Рішення

від 17.12.2024 по справі 922/1965/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ХарківСправа № 922/1965/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 23) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудит-Синтез Плюс" (61128, м. Харків, Садовий проїзд, буд. 9А) про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку. за участю представників:

прокурор - Панова М.С.;

відповідач 1 - Руденко Д.Ю.;

відповідач 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудит-Синтез Плюс", згідно вимог якої прокурор просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункт 36 додатку №1 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" земельної ділянки комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон) по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові;

- визнати незаконним та скасувати пункт 30 додатку №4 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2020 №2018/20, яким ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" надано в оренду строком до 01.03.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон) по вул. Василя Стуса, 11-А;

- визнати недійсним договір оренди землі від 17.06.2020, укладений між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" (код ЄДРПОУ 42212279), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням №52851438 від 26.06.2020 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. (номер запису про інше речове право: 37062236);

- зобов`язати ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" (код ЄДРПОУ 42212279) повернути (шляхом складання та підписання відповідного акта прийому-передачі) на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, загальною площею 0,0068 га по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові, отриману в користування за договором оренди землі від 17.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.12.2022 о 12:15.

13.12.2022 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача - 1 зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №16261), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2022 відкладено підготовче засідання на 12.01.2023 о 12:45.

27.12.2022 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №17226), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

27.12.2022 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано заяву про зупинення провадження у справі (вх. №17227), в якій прокурор просить суд зупинити провадження у справі до моменту прийняття Октябрським районним судом м. Полтави рішення у справі №554/10084/22 та набрання ним законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів до 16.02.2023 року. Провадження по справі зупинено до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18.

18.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Салтівської окружної прокуратури м. Харкова зареєстровано клопотання про поновлення провадження у справі №922/1965/22 (вх. №23483) у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у цій справі, а саме закінченням перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1133/18 та прийняттям постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.

18.09.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Салтівської окружної прокуратури м. Харкова зареєстровано клопотання про зупинення провадження у справі №922/1965/22 (вх. №23491), в якій просить суд зупинити провадження у справі №922/1965/22 до розгляду цивільної справи №554/10084/22, прийняття рішення у цій справі та набрання останнім законної сили.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 клопотання Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про поновлення провадження у справі (вх. №23483 від 18.09.2024) задоволено. Провадження у справі №922/1965/22 поновлено та підготовче засідання призначено на 09.10.2024 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у зв`язку із необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, відкладено підготовче засідання на 05.11.2024 о 12:40 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

31.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано письмові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі №922/1965/22 (вх. №27395), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 відкладено підготовче засідання на 12.11.2024 о 13:10 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

11.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача 1 зареєстровано письмові пояснення (вх. №28267), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

12.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від прокурора зареєстровано письмові пояснення (вх. №28403), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2024 враховуючи, що згідно з пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України провадження у справі підлягає зупиненню виключно у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Проте, зі змісту клопотання про зупинення провадження у справі, доданих до нього документів, з інших наявних у справі доказів не вбачається підстав для висновку про таку об`єктивну неможливість. Отже, суд не вбачає достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі та у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено на підставі статті 42, 227, 183, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2024 об 11:20 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2024 відкладено судове засідання на 17.12.2024 о 13:30 на підставі статті 201, 216, 232 ГПК України.

Прокурор у судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач 1 у судове засідання з`явився, проти задоволення позовної заяви заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився. Втім, про дату час та місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Матеріали справи свідчать, що копії ухвал Господарського суду Харківської області із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача 2 , що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які було повернуто на адресу суду з довідками відділення поштового зв`язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/1965/22 було оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. Матеріали справи також свідчать, що судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У даній справі Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку в порядку статті 131-1 Конституції України, статті 4, 53, 162 ГПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Обґрунтовуючи право на звернення до суду в інтересах держави у справі, що розглядається, прокурор зазначив, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова та уповноважена реалізовувати компетенцію власника землі. Однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, а тому прокурор самостійно подав вказаний позов.

Звернення прокурора до суду у цих спірних правовідносинах відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження земельної ділянки комунальної форми власності у визначений законом спосіб.

Відповідно, прокурор самостійно подав цей позов та заявив вимогу про визнання незаконним та скасування пункту рішення Харківської міської ради, визнання договору оренди недійсним та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Суд зазначає, що встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Щодо суті спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про об`єкт нерухомого майна №1783557663101, а саме: нежитлову будівлю літ. "Д-1", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, а також відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт за ОСОБА_1 внесено державним реєстратором КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Луценко П.Г. на підставі технічного паспорту №10120 та довідки №10120 від 22.08.2018.

Згідно Акту передачі-приймання майнового вкладу до Статутного капіталу ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" від 03.04.2019 учасник товариства ОСОБА_1 та ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" уклали вказаний акт про наступне: згідно рішення №3-19 від 03.04.2019 прийнятого учасником товариства ОСОБА_1 , учасник передає майновий вклад у вигляді нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ "З-1" загальною площею 22,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить учаснику на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45902203 від 12.03.2019, вартістю 10000 гривень. Учасник гарантує, що на день укладення цього Акту вклад (нерухоме майно) в спорі і під забороною не перебуває, не є предметом іпотеки, прав щодо нього у третіх осіб, воно не внесене до статутного капіталу юридичних осіб і не знаходиться у податковій заставі. Право власності на нерухоме майно переходить до товариства від учасника з моменту підписання цього акту.

ТОВ "Аудит-Синтез плюс" на підставі акту передачі-приймання від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1118, 1119 стало власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 36 додатку №1 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" земельної ділянки комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон) по АДРЕСА_2 .

Крім того, матеріали справи свідчать, що пунктом 30 додатку №4 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" надано в оренду строком до 01.03.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ "Д-1" (торгівельний павільйон) по вул. Василя Стуса, 11-А.

Також, пунктом 6 додатку №3 до рішення 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2095/20 від 22.04.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" внесено зміни до пункту 30 додатку №4 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020, замінивши слова "для обслуговування" словами "для експлуатації та обслуговування".

З матеріалів справи також убачається, що 17.06.2020 між Харківською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудит-Синтез Плюс" (далі - орендар) було укладено договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням №52851438 від 26.06.2020 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. (номер запису про інше речове право: 37062236).

Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 р. №2018/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 р. №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, яка розташована м. Харків, вул. Василя Стуса, буд. 11-А.

Умовами пункту 2 договору погоджено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0068 га, у тому числі ріллі ---га, багаторічних насаджень ----га, сіножатей ----га, посовищ ----га, лісів ----га, під забудовою ----га, інших угідь 0,0068 га.

Згідно пункту 3 договору на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "Д-1", а також інші об`єкти інфраструктури - немає.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.03.2025 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон).

Згідно пункту 16 договору цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Прокурор стверджує, що нежитлова будівля літ. "Д-1", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Стуса Василя, 11-А, є об`єктом самочинного будівництва, а тому прокурором подано позов до ТОВ "Аудит-Синтез Плюс", ОСОБА_1 в рамках цивільного судочинства про скасування рішення державного реєстратора КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Луценка П.Г., про державну реєстрацію, індексний номер №45905141, об`єкту нерухомого майна №1783557663101, а саме: нежитлової будівлі літ. "Д-1", розташованої за адресою: м. Харків, вул. Стуса Василя, 11-А з одночасним припиненням права власності, а також визнання недійсним рішення №3-19 учасника ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" ОСОБА_1 від 03.04.2019 про внесення додаткового вкладу у вигляді нерухомого майна та акту передачі-приймання майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно (справа №554/10084/24), розгляд якої досі триває.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що прийняття Харківською міською радою рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" без проведення земельних торгів та подальше надання її в оренду на підставі відповідного договору суперечить частині 1 статті 134 ЗК України та є відчуженням земельної ділянки комунальної власності у позаконкурентний спосіб. Відтак, на думку прокурора, відповідні рішення міської ради є незаконним та підлягають скасуванню, договір оренди землі підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, а земельна ділянка підлягає поверненню Харківської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 ЗК України встановлено порядок передачі земельних ділянок в оренду.

За частиною 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частини 2 статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Вказане положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Згідно технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля літ. "Д-1" по вул. Василя Стуса, №11-А, у м. Харкові від 22.08.2018, інвентаризаційна справа №10120, виконаного відповідальним виконавцем робіт з інвентаризації нерухомого майна експертом Шандрик О.І. відповідно до кваліфікаційного сертифікату АЕ №003838, експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку літ. "Д-1", а також довідки №10120 від 22.08.2018 вбачається, що нежитлова будівля 1989 р. побудови з бетонним фундаментом має площу 40,2 кв.м. Самочинне перепланування та будівництво відсутні.

На підставі акту передачі-приймання від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1118, 1119 відповідач став власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, а тому у відповідача відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України виникло право на отримання у користування земельної ділянки на позаконкурентних засадах шляхом укладення договору оренди.

Як встановлено судом, 17.06.2020 між Харківською міською радою та ТОВ "Аудит Синтез Плюс" укладено договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням №52851438 від 26.06.2020 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. (номер запису про інше речове право: 37062236).

Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 р. №2018/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 р. №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, яка розташована м. Харків, вул. Василя Стуса, буд. 11-А.

Згідно пункту 2, 3 договору погоджено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0068 га та на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "Д-1".

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2021 у справі №911/2961/19 при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Згідно частини 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Натомість у даному разі матеріали справи свідчать, що як станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень та укладення спірного договору оренди, так і станом на момент звернення з даним позовом до суду, право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А за відповідачем є чинним та не скасованим, а щодо протилежного прокурором всупереч вимог частини 4 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України, жодних доказів не надано.

При цьому самі лише суб`єктивні припущення прокурора щодо тих чи інших обставин без належного доказового обґрунтування не можуть слугувати підставами для встановлення відповідних обставин у судовому рішенні по даній справі.

Разом з тим, щодо суб`єктів, до яких звернена матеріально-правова вимога, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачем на підставі акту передачі-приймання від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1118, 1119 як станом на момент прийняття Харківською міською радою оскаржуваних рішень та укладення спірного договору оренди, так і станом на момент звернення з даним позовом до суду, був власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті 319, частини 1, 2 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

З матеріалів справи убачається, що в процесі розгляду справи право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1", площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, перейшло до ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2022, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1471. Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) на підставі акту приймання-передачі від 06.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №№56,57 (номер відомостей про речове право: 49868238).

Згідно з статтею 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 ЗК України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 виснував, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Таким чином, особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього власника нерухомого майна припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17).

Враховуючи зазначене, припинення права оренди ТОВ "Аудит-Cинтез Плюс" за договором оренди землі від 17.06.2020, кадастровий номер 6310137500:07:046:0069, відбулось в силу настання юридичного факту, в даному випадку, переходу права власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1", розташовану за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, до ОСОБА_2 та, в подальшому, до ТОВ "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408), яке є користувачем вказаної земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За приписами статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зазначає, що визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Натомість прокурором не реалізовано передбачене частиною 1 статті 48 ГПК України право для визначення належного складу учасників процесу до яких заявлено позовні вимоги, а суд відповідним правом не наділений.

При цьому позовна вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з вказівкою на необхідність складання та підписання акту прийому-передачі земельної ділянки позбавлена обґрунтування та доказового підтвердження, не узгоджується з умовами спірного договору оренди, матеріалами справи, оскільки матеріали справи не містять та умови спірного договору не передбачають надання земельної ділянки в оренду саме шляхом укладення та підписання акту прийому-передачі земельної ділянки, та, відповідно, повернення земельної ділянки у спосіб, що визначений прокурором у заявленій позовній вимозі.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку порушень приписів статті 203 ЦК України щодо загальних вимог укладення правочинів та відсутність правових підстав недійсності правочину, наведених у статті 215 ЦК України, а спірний договір є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, закріпленого у статті 204 ЦК України, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовної вимоги про визнання недійсним договір оренди землі від 17.06.2020, а тому у задоволенні вказаної позовної вимог слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" повернути (шляхом складання та підписання відповідного акта прийому-передачі) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, загальною площею 0,0068 га по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові, отриману в користування за договором оренди землі від 17.06.2020 суд зазначає, що відповідна позовна вимога є похідною та не підлягає задоволенню через відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 17.06.2020.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункт 36 додатку №1 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" та про визнання незаконним та скасування пункт 30 додатку №4 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2020 №2018/2, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Однак застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

В процесі розгляду справи прокурор також наполягав на тому, що обраний ним спосіб захисту порушеного права шляхом: 1) визнання незаконним та скасування пункту 36 додатку №1 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" земельної ділянки комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон) по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові; 2) визнання незаконним та скасувати пункт 30 додатку №4 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2020 №2018/20, яким ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" надано в оренду строком до 01.03.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон) по вул. Василя Стуса, 11-А, є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Натомість наведені вище доводи прокурора щодо обрання належного способу захисту порушеного права також відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла висновку, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, пункт 180).

Враховуючи наведене, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункт 36 додатку №1 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" та про визнання незаконним та скасувати пункт 30 додатку №4 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 26.02.2020 №2018/20, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію виконанням у зв`язку із укладенням спірного договору оренди, не є ефективним способом захисту права, а тому вказані позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Суд зазначає, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі з збирання та надання суду доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

З огляду на викладене, а також встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає витрати по сплаті судового збору на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" грудня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова