Рішення

від 15.11.2024 по справі 492/538/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/538/24

провадження № 2/492/512/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 60704,42 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 09 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі за текстом - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 448353-КС-001 (далі за текстом кредитний договір), згідно з умовами якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало відповідачці кредит у сумі 25000,00 грн., на засадах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 отримала кредит у вказаній сумі та зобов`язалась повернути кредитні кошти у повному обсязі до 27 липня 2022 року та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 3584,96% річних, з розрахунку фіксованої процентної ставки за кредитом в день у розмірі 0,8647%, а також комісію за надання кредиту у розмірі 3750,00 грн. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало умови вказаного кредитного договору у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену суму кредиту, однак відповідачка не здійснила повернення коштів, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією на загальну суму 60704,42 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки, оскільки остання ухилилась від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Представники позивача, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явились, але просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, у разі неявки відповідачки у судове засідання не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі, про що зазначили у позовній заяві та заяві, поданих до суду.

Відповідачка, будучи двічі поспіль належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання повторно не з`явилась. Так, судом,відповідно дочастини 6статті 128ЦПК України,надсилались судовіповістки провиклик відповідачкиу судовезасідання заадресою місцяпроживання відповідачки,зареєстрованою увстановленому закономпорядку,однак,згідно зпоштовими конвертамиз судовимиповістками,що повернулисьдо судуз довідкамивідділення «Укрпошти»з позначками«адресат відсутнійза вказаноюадресою»,свідчить пронеможливість врученнявідповідачці судовихповісток,та,відповідно дочастини 8статті 128ЦПК України,в такомувипадку вважається,що судовівиклики врученівідповідачці належнимчином.Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.

Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини справи, дві неявки поспіль відповідачки у судове засідання, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 22 травня 2024 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представників позивача, що викладені у позовній заяві та заяві, поданих до суду, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржниці від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а. с. 46, 47, 50), позивачем у справі, та ОСОБА_1 (а. с. 54, 55), відповідачкою у справі, на підставі пропозиції (оферти), яку було прийнято відповідачкою, укладено кредитний договір № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року, відповідно до умов якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало, а ОСОБА_1 , відповідачка у справі, отримала кредит у сумі 25000,00 грн., на засадах строковості, зворотності, платності (а. с. 18-19, 20-23, 24-27, 28-31). Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору Кредитодавець зобов`язався з дня укладення договору надати Позичальниці кредит у сумі та на строк, визначені пунктами 2.1., 2.3. кредитного договору, а саме 25000,00 грн. строком на 24 тижні, тобто до 27 липня 2022 року (пункт 2.7. кредитного договору), шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок Позичальниці, який відповідає банківській платіжній картці. Згідно з пунктами 4.2.1., 4.2.3., 4.4.1. кредитного договору позивач зобов`язався надати Кредит Позичальниці в строки (терміни) та в порядку, передбаченому Договором, а ОСОБА_1 , відповідачка у справі, зобов`язалась виконувати цей Договір у порядку та в строки (терміни), встановлені Договором, повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 3584,96% річних, з розрахунку фіксованої процентної ставки за кредитом в день у розмірі 0,8647%, а також комісію за надання кредиту у розмірі 3750,00 грн., визначені пунктами 2.4., 2.5., 2.9. кредитного договору. Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до дати, вказаної у пункті 2.7. кредитного договору. Підписуючи цей Договір, відповідачка надала згоду на створення особистого кабінету Позичальника в ІТС Кредитодавця, та підтвердила , що до укладання Договору отримала від Кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачено законодавством України, а також інформацію про умови Договору і Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а. с. 36-45), що розміщені на сайті Кредитодавця (пункти 7.2.1., 7.3.1. кредитного договору).

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується квитанцією про перерахування коштів № 491574825 від 09 лютого 2022 року, згідно з якою кредитні кошти у розмірі 25000,00 грн. було перераховано на рахунок НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , відповідачці у справі, та якою було використано зазначені кошти, що підтверджується листом № 20.1.0.0.0/7 240527/38723 від 29 травня 2024 та випискою за договором № б/н за період з 09 лютого 2022 року по 27 липня 2022 року, наданими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 35, 80, 81-88).

В порушення умов кредитного договору № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 , відповідачка у справі, взяті на себе зобов`язання не виконувала, внаслідок чого у неї перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», позивачем у справі, виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 10 квітня 2024 року з урахуванням суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією склала загальну суму 60704,42 грн., з якої заборгованість за: тілом кредиту 25000,00 грн., процентами 33291,72 грн., комісією 2412,70 грн. (а. с. 10-16, 17).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частин 1, 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатору, отриманого від ТОВ «БІЗНЕСПОЗИКА»,позивач усправі, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепти пропозиції товариства), тобто кредитний договір вважається укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «БІЗНЕСПОЗИКА»,позивач усправі, отримало її персональні дані та використало їх у власних цілях.

Таким чином, сторони вказаного кредитного договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому кредитний договір № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).

Вказаним кредитним договором передбачено порядок та умови отримання кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, комісії.

ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підписавши вказаний кредитний договір № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року, надала згоду на отримання та повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії в строки та порядку, встановленими вказаним кредитним договором.

Судом встановлено, що за змістом позовних вимог та документів, наявних у справі, кредитний договір № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що є доказом його укладення між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», позивачем у справі, та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі.

Доказом отримання ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, кредитних коштів за вказаним кредитним договором слугує інформація, надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду від 22 травня 2024 року, відповідно до якої суд повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 , відповідачки у справі, в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 IBAN НОМЕР_3 , на яку 09 лютого 2022 року здійснено переказ коштів на суму 25000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку. (а. с. 80, 81-88).

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року, позичальниця ОСОБА_1 , відповідачка у справі, зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також комісію в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених у вказаному кредитному договорі.

Всупереч умовам вказаних договорів ОСОБА_1 , відповідачка у справі, не виконала своїх зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, не спростовано факт укладення між нею та ТОВ «БІЗНЕСПОЗИКА»,позивачем усправі, кредитного договору № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року, та отримання відповідачкою коштів, внаслідок чого суд вважає укладеним кредитний договір між сторонами.

Відповідно до умов укладеного між ТОВ «БІЗНЕСПОЗИКА»,позивачем усправі, та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, кредитного договору № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року, строк, на який надався кредит, становив 24 тижні, тобто на строк від 09 лютого 2022 року до 27 липня 2022 року.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, кредитні кошти отримала, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.

Доказів на спростування отримання кредиту у сумі 25000,00 грн. ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором № 448353-КС-001 від 09 лютого 2022 року ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, суду не надано, інші розрахунки заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказані розрахунки приймаються судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 60704,42 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена відповідною платіжною інструкцією (а. с. 1).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-81, 89, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265,268,273,274-279,280-282,284,289,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: бульв. Лесі України, буд. № 26, оф. № 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за кредитним договором, а саме:

-простроченими платежами по тілу кредиту 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок;

-простроченими платежами по процентах 33291 (тридцять три тисячі двісті дев`яносто одну) гривню 72 копійки;

-простроченими платежами за комісією 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 70 копійок,

а всього 60704 (шістдесят тисяч сімсот чотири) гривні 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: бульв. Лесі України, буд. № 26, оф. № 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 41084239) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2024 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д