Рішення

від 05.12.2024 по справі 504/4331/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/4331/24

Провадження №2/504/2639/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просить визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 11,6920 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5122784600:01:001:0392, яка розташована на території Березівського району, Курісовська сільська рада Одеської області (за межами населеного пункту).

На обгрунтування своїх доводів заявник стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

За життя розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26.03.2009 року № 541/А -2009 та розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.05.2009 року № 674/А -2009 ОСОБА_2 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку, загальною площею 11,6920 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5122784600:01:001:0392, яка розташована на території Березівського району, Курісовська сільська рада Одеської області (за межами населеного пункту).

На ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯИ № 211859 на право власності на земельну ділянку, який не зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди.

Заявник вказує, що правовстановлюючий документ (його оригінал) втрачений.

Через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майна, заявник позбавлений можливості оформити в нотаріальному порядку свої спадкові права.

Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав повністю.

Відповідач сповіщений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Встановлені судом фактичні обставини:

Судом встановлено, що за життя розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26.03.2009 року № 541/А -2009 та розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.05.2009 року № 674/А -2009 ОСОБА_2 передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку, загальною площею 11,6920 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5122784600:01:001:0392, яка розташована на території Березівського району, Курісовська сільська рада Одеської області (за межами населеного пункту).

На ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯИ № 211859 на право власності на земельну ділянку, який не зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

З матеріалів спадкової справи № 454/2010, заведеної 02.11.2010 року до майна ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що спадщину прийняв ОСОБА_1 , який приходиться сином спадкодавцю.

Позиція суду та релевантні джерела права:

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".

Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, на підставі життя розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26.03.2009 року № 541/А -2009 та розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.05.2009 року № 674/А -2009 набув право власності на земельну ділянку, загальною площею 11,6920 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5122784600:01:001:0392, яка розташована на території Березівського району, Курісовська сільська рада Одеської області (за межами населеного пункту).

Не оформлення (не реєстрація) та/чи не отримання за життя спадкодавцем державного акту на право власності на земельну ділянку, не є правовою підставою для ствердження про не набуття особою права власності, оскільки право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог визначених ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас набуття права власності відбувається одночасно із прийняттям відповідним правомочним суб`єктом розпорядження землями державної та/чи колективної власності рішення про передачу земельної ділянку у власність громадянину.

Оскільки спадкоємець не має можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, то тільки в судовому порядку він має можливість захистити своє право.

Таким чином позов слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 11,6920 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 5122784600:01:001:0392, яка розташована на території Березівського району, Курісовська сільська рада Одеської області (за межами населеного пункту).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко