Рішення

від 11.11.2024 по справі 207/3628/24

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/3628/24

№ 2/207/1178/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Юрченко І.М.

при секретарі: Сівачук А.А.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Тарасюка О.Л.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні узалі судув м.Кам`янське цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Територіальна громада міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Звертаючись до суду з позовною заявою представник позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 23 січня 1995 року на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивачка ОСОБА_2 придбала 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 , який був власником на підставі Договору про право забудови від 19 лютого 1960 року, посвідченого Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою та Актом прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Баглійської райради №448 від 17.10.1980 року. Договір купівлі-продажу було укладено у Дніпродзержинській філії Придніпровської товарної біржі. Сторони не посвідчували договір купівлі-продажу у нотаріуса, так як на той час законодавство допускало укладення таких договорів на товарній біржі і такі договори не підлягали нотаріальному посвідченню.

Сторони повністю виконали умови Договору №1189 від 23.01.1995р., позивачка повністю розрахувалася за договором а ОСОБА_4 передав їй ключі від будинку та господарських приміщень у ньому. Згідно домовленості між сторонами він деякий час мешкав у будинку, а потім виїхав з нього та знявся із реєстраційного обліку за даною адресою. Випадково у Позивачки залишилася копія паспорта ОСОБА_3 із відмітками про прописку - виписку за даною адресою.

Позивачка придбала цю частину будинку для своїх літніх батьків, які і мешкали у цьому будинку. Згодом батьки Позивачки померли і вона вирішила переїхати жити, разом із своєю родиною, для чого придбали і другу частину цього будинку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 квітня 2003 року. Договір купівлі-продажу було посвідчено Бондар І.М., державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори. Право власності було зареєстровано 29.03.2004 в ОКП «Дніпродзержинське БТІ», що підтверджується відповідним витягом. Після оформлення необхідних документів на право власності Позивачка почала мешкати та зареєструвалася за даною адресою.

Таким чином Позивачка стала власником у цілому житлового будинку АДРЕСА_1 .

У вересні 2023 року Позивачка будучи вже похилою жінкою вирішила за життя розпорядитися своїм майном та переоформити житловий будинок на сина, для чого звернулася до нотаріуса за консультацією, на якій вона дізналася, що у розумінні чинного законодавства, вона не є власницею частини будинку, який вона придбала у ОСОБА_3 на підставі Договору посвідченого на товарній біржі, оскільки такий договір не було посвідчено нотаріально.

Позивачка будучи похилою особою з невеликим доходами увесь цей час збирала грошові кошти для оплати судових витрат та правової допомоги для написання даного позову після чого і змогла звернутися до суду.

Наразі у Позивачки немає можливості захисти своє право власника іншим чином ніж шляхом звернення до суду оскільки невідомо де знаходиться Відповідач, який формально продовжує вважатися законним власником 13/25 частин житлового будинку. Позивачка не бачила Відповідача з лютого 1995 року і можливо він навіть помер, проте дана інформація не відома, і самостійно її неможливо витребувати.

ОСОБА_2 вважає, що набула право власності на 13/25 частин будинку, яка раніше належала ОСОБА_5 , оскільки добросовісно ним заволоділа та продовжує відкрито і безперервно ним володіти як власниця починаючи з 2004 року.

На теперішній час у житловому будинку зареєстрована Позивачка та члени її сім`ї. Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок є неприватизованою, а отже перебуває у власності територіальної громади міста Кам`янське.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.01.1995 року було оформлено за існуючим в той час порядком, а також мала місце конкуренція норм права, можна зробити висновок, що сторони добросовісно помилялися щодо відсутності необхідності нотаріального посвідчення договору, а тому Позивачка має підстави стверджувати, що вона починаючи 23.01.1995 року заволоділа нерухомим майно добросовісно та володіла ним безперервно та відкрито оскільки проживала та проживає за даною адресою більше 20 років. Також, вона має оригінали документів на вищевказаний житловий будинок.

На підставівищевикладеного позивачкапросить судвизнати за нею - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності у

порядку набувальної давності на 13/25 частин житлового будинку

АДРЕСА_1 , загальна площа: 57,6 (п`ятдесят сім цілих шість

десятих) метрів квадратних, житлова площа: 40,8 (сорок цілих вісім десятих) метрів

квадратних, допоміжна (підсобна) площа: 16,8 (шістнадцять цілих вісім десятих)

метрів квадратних.

В судовомузасіданні представникпозивачки ОСОБА_2 адвокатДонець В.В.позов підтримавв повномуобсязі,просив йогозадовольнити.Надав усніпояснення,які відповідаютьзмісту позовноїзаяви.

В судовому засіданні представник третьої особи Територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради Тарасюк О.Л. просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Свідок ОСОБА_6 в судовомузасіданні пояснив,що вінпроживає танародився заадресою: АДРЕСА_2 . Позивачку ОСОБА_7 знає більше 20 років, вона його сусідка через паркан. Він іі бачить кожен день, навіть по декілька разів за день. ОСОБА_8 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Йому відомо, що позивачка купила цей будинок більше 20 років назад і з тих пір у ньому проживає, нікуди не виїжджала. Також, разом з нею в будинку проживає її чоловік та син-інвалід. Окрім позивачки, та членів її родини, в будинку більше ніхто не проживає.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою:

АДРЕСА_2 з 1980 року, як вийшла заміж. Позивачку ОСОБА_2 знає, так як це її сусідка з 2002 року. ОСОБА_8 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 зі своїмчоловіком ОСОБА_10 ,та сином ОСОБА_11 .З сусідкоюОСОБА_12 , яка живе через паркан, вона знаходиться у гарних відносинах, часто ходить до неї в гості. Окрім позивачки та членів її родини, в будинку більше ніхто не проживає. А вони мешкають в зазначеному будинку більше 20 років, приблизно з 2002 року.

Відповідно до ст.280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно івсебічно з`ясованихобставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивачка ОСОБА_2 придбала 13/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 , який був власником на підставі Договору про право забудови від 19 лютого 1960 року, посвідченого Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою та Актом прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Баглійської райради №448 від 17.10.1980 року. Договір купівлі-продажу було укладено у Дніпродзержинській філії Придніпровської товарної біржі. Сторони не посвідчували договір купівлі-продажу у нотаріуса, так як на той час законодавство допускало укладення таких договорів на товарній біржі і такі договори не підлягали нотаріальному посвідченню (арк. с. 8).

Також, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 18 квітня 2003 року, посвідченого Бондар І.М. - державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори (арк. с. 9), позивачка ОСОБА_2 придбала і другу частину житлового будинку АДРЕСА_3 частин вказаного будинку. Право власності було зареєстровано 29.03.2004 в ОКП «Дніпродзержинське БТІ», що підтверджується витягом (арк. с. 10).

Відповідно до домової книги за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (арк.. с. 14-15).

Факт реєстрації позивачки та членів її родини за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується довідкою відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради (арк.. с. 16).

Згідно довідки виданої директором Комунального підприємства «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Івашиною О. від 21.09.2023 р. зазначено, що згідно даних КП «Кам`янське РБТІ» ДОР право власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстроване за наступними особами: ОСОБА_5 на підставі договору про право забудови від 19 лютого 1960 року, посвідченого Першою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою та Актом прийняття в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Баглійської райради №448 від 17.10.1980 року 13/25 частин будинку; ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, р№ 4-840 - 12/25 частин будинку (арк.с. 17).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Підстави набуття права власності визначені Главою 24 ЦК України. Відповідно до норм ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 344ЦК України встановлено, що однією з підстав набуття права власності є набувальна давність. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Зі змісту ст.344ЦК України випливає, що у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років. Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов`язку повернути річ власнику, а також йому не пред`являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Згідно зі статтею 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно за набувальною давністю.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом - з 1 січня 2001 року.Цивільний кодексУкраїни набрав чинності з 1 січня 2004 року та відповідно приписи ст.344ЦК України поширюються лише на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Крім цього, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК.)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

У статті 6Європейської конвенціїз правлюдини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Оскільки ОСОБА_2 відкрито заволоділа 13/25 частинами житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , добросовісність володіння такого майна у даному випадку обумовлена відсутністю будь-яких претензій з боку ОСОБА_3 , та враховуючи те, що доводи позивача належним чином підтверджені у судовому засіданні, вони ґрунтуються на вимогах закону, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Від стягнення з відповідача судових витрат позивачка відмовилася, про що подала суду відповідну заяву, а отже вони залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_5 ,третя особа:Територіальна громадаміста Кам`янськев особіКам`янської міськоїради,місце знаходженняза адресою:м.Кам`янське, майдан П.Калнишевського 2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності у

порядку набувальної давності на 13/25 частин житлового будинку

АДРЕСА_1 , загальна площа: 57,6 (п`ятдесят сім цілих шість

десятих) метрів квадратних, житлова площа: 40,8 (сорок цілих вісім десятих) метрів

квадратних, допоміжна (підсобна) площа: 16,8 (шістнадцять цілих вісім десятих)

метрів квадратних.

Судові витрати покласти на позивачку за її згодою

Заочне рішення може бути переглянуто Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Юрченко