Ухвала

від 27.12.2024 по справі 638/24262/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/24262/24

Провадження № 2-н/638/4557/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В. М., розглянувши заяву Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення в солідарному порядку з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми заборгованості за послуги з централізованого опалення,-

ВСТАНОВИВ:

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж в особі представника Савіна О.С. засобами поштового зв`язку звернулося до Дзержинського районного суду м. Харків із заявою про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення в солідарному порядку з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.08.2018 року по 31.10.2024 року у розмірі 26187,45 грн. та судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Вивчивши подану заяву, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.

Згідно статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до змісту пункту 5 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В заяві про видачу судового наказу представник заявника зазначає період стягнення з 01.08.2018 року по 31.10.2024 року у розмірі 26187,45 грн, що відповідає розрахунку заборгованості.

До суду заява надійшла 19.12.2024 року, таким чином з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу в порядку пункту 5 частини 1 статті 165 ЦПК України.

Відповідно до частини 2статті 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст.165,258,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про видачу судового наказу щодо вимог про стягнення в солідарному порядку з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми заборгованості за послуги з централізованого опалення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: