Рішення

від 25.12.2024 по справі 492/430/21

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/430/21

провадження № 2/492/11/24

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Арцизької міської ради про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, з урахування збільшених позовних вимог просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 300000,00 грн., посилаючись на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення Арцизької міської ради № 942-VII від 12 квітня 2018 року «Про відхилення проекту рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В цей проміжок часу фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Арцизької міської ради з заявою з метою узаконення самочинного будівництва естакади, за результатами розгляду якої 12 квітня 2018 року Арцизькою міської радою ухвалено рішення № 943-VII про надання дозволу на уточнення площі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні КУ «Арцизька центральна опорна лікарня» загальною площею 0,2595 га за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року вищезазначене рішення Арцизької міської ради скасовано. Після скасування вказаного рішення, позивачка повторно звернулася із заявою до Арцизької міської ради, однак у надані відповідного дозволу знову було відмовлено. Далі, 17 травня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом було скасовано рішення Арцизької міської ради № 1223-VII від 10 січня 2019 року «Про відхилення рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 » та відповідача зобов`язано у встановлений законом термін надати позиваці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража за зазначеною адресою. На 90 черговій сесії Арцизької міської ради VII скликання, на виконання вищевказаного судового рішення проект рішення № 1423-VII від 11 липня 2019 року був відхилений. Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року рішення № 1423- VII від 11 липня 2019 року визнано протиправним та скасоване, з приводу невиконання рішення суду розпочато досудове розслідування. Також, 21 жовтня 2020 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі встановлений судовий контроль у зв`язку з чим, відповідача Арцизьку міську раду зобов`язано у 30-денний строк подати звіт про виконання судового рішення до Одеського окружного адміністративного суду. Однак, протягом трьох сесій голова Арцизької міської ради ОСОБА_3 ухилявся від виконання вищевказаного рішення та не вносив на розгляд ради відповідного проекту рішення про надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою. В подальшому Одеським окружним адміністративним судом було визнано бездіяльність депутатів Арцизької міської ради та голови Арцизької міської ради Парпуланського С.А. В результаті вищевказаних протиправних дій та бездіяльності Арцизької міської ради, що призвело до систематичного, тривалого порушення прав та інтересів позивачки, необхідності постійного захисту порушених прав позивачці протягом усього часу завдавалась моральна шкода, яку позивачка оцінює у розмірі 300000,00 грн., тому позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

До суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача заперечував проти позовних вимог позивачки, посилаючись на те, що Арцизькою міською радою VII скликання з 19 червня 2019 року, тобто з моменту набрання законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року вживались заходи щодо виконання зазначеного рішення суду шляхом проведення повторного розгляду на пленарному засіданні Арцизької міської ради, проте за результатами голосування депутатами Арцизької міської ради прийнято рішення № 1423- VII від 11 липня 2019 року, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Арцизькою міською радою на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду було добровільно перераховано на користь ОСОБА_1 кошти за понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу. З моменту набуття повноважень і до 22 лютого 2021 року новообраний Арцизькою міською радою VIIІ скликання та Арцизьким міським головою вчинено усі можливі заходи щодо виконання рішення суду, шляхом надання в законному порядку дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів ОСОБА_1 . Зазначене питання неодноразово розглядалось на засіданнях постійної комісії з питань комунальної власності, земельних відносин, містобудування, будівництва та охорони природи Арцизької міської ради, спільних засіданнях постійних комісій Арцизької міської ради та пленарних засіданнях чергових та позачергових. На пленарному засіданні сьомої сесії Арцизької міської ради VIIІ скликання 22 лютого 2021 року було розглянуто питання щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ,, за результатами якого після загального обговорення та поіменного голосування було прийнято рішення щодо надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, в період з 19 червня 209 року по 22 лютого 2021 року Арцизькою міською радою вчинялись усі можливі заходи, які були спрямовані на виконання рішення суду, внаслідок чого рішення було виконано лише 22 лютого 2021 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаюсь на те, що визнання протиправним та скасування рішення Арцизької міської ради не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Висновок експерта судово-психологічної експертизи не може бути взятий до уваги, оскільки у висновку не зазначено причинного зв`язку між спричиненою моральною шкодою позивачці та діями відповідача. Питання надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства неодноразово ставилося на голосування сесії, однак депутати не голосували, тому винна поведінка відповідача відсутня.

У судовому засіданні судовий експерт Савостін О.П. надав роз`яснення висновку, зазначивши, що під час дослідження у підекспертної ОСОБА_1 не було встановлено відхилень психічних розладів. Під час дослідження підекспертної ОСОБА_1 були встановлені факти завдання моральної шкоди та страждань і відповідно до вимог закону визначено розмір завданої моральної шкоди у сумі 300000,00 грн., яка відповідає моральним стражданням ОСОБА_1 .

Позивачка та її представник-адвокат у судове засідання не з`явилися, але від представника позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши заперечення представника відповідача, заслухавши експерта, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 році у справі № 420/1335/19 визнано протиправним та скасовано рішення Арцизької міської ради Одеської області від 10 січня 2019 року № 1223-VII «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 », зобов`язано Арцизьку міську раду у встановлений чинним законодавством термін, надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража за вищевказаною адресою (т. 1 а. с. 9-12).

08серпня 2019року окремоюухвалою Одеськогоокружного адміністративногосуду усправі № 420/1335/19 визнано протиправним та скасовано рішення Арцизької міськоїради від 11 липня 2019 року щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 420/1335/19, яке набрало законної сили 19 червня 2019 року, зобов`язано прокуратуру Одеської області провести перевірку викладених в ухвалі фактів щодо невиконання або неналежного виконання відповідальними особами Арцизької міської ради дій спрямованих на звернення до суду з заявою про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду результати перевірки та вжиті заходи повідомити суд у місячний строк (т. 1 а. с. 13-14).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року було встановлено новий строк для подачі звіту з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року, зобов`язано Арцизьку міську раду Одеської області протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 420/1335/19 (т. 1 а. с. 15-18).

15 лютого 2021 року Одеським окружним адміністративним судом визнано протиправною бездіяльності депутатів Арцизької міської ради та голови Арцизької міської ради Парпуланського С.А., щодо не вжиття всіх заходів передбачених законом для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 420/1335/19 (т. 1 а. с. 21-22).

Також, 15 лютого 2021 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалене рішення про відмову в прийнятті звіту Арцизької міської ради з приводу виконання вищевказаного судового рішення (т. 1 а. с. 19-20).

Крім того, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року звіт Арцизької міської ради про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року у справі № 420/1335/19 повернутий без розгляду (т. 1 а. с. 50). Зазначена ухвала постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року залишена без змін (т. 1 а. с. 65-67).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року в частині накладення штрафу на голову Арцизької міської ради ОСОБА_3 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення на голову Арцизької міської ради ОСОБА_3 штрафу відмовлено (т. 1 а. с. 52-56).

24 березня 2021 року Одеським апеляційним адміністративним судом відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності голови Арцизької міської ради Парпуланського С.А. в порядку ст. 383 КАС України (т. 1 а. с. 57-61).

Згідно висновку експерта № 05/22 від 01 червня 2022 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи розмір грошової компенсації моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 може відповідати заявленим вимогам 300000,00 грн. та буде залежати від часу, який буде витрачений позивачкою на судовий розгляд справи, стану здоров`я ОСОБА_1 на час прийняття судового рішення та інших значущих факторів, які можуть з`явитися як додаткові обставини під час розгляду справи судом (т. 1 а. с. 138-146).

За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі статтею 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Статтею 56 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положеньстатті 129-1 Конституції Україниобов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з частиною 1, частиною 2 статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Законута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

За змістомстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16і23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що «згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другоюстатті 1167 ЦК Українивизначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.»

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 227/2918/19, порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного урядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди (висновки Верховного Суду у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 227/2918/19; у постанові від 24 березня 2021 року у справі №545/1871/19; у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 461/85/19).

У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979, пункти 86, 89, рішення у справі «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, заява № 14183/02, пункт 71).

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особивказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174ЦК Українивідповідно.

Згідно зістаттею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Подібний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 686/10710/18 (провадження № 61-125св19), від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 (провадження № 61-2846св21), від 25 жовтня 2021 року у справі № 686/27099/20 (провадження № 61-6880ск21), від 15 листопада 2021 року у справі № 686/24617/20 (провадження № 61-10922св21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 686/20441/21 (провадження № 61-3969св22).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що застосовуючи статті 1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173,1174 ЦК Українишкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом посилалася на те, що внаслідок бездіяльності Арцизької міської ради щодо невиконання рішення Одеськогоокружного адміністративногосуду від17травня 2019році усправі №420/1335/19,яким визнанопротиправним таскасовано рішенняАрцизької міськоїради Одеськоїобласті від10січня 2019року №1223-VII«Про відхиленняпроекту рішення«Про наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки уприватну власністьдля будівництваіндивідуальних гаражівгр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 »,зобов`язано Арцизькуміську радуу встановленийчинним законодавствомтермін,надати ОСОБА_1 ,дозвіл нарозробку проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність длябудівництва гаражаза вищевказаноюадресою,їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 300 000,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 році у справі № 420/1335/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення Арцизької міської ради Одеської області від 10 січня 2019 року № 1223-VII «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуальних гаражів гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 », зобов`язано Арцизьку міську раду у встановлений чинним законодавством термін, надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража за вищевказаною адресою (т. 1 а. с. 9-12). Рішення набрало законної сили 19 червня 2019 року.

Наявність моральної шкоди позивачка мотивує тим, що неправомірні дії та бездіяльність відповідача призвели до необхідності захисту порушеного права в судовому порядку. Ці обставини вимагали витрат значних зусиль, часу для їх відновлення, призвели до хвилювань та переживань, що негативно позначилися на психоемоційному та фізичному стані позивачки. Відшкодування моральної шкоди дасть можливість відновити втрачене здоров`я, спричинене протиправними діями та бездіяльністю відповідача.

Судом такожвраховано,що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Позивачкою ОСОБА_1 доведено факт заподіяння їй протиправною бездіяльністю Арцизькою міською радою моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного виконання рішення суду відповідачем, необхідності неодноразово звертатись до суду із заявами, внаслідок чого змінювався уклад життя позивачки, яка була змушена значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів як перед відповідачем так і перед судом.

З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок невиконання органом місцевого самоврядування рішення суду, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивачки у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог, суди дійшов висновку, що сума у розмірі 30 000 грн. є достатньою для відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог позову.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, звернулася до суду з зазначеним позовом 21 квітня 2021 року та судовий збір складає у розмірі 948,22 грн., 31 січня 2023 року позивачка збільшила позовні вимоги до 300000,00 грн. та судовий збір складає у розмірі 2051,78 грн.

Рішенням суду задоволено позовні вимоги у розмірі 30000,00 грн., що становить 10 % від суми заявлених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до статті 141 ЦПК України, з Арцизької міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (3000 х 10 %), що становить 300,00 грн., а інша частина у розмірі 2700,00 грн. компенсується за рахунок держави.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 48, 72, 76-83, 89, 95, 110, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Арцизької міської ради (місцезнаходження: вулиця Соборна, будинок 46, місто Арциз Болградського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04057037) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_2 районногосуду Одеськоїобласті)30000(тридцятьтисяч)гривень 00копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Арцизької міської ради (місцезнаходження: вулиця Соборна, будинок 46, місто Арциз Болградського району Одеської області, код ЄДРПОУ: 04057037) в дохід держави судовий збір у розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.

Судовий збір у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок компенсувати за рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в зазначеному позивачкою розмірі відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 27 грудня 2024 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.