.11.2024. Відповідач подав відзив 16.12.2024, тобто після закінчення процесуального строку на подання відзиву. В резолютивній частини відзиву відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву, однак відзив не містить поважних або об`єктивних причин для поновлення строку на подання відзиву, відповідач не навів жодного доводу в обґрунтування поновлення пропущеного строку, не подав суду докази, що підтвердили б твердження відповідача про отримання позову 07.11.2024 та ухвали від 29.10.2024 із запізненням.

Отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання про поновлення строку на подання відзиву на позов, оскільки відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом. Для подання відзиву суд встановив 15-денний строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний строк, встановлений судом на подання відзиву може бути продовжений відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки відповідач не звертався до суду із відповідною заявою, то суд не постановляв ухвалу про продовження або відмову у продовженні процесуального строку.

Суд вирішив залишити без розгляду відзив на позовну заяву.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання умов Договору ТОВ «ТВК КРАЙТ» (Позивач) поставило ТОВ «ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ» (Відповідачу) товар загальною вартістю 246947,98грн. Відповідач здійснив оплату отриманого товару в загальній сумі 188 453, 79 грн., заборгованість за товар становить 58 494,19 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість за поставлений та неоплачений товар в сумі 58 494,19 грн.; інфляційні втрати в сумі 877,41 грн.; 10% річних в сумі 1201,19 грн.; пеню в сумі 3 123,10 грн.; штраф в сумі 6 488,29 грн.; проценти в сумі 19 710,94 грн.

Також позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн, та заявив про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 900, 00 грн та 3 500, 00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов.

відповідач подав заяву про зменшення на 90% розміру пені, штрафу, 10% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем обґрунтовуючи тим, що заборгованість перед позивачем погашена, період прострочення був незначним, поведінка відповідача була добросовісною, а вимоги про стягнення пені, процентів, 10% річних та інфляції є несправедливими.

Господарський суд розглянув подані докази, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, достовірності, вірогідності та

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 58 494, 19 грн. та стягнення інфляційних втрат в сумі 877, 41грн.; 10% річних в сумі 1 201, 19 грн.; пені в сумі 3 123, 10 грн.; штрафу в сумі 6 488, 29 грн; процентів в сумі 19 710, 94 грн.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з належним укладенням договору, погодженням умов договору, строку його дії, порядку та строків виконання зобов`язань, визначені (погоджені) сторонами договору порядок та строки оплати, підтвердження виконання зобов`язань за договором зі сторони позивача, настання обов`язку зі сторони відповідача заплатити за поставлений товар, допущення невиконання (прострочення боржника) зобов`язань відповідачем, наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 10% річних у заявлених до стягнення сумах.

Підставою позову позивач визначає порушення відповідачем свого зобов`язання заплатити за договором № 161 від 17.06.2024.

Суд має зокрема встановити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1) Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже твердження позивача підлягають перевірці, а докази оцінці на предмет належності доказів і доведеності доказами тих обставин за для підтвердження яких вони подані.

Обставини справи встановлені судом.

17.06.2024 між ТОВ «ТВК КРАЙТ» (Постачальник) та ТОВ «ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ» (Покупець) укладено Договір поставки №161.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що в порядку і на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю будівельні матеріали та інші товарно-матеріальні цінності (далі іменується - «Товар»), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти Товар та оплатити його вартість. Загальна кількість Товару, яка поставляється за цим Договором складається з сумарної кількості Товару, яку Постачальник поставив, а Покупець прийняв протягом строку дії даного Договору згідно Видаткової (-их) накладної (-их).

Згідно п. 1.2. найменування, асортимент, кількість, ціна одиниці Товару й загальна ціна партії Товару, зазначаються у Видатковій накладній, яка має силу специфікації, підписуються повноважними представниками Сторін й є невід`ємною частиною даного Договору. Партією Товару є загальна кількість Товару в асортименті, зазначеному в окремій Видатковій накладній.

Згідно п. 2.1. Договору товар поставляється Покупцеві партіями. Базис поставки Товару EXW склад Постачальника (згідно Інкотермс у редакції 2020 року), що перебуває за адресою: Україна, Полтавська обл. м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 51а або за згодою сторін СРТ, Україна, Полтавська обл., склад Покупця (згідно Інкотермс у редакції 2020 року). В видатковій накладній або іншому додатку до цього Договору Сторонами може бути визначено інше місце та умови поставки.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що приймання-передача Товару оформлюється видатковою накладною, що підписується уповноваженими представниками Сторін.

Згідно п. 2.5. Договору датою передачі Товару (партії Товару) від Постачальника Покупцю є дата підписання Покупцем (представником Покупця) видаткової накладної (дата, зазначена в Видатковій накладній), відповідно до якої зазначена партія Товару передається Покупцю.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що ціна одиниці товару й загальна ціна товару вказуються в видатковій (-их) накладній (-их). Ціною партії товару є загальна ціна товару в асортименті, зазначеному в видатковій накладній.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що оплата товару повинна здійснюватися покупцем постачальнику в наступному порядку: на умовах повної післяплати, яка сплачується в розмірі 100% ціни товару (окремої партії товару) протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання покупцем товару (окремої партії товару).

За пунктом 3.5. Договору якщо товар буде поставлено на умовах післяплати (повної чи часткової) з відстроченням (розстроченням) розрахунків на визначений в Договорі строк, це вважатиметься - товарним кредитом в розумінні ПКУ і ст. 694 ЦКУ.

Згідно п. 3.6. Договору покупець здійснює оплату ціни товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у безготівковій формі.

Відповідно до п. 3.7. Договору датою оплати товару вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника. Зобов`язання покупця по оплаті ціни поставленого товару будуть вважатися виконаними належним чином з моменту зарахування на банківський рахунок постачальника суми коштів, що покриває ціну такого товару у повному обсязі.

Пунктом 3.8. Договору передбачено, що в разі поставки товару до його повної оплати постачальник має право нарахувати покупцю проценти за користування товарним кредитом (відповідно до вимог ст.536, ч.3 ст. 692 , ч.5.ст.694 Цивільного кодексу України). Початком нарахування процентів за користування товарним кредитом вважається наступний день за днем, коли покупець мав здійснити але не здійснив належну оплату отриманого товару згідно з умовами цього Договору. Якщо покупець після отримання товару прострочить оплату товару до 10 днів, на прострочену суму нараховуються проценти у розмірі 0,15 % за кожен день прострочення, а при простроченні більш ніж на десять днів на прострочену суму заборгованості нараховується процент у розмірі 0,5 %, за кожен день прострочення від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно п. 3.9. Договору покупець зобов`язаний, здійснюючи оплату за товар, зазначати в призначенні платежу конкретне зобов`язання, тобто номер і дату Договору поставки, у рамках якого здійснюється оплата, номер і дату рахунку (при сплаті попередньої оплати) або Видаткової накладної, по якій був отриманий оплачуваний товар. Якщо покупець при платежі не виконає зазначеної умови, постачальник має право сам, на свій розсуд, визначити - у виконання якого договору, рахунку, видаткової накладної зарахувати кошти, що надійшли від покупця в рахунок оплати.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення оплати такого платежу по день оплати заборгованості включно. У разі прострочення платежу понад 20 (двадцять) календарних днів, крім нарахованої пені, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець за прострочення грошового зобов`язання на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору ТОВ «ТВК КРАЙТ» (Позивач) поставило ТОВ «ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ» (Відповідачу) товар загальною вартістю 246 947, 98 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (том 1, арк.с. 52 149).

Видаткові накладні сторонами були підписані в електронній формі за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc.

Відповідач здійснив часткову оплату на суму 188 453,79 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, наявними у матеріалах справи.

Сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2024 - 23.08.2024 в електронній формі за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc. В Акті звіряння взаємних розрахунків зазначено підтверджену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 58 494, 19 грн.

На адресу відповідача була направлена вимога-претензія №456 від 04.09.2024 р. про сплату заборгованості в сумі 58494,19 грн. в термін до 10.09.2024 (том 1, арк.с.179-180).

Повторно на адресу відповідача була направлена вимога-претензія №495 від 03.10.2024 р. про сплату заборгованості в сумі 58494,19 грн. в термін до 10.10.2024 (том 1, арк.с. 181-182).

Відповіді на вищевказані претензії матеріали справи не містять.

Суд встановив, що належними доказами підтверджено, що відповідач на день відкриття провадження у справі мав заборгованість перед позивачем за поставлений на підставі Договору поставки №161 від 17.06.2024 р. товар в сумі 58 494, 19 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідач в порушення умов пункту 3.4 Договору поставки товару не заплатив позивачу належні до сплати грошові кошти, чим допустив прострочення виконання зобов`язання.

Суд встановив, що умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до умов п. 3.4. Договору строк оплати поставленого є таким, що настав, і відповідач визнав наявність заборгованості у акті звіряння за період з 01.01.2024 по 23.08.2024 (а.с. 176 т.1), але не сплатив борг.

Відтак у цій справі позивач є кредитором та управненою стороною, а відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Суд встановив, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штрафні санкції (штраф, проценти), інфляційні втрати та 10% річних на суму боргу, оскільки вони передбачені договором поставки та законом.

Суд наголошує, що нарахування інфляційних втрат та 10% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Суд зазначає, що проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, це плата за користування чужими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

Передбачені ст. 536 ЦК України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Суд перевірив розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 877, 41грн.; 10% річних в сумі 1 201, 19 грн.; пені в сумі 3 123, 10 грн.; штрафу в сумі 6 488, 29 грн; процентів в сумі 19 710, 94 грн. та встановив, що розрахунок є правильним.

Суд вирішив відмовити відповідачу у зменшенні на 90% розміру пені, штрафу, 10% та інфляційних втрат з огляду на таке.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (пост. ВП ВС від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15). При цьому судове рішення не породжує грошове зобов`язання і не змінює правовідносини сторін.

Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд встановив, що інтереси позивача порушувались відповідачем тим, що не здійснювалась оплата за вже поставлений товар, добровільно відповідач не заплатив заборгованість, а умови договору погоджені сторонами, тобто позивач та відповідач встановили їх на власний розсуд.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, добровільність та свободу договору, обов`язковість виконання зобов`язань належним чином, відсутні підстави для зменшення розміру пені, штрафу, 10% річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 11.11.2024 відповідач заплатив заборгованість за договором № 161 від 17.06.2024 в сумі 58 494, 19 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 71 від 11.11.2024. дані обставини підтвердив позивач у відповіді на відзив.

Підсумовуючи викладене, ураховуючи, що відповідач заплатив суму основного боргу, позивач не відмовився від частини позовних вимог, не заявив про їх зменшення, наявні підстави для відмови у позові в частині стягнення 58 494, 19 грн.

Суд вирішив задовольнити позов частково.

Щодо судових витрат

При поданні позову позивачем заявлено про орієнтовану суму витрат на правничу допомогу. Суд у цьому рішенні не вирішував питання розподілу витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

В силу статті 129 ГПК витрати по сплаті судового збору в сумі розмірі 2 422, 40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТЕХКОМПЛЕКТ (49051, вул. Калинова, буд. 12, Дніпро, код ЄДРПОУ 39102164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК КРАЙТ (36007, вул. Маршала Бірюзова, буд. 51 А, місто Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 30336335) інфляційні втрати в сумі 877,41грн.; 10% річних в сумі 1 201, 19 грн.; пеню в сумі 3 123, 10 грн.; штраф в сумі 6 488, 29 грн; проценти в сумі 19 710, 94 грн.; судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Відмовити у інших позовних вимогах.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.12.2024

Суддя Н.С. Скриннікова