Рішення

від 24.12.2024 по справі 200/6548/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року Справа№200/6548/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника адвоката СмаляО.П. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

зобов`язати нарахувати та виплатити суму боргу по пенсії у розмірі 326810,00 грн з компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 200/4428/22, яка набрала законної сили, за період з 01.04.2022 року по час проведення виплати;

стягнути пеню у розмірі 205345,52 грн;

стягнути кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецької області. Зазначив, що на виконання рішення суду відповідачем проведено призначення пенсії і визначена заборгованість з виплати пенсії за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 в сумі 326810,00 грн. В той же час відповідач відмовляється проводити виплату нарахованої пенсії, так як бюджетом ПФУ не передбачена вказана сума боргу як така що потребує додаткового фінансування, покриття якого проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Позивач не погоджується з протиправною бездіяльністю відповідача в зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

В тому числі, позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії та стягнення пені в рамках господарських зобов`язань Пенсійного фонду по наданню послуг по виплаті пенсії.

Позивач також просить стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди, які стали наслідком порушення законних прав позивача на призначення та отримання своєї пенсії та надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення.

Ухвалою від 24 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що розмір нарахованої пенсії ОСОБА_1 обчислений на виконання рішення суду з урахуванням вимог статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці». Фінансування витрат на виплату підвищеного розміру пенсії, розрахованого відповідно до статті 8 Закону № 345, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Отже нарахована доплата згідно з рішенням суду за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 в сумі 326810,00 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Головне управління також звертає увагу суду на те, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень. Враховуючи наведене відповідач вважає, що дії управління не суперечать чинному законодавству.

Стосовно стягнення пені, відповідач зазначає про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень. Виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є передчасно заявленою вимогою.

Щодо завданої моральної шкоди відповідач зауважує, що вказані позивачем у позовній заяві розрахунок і оцінка душевних страждань є суб`єктивними і не підтверджені відповідними документами, іншими належними і допустимими доказами. Окрім того кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Тому відповідач вважає заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому підтримав доводи позовної заяви, просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що заявлені позовні вимоги не можуть стосуватись виконання рішення суду у справі № 200/4428/22 від 17.04.2023, оскільки в цій справі боржником є інший суб`єкт владних повноважень.

Зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів, що борг перед ОСОБА_1 включено до бюджету ГУ ПФУ, що його борг врахований у бюджеті, не надано актуальної затвердженої черги, з якої буде можливість офіційно встановити обставини черговості виплати боргу саме ОСОБА_1 .

Наполягає, що компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ. Окрім того між позивачем і відповідачем склалися господарські відношення через укладений договір пенсійного страхування.

Факт понесених страждань позивач підтверджує наданими документами про сімейний стан, а саме перебування на утриманні дружини та неповнолітньої доньки, для врегулювання життя яких позивач також докладав додаткові зусилля щодо отримання законних виплат, що також спричинило моральні (нематеріальні) страждання.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до наведених норм, здійснюючи судочинство в умовах збройної агресії проти України, враховуючи період тимчасової непрацездатності головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/4428/22 від 17.04.2023 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в тому числі зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.04.2022 із зарахуванням до пільгового стажу позивача період навчання в професійно-технічному училищі № 38 м. Красноармійська з 01.09.1996 по 30.06.2000 і період занять в навчальному пункті з 05.02.2001 по 08.02.2001 на ВАТ Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1». Судове рішення набуло законної сили 18.05.2023.

Згідно з листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.02.2024 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області.

Листом від 27.02.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області на запит представника позивача повідомило, що ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/4428/22 від 17.04.2023 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначено пенсію з 01.04.2022 і нарахована доплата за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 в сумі 326810,00 грн. Виплату пенсії розпочато з 01.08.2023. Наявна заборгованість як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.

В зв`язку з невиплатою заборгованості з пенсії позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд зазначає, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058- ІV).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У цій справі нараховані суми пенсії не отримані позивачем саме з вини органів пенсійного органу, тому виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За приписами частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 цього Закону.

Судом встановлено, що позивачу нараховано, але станом на час розгляду справи не виплачено суму пенсії за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 в розмірі 326810,00 грн. Зазначена сума не є спірною.

Відповідачем визнається обов`язок виплатити вказані суми.

Доводи відповідача про закриття провадження у справі та вирішення спірних відносин в порядку судового контроля суд відхиляє, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/4428/22 від 17.04.2023 позовні вимоги задоволені до інших відповідачів, а питання бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області не було предметом судового розгляду. Оскільки у цій справі №200/6548/24 інші підстави та предмет позову, ніж у справі № 200/4428/22, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до приписів частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; [...]

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; [...]

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві нарахованої суми пенсії у розмірі 326810,00 грн. та зобов`язання її сплатити.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 46 Закону 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок), для реалізації згаданого Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту статті 4 Закону № 2050-ІІІ та пункту 5 Порядку випливає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Таким чином, за змістом наведеної норми компенсація повинна бути обчислена при виплаті доходу, але, враховуючи, що сторонами не надано підтверджень про розмір фактично отриманих пенсійних виплат, позовна вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушення строків її виплати, на час розгляду справи суд вважає такою, що є передчасною і в межах цієї справи не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на нормативному регулювання, яке жодним чином не стосується пенсійного забезпечення чи соціального страхування.

Зокрема, представником позивача довільно наведені норми, якими регулюються цивільно-правові, в тому числі, господарські відносини, а саме Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, законодавство про страхування, про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань тощо.

Оскільки вказані представником позивача норми не регулюють спірні відносини, судом у цій справі вони не застосовуються, а позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України, згідно з якими така шкода відшкодовується державою незалежно від вини цих органів або відповідної особи.

Отже, обов`язковими підставами для відшкодування моральної шкоди є: 1) факт неправомірних дій (бездіяльності) певного органу чи його посадових або службових осіб; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до частини 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, самий лише факт порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин не може слугувати достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування пенсійного законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена відповідними належними та допустимими доказами щодо її спричинення.

Позивач зі свого боку таких доказів не надав, не зазначив в чому полягали його моральні страждання, яке відношення такі страждання мають до членів сім`ї позивача, про що він заявляє у позові, чи докладав позивач додаткових зусиль для організації свого життя тощо.

При цьому суд враховує, що порушення прав позивача спочатку пов`язане з протиправними рішеннями інших органів Пенсійного фонду, які були відповідачами у справі №200/4428/22, тоді як неспроможність ГУ ПФУ в Донецькій області сплатити нараховані суми є наслідком таких рішень.

Крім того, предметом оскарження у справі є бездіяльність з боку відповідача у здійсненні пенсійних виплат, які позивач до призначення пенсії не отримував. Тобто, такі порушення стосуються правомірних очікувань позивача, але не призвели до погіршення вже існуючого майнового становища позивача.

За вказаних обставин та за відсутності належних доказів спричинення моральної шкоди, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 132 КАС України, яка передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить вирішити питання щодо стягнення судових витрат, які на час звернення з позовом становлять 19417,25 грн. З матеріалів справи випливає, що судові втрати складаються з судового збору 4417,25 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані копії договору від 06.09.2023 про надання правової допомоги у справі про стягнення суми боргу, кошторис на виконання послуг, які складаються з:

консультації по договору в сумі 1000 грн за 2 години,

витребування, підбір, аналіз доказів і законодавства в сумі 5000 грн за 5 годин,

складання позову і подання документів в сумі 6000 грн за 6 годин,

гонорар за представництво в суді в сумі 8000 за 4 години.

До справи надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 48 від 06.09.2023 від ОСОБА_2 на суму 15000,00 грн. за підписом адвоката О.Смаль.

Крім того, додатково до відповіді на відзив представником позивача надано додаток від 11.10.2024 до договору від 15.01.2024 про надання правової допомоги у справі №200/6548/24 про стягнення суми боргу з наданням кошторису на виконання послуг, які складаються із:

консультації по відзиву в сумі 1000 грн за 1 годину,

витребування, підбір, аналіз доказів і законодавства в сумі 2000 грн за 2 години,

складання відповіді на відзив і подання документів в сумі 2000 грн за 2 години.

Представником позивача надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 69 від 11.10.2024 від Белянського Є.М. на суму 5000,00 грн. за підписом адвоката О.Смаль.

За приписами статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представником позивача надані документи про те, що сумарно послуги адвоката пов`язані з розглядом цієї справи складають суму 20000 грн.

Проте, дослідивши надані документи, суд зазначає, що у кошторисі на виконання послуг до договору про надання правової допомоги від 06.09.2023, яким визначена вартість послуг, передбачені такі їх види, як консультації по договору, витребування, підбір, аналіз доказів і законодавства, складання позову і подання документів, гонорар за представництво в суді.

Оскільки справа розглянута в письмовому провадженні адвокат не приймав участь у судових засіданнях. Такі послуги, як витребування, підбір, аналіз доказів і законодавства не відносяться безпосередньо до витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи у суді та охоплюються послугою складання позовної заяви, яка відповідно до наданих документів вартує 6000 грн.

Крім того, представником позивача надано документи (додаток від 11.10.2024 до договору від 15.01.2024 з посиланням на справу №200/6548/24) з наданням кошторису на виконання послуг, які складаються з консультації по відзиву, витребування, підбір, аналіз доказів і законодавства, складання відповіді на відзив і подання документів.

До матеріалів справи фактично додана відповідь на відзив на позовну заяву, складання якої оцінено стороною позивача у 2000 грн.

За таких обставин суд відносить до судових витрат у справі сплачену суму судового збору 4417,25 грн. та фактично підтверджені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката за підготовку (складання) позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву у сумі 6000+2000=8000 грн.

За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення однієї з чотирьох заявлених до відповідача позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню в частині 1/4 вищезазначених витрат, що складає суму 1104,31 грн. судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з пенсійних виплат за період з 20.05.2022 по 31.07.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу з пенсії за період з 01.04.2022 по 31.07.2023 в сумі 326810 (триста двадцять шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1104 (одна тисяча сто чотири) грн. 31 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов електропостачання та функціонування програмного забезпечення через обставини збройної агресії проти України.

Суддя Г.А. Чекменьов