Рішення

від 25.11.2024 по справі 521/3008/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

25.11.24

Справа № 521/3008/24

провадження № 2/521/3082/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25.11.2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

за участі секретаря судового засідання Каліної П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовом представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 201538-КС-001 про надання кредиту від 17.09.2021 р., що становить 120163,69 грн. та судового збору в розмірі 2 147,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.09.2021 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 201538-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 17.09.2021 р. ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 201538-КС-001 про надання кредиту, яку відповідач 17.09.2021 прийняв. ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-1729 на номер телефону, що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено. За умовами Договору відповідач отримав від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 46 000,00 грн., зі сплатою за користування кредитом у розмірі 0,86523325 % за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному Договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , який позичальник вказав в особистому кабінеті. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за Договором № 201538-КС-001 про надання кредиту, у зв`язку з чим, станом на 02.11.2023 утворилася заборгованість у розмірі 120163,69 грн., що складається: з суми прострочених платежів по тілу кредиту46000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах67263,69 грн., суми прострочених платежів за комісією6900,00 грн. Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 201538-КС-001 у розмірі 120163,69 грн. та стягнути сплачений судовий збір.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.03.2024 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов. Вирішено питання щодо витребування доказів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не подавав.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.09.2021 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 201538-КС-001 про надання кредиту, який підписаний електронним цифровим підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором G-1729).

Відповідно до умов Договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 46000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів та Договором про надання кредиту.

Сторони визначили, що процентна ставка є фіксованою та становить 0,86523325 процентів за кожен день користування кредитом; комісія за надання кредиту складає 6900,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту становить 46000,00 грн.; термін дії Договору - до 04.03.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 101160,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 3591,45 процентів..

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит в загальній сумі 46000,00 грн. шляхом зарахування 17.09.2021 р. кредитних коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідками ТОВ «Елаєнс».

Відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків та комісії, а, тому, станом на 02.11.2023 утворилася заборгованість в сумі 120163,69 грн., з яких: 46000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 67263,69 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 6900,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1ст. 1056-1 ЦК України).

В ст.526ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікаторце алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічне пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

ПоложенняЗакону України «Про електронну комерцію»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів.

Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Бізнес Позика», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 ..

Відповідно до доданого розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором № 201538-КС-001 про надання кредиту від 17.09.2021 р, станом на 02.11.2023 року утворилася заборгованість в сумі 120163,69 грн., з яких: 46000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 67263,69 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 6900,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією. (а.с. 20-27).

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором та які б спростовували наявний розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

10 червня 2017 року набув чинності Закон УкраїниПро споживче кредитування, у зв`язку із чим у Законі УкраїниПро захист прав споживачівтекст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону УкраїниПро споживче кредитування.

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону УкраїниПро захист прав споживачівз набуттям чинності Закону УкраїниПро споживче кредитуваннязалишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону УкраїниПро споживче кредитуваннядо загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон УкраїниПро споживче кредитуванняпередбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом УкраїниПро споживче кредитуваннящодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону УкраїниПро споживче кредитування.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону УкраїниПро банки і банківську діяльність, роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону УкраїниПро споживче кредитування, які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 6900,00 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, враховуючи, що Договір № 201538-КС-001 про надання кредиту від 17.09.2021 р.; паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про нарахування відсотків, комісії та їх розмір, суд вважає, за необхідне позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 120163,69 грн., з яких: 46000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 67263,69 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 6900,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

У відповідності дост.141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за Договором № 201538-КС-001 про надання кредиту від 17.09.2021 р. станом на 02.11.2023 року в сумі 120163 (сто двадцять тисяч сто шістдесят три) гривень 69 копійок, з яких:

- 46000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту;

- 67263,69 грн. - сума прострочених платежів по процентах;

- 6900,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: