Рішення

від 27.12.2024 по справі 916/3179/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3179/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/3179/24,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452);

до відповідача: Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, буд. 33; код ЄДРПОУ 20952932);

про стягнення 7 762,25 грн.

1. Суть спору.

17.07.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№ 3246/24) Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до відповідача Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, в розмірі 7 762,25 грн, у тому числі: основний борг у сумі 5 040,00 грн, пеню у сумі 610,33 грн, три відсотки річних у сумі 352,38 грн, інфляційні втрати у сумі 1 759,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору постачання природного газу постачальником останньої надії в частині оплати за спожитий газ в листопаді 2021 року.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.07.2024 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України.

14.08.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх.№30191/24).

16.08.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну (вх.№30416/24).

26.08.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх.№31242/24).

05.09.2024 до суду надійшли пояснення позивача на заперечення на відповідь на відзив (вх.№32340/24).

06.09.2024 до суду надійшли пояснення відповідача (вх.№32544/24).

12.09.2024 до суду надійшли пояснення позивача (вх.№33215/24).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України.

Позивач вказує, що відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880, він здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем за листопад 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Також зазначає, що протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

Позивач вказує, що за листопад 2021 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 5 040,00 грн., в той час як відповідач, оплату за переданий товар не здійснив та прострочив виконання зобов`язання.

Крім того, позивачем нараховано на основну заборгованість відповідача у розмірі 5 040,00 грн., 3 % річних у сумі 352,38 грн., пеню в сумі 610,33 грн., інфляційні втрати у сумі 1 759,54 грн.

Позивач вказує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується:

- листом оператора ГТС від 05.04.2024 № ТОВВИХ-24-5259;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача;

- повідомленням про споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Зазначає, що Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання, та вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

3.2. Аргументи Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги ним не визнаються, вважає їх необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Вказує, що відповідно п. 1 Розпорядження Чорноморського міського голови від 13.04.2024 № 171 закінчено опалювальний сезон 2020 2021, відповідно з 14 квітня 2021 відділом культури споживання природного газу припинено.

Також зазначає, що між відділом культури та ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДІНГ» укладено договір від 12.11.2021 № 14-1114/21-50-Т про постачання природного газу.

Відповідачем стверджується, що на підставі вищевказаного договору розпломбовано лічильники обліку газу на об`єктах відділу культури, що підтверджує актом №235 від 15.11.2021 та №248 від 16.11.2021.

Виходячи із вказаного, відповідач стверджує, що споживання природнього газу закладами відділу культури у опалювальному сезоні 2021-2022 розпочато 15.11.2021 та одразу газ постачався іншим постачальником.

Таким чином, Відділ культури у позивача, як постачальника газу, у листопаді 2021 газ не отримував.

Також відповідач вказує, що на жодній із копій документів що подані позивачем, як то договору чи акту приймання-передачі, не міститься підпису уповноваженої особи відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що станом на листопад 2021 та по цей час має в них в оперативному управлінні наявні дві установки споживання газу, інших об`єктів на яких споживається газ не має. Відповідно споживання газу в період до розпломбування установок на об`єктах відділу не можливе, а на момент розпломбування вже діяв договір з іншим постачальником.

Відповідач вказує, що відповідно до пункту 1.3. Типового договору, укладення договору відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, аналогічні приписи містять ст. ст. 638, 642 ЦК України.

Відповідач вважає, що автоматичне віднесення системою його до споживачів газу останньої надії не свідчить про автоматичне укладення договору, а безпосередньо самим договором визначено, що укладання договору відбувається виключно за умови акцептування договору споживачем газу.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі Позивач, Постачальник, Постачальник останньої надії) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Згідно з наявним у справі Типовим договором постачання природного постачальником «останньої надії», який регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником останньої надії, та який вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) Постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строк та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно п. 1.3. Типового договору, укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 3.1. Типового договору, передбачається що постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VІ Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті. (п.4.1.).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що міститься на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.4.2.).

Відповідно до п.4.3. договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальникам і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п.4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного на місяцем постачання природного газу (п.4.4.)

Згідно з умовами п.4.5. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим , строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі 0.01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до п. 5.2. Типового договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно умов цього Договору.

Пунктом 7.1. Типового договору, передбачено, що припинення газопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Згідно з п. 8.1. Типового договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством (т.1, а.с.14-17).

У зв`язку із закріпленням відповідача як споживача, за ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», суд доходить висновку про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії» та Відділом культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як споживачем, 01.11.2021 договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Відповідно до рахунку на оплату (природного газу) №31056, за розрахунковий період 1 30 листопада 2021 ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ України" Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, нараховано до сплати 5 040,00 грн, разом із ПДВ, за поставлений природний газ в кількості 0,30000 тис.м.куб (300 м.куб.) (т.1, а.с. 23).

Відповідно до акту №18227 приймання-передачі природного газу від ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ України" Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, всього за період листопад 2021 було передано природного газу 0,30000 тис.м.куб. (300 м.куб.), на загальну суму 5 040,00 грн. Вказаний акт підписаний зі сторони ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ України" та направлено відповідачу(т.1, а.с. 24).

Докази направлення позивачем вищезазначених документів відповідачу наявні в матеріалах справи.

З листа №ТОВВИХ-24-5259 від 05.04.2024 ТОВ «Оператор ГТС України» вбачається, що Відділ культури Чорноморської міської ради код ЄДРПОУ 20952932, внесений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та ЕІС-код якого 56XS0000KQGPW00F (т.1, а.с.50).

Споживач зі вказаним ЕІС-кодом в період з 01.11.2021 по 31.10.2022, та з 01.11.2022 по 31.10.2023 був закріпленим за постачальником ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ України".

Також вбачається, що за листопад 2021 споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000KQGPW00F, було спожито 300,00 м.куб. природного газу (т.1, а.с. 47).

Із подобової алокації відбору природного газу за листопад 2021, вбачається, що постачання природного газу позивачем до відповідача здійснювалося 16.11.2021 (204 м.куб.) та 17.11.2021 (96 м.куб.) (т.1, а.с.137).

Із наявного в матеріалах справи листа АТ «ОЩАДБАНК» №16/2-09/44023/2024 від 09.0.2024 вбачається, що реєстр надходжень грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ України" від Відділу культури Чорноморської міської ради відсутній (т.1, а.с.52-53).

ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ України", звертався до відповідача з Вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії», в якій зазначав про необхідність сплати заборгованості за природний газ в сумі 5 040,00 грн до 02.01.2024, та зазначав, що у разі несплати заборгованості у зазначений строк, буде вимушене звертатися з позовом до суду для захисту своїх інтересів, внаслідок чого, окрім заборгованості буде стягнуто пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та судові витрати (т.1, а.с. 56-61).

Також в матеріалах справи наявна копія Договору №144-1114/21-50-Т від 12.11.2021 укладеного між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, ЕІС-код 56XS0000KQGPW00F (т.1, а.с.80-90).

Згідно п. 1.1. вказаного Договору, Постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах.

Пунктом 2.1. Договору, передбачено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 11 листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 50 тис.м.куб.

Згідно п. 2.3. Договору, підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пункт 3.3 Договору передбачає, що постачання (включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється за умови виконання Споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Пунктом 3.5. Договору перебачено, що приймання-передачі газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Натомість акту приймання-передачі природного газу укладеного між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» матеріали справи не містять.

Таким чином, заборгованість Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області перед Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України з оплати вартості поставленого природного газу за листопад 2021 в розмірі 5 040,00 грн погашена не була, у зв`язку із чим позивач вимушений звертатися до суду з даним позовом.

5. Позиція суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативними актами, а саме: Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (пункт 26 частина 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Так, договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника останньої надії, відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Так, у зв`язку із відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі-оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відділом культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області за листопад 2021 року, автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Укладений між сторонами публічний типовий договір постачання природного газу від 01.11.2021 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, відповідно до статей 173-175 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 300,00 м.куб. на суму 5 040,00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.4. Типового договору, споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму 5 040,00 грн, у встановлений п. 4.4 Типового договору строк.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за листопад 2021 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області основного боргу у сумі 5 040,00 грн.

Щодо заперечень відповідача зазначених у відзиві суд зазначає таке:

Факт споживання відповідачем природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за листопад 2021 року , а саме протягом 16.11.2021 та 17.11.2021, в обсязі 300 м.куб., підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56XS0000KQGPW00F. Отже, Типовий договір постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем було укладено 01.11.2021.

Разом із цим, 12.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області укладено договір №14-1114/21-БО-Т постачання природного газу.

Згідно пункту 2.3. Договору, підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, постачання природного газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Отже, 12.11.2021 року з моменту укладення договору з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» споживач надав згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника.

Між тим, укладення між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області договору №14-1114/21-БО-Т постачання природного газу від 12.11.2021, не є фактом спростування споживання природного газу з ресурсу ПОН до моменту включення споживача до Реєстру споживачів Постачальника - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником Споживачеві оформлюється актом приймання-передачі газу, натомість в матеріалах справи відсутні будь-які документи які б підтверджували факт споживання відповідачем природного газу саме від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» у листопаді 2021 року.

Водночас суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на спростування інформації, наданої ТОВ «Оператора газотранспортної системи України» у листі від 05.04.2024 №ТОВВИХ-24-5259 щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії»/позивач з ЕІС-кодом - 56XS0000KQGPW00F, а саме щодо об`ємів природного газу, спожито відповідачем у листопаді 2021 у загальному обсязі 300,00 м.куб., який включено саме до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 352,38 грн та інфляційних втрат у сумі 1759,54 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.5 Договору, у разі порушення споживачем, не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір пені за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 становить 610,33 грн., судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Водночас, господарський суд враховує норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, які встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Окрім того, господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, враховуючи, що період прострочення відповідача припадає на період дії воєнного стану та відповідачем здійснювалися дії щодо часткової оплати виниклої заборгованості, що відповідач шляхом самозабезпечення обслуговує багатоквартирний будинок, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 75% - до 155,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, згідно ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відділу культури Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, просп. Миру, буд. 33; код ЄДРПОУ 20952932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) основний борг в розмірі 5 040/п`ять тисяч сорок/грн 00 коп., пеню в розмірі 155/сто п`ятдесят п`ять/грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 352/триста п`ятдесят дві/грн 38 коп., інфляційні витрати в розмірі 1 759/одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять/грн 54 коп., а також 2 422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 27.12.2024

Суддя Ю.М. Невінгловська