Рішення
від 03.12.2024 по справі 953/1338/21
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/1338/21

н/п 2/953/140/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович, про скасування державної реєстрації права власності, -

встановив:

28 січня 2021 року Харківська міська рада (далі: позивач) звернулась до ОСОБА_1 (далі: відповідач), третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко П.Г. (далі: третя особа), із позовом про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу №1,2,3, 1-го поверху №І-1, І-2, І-3. І-4, І-5, мансарди №ІІ-1 в літ. «В-1» загальною площею 339,1 кв. м., які змінено на нежитлову будівлю літ. «В-1» по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 53511763101, запит право власності № 30216141).

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на здійснення третьою особою при реєстрації права власності за відповідачем на нежитлові приміщення підвалу №1,2,3 1-го поверху №І-1, І-2, І-3. І-4, І-5, мансарди №ІІ-1 в літ. «В-1» загальною площею 339,1 кв. м., дані об`єкту змінені на нежитлову будівлю літ. «В-1» по АДРЕСА_1 , чим порушені вимоги Інструкції щодо проведення поділу, виділу, та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Міністерством з питань житлово-комунального господарства України №55 від 18.06.2007 та Рішення Харківської міської ради №325/1 від 06.07.2011 «Про порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова».

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на придбання за договором купівлі-продажу права власності на нежитлові приміщення підвалу №1,2,3 1-го поверху №І-1, І-2, І-3. І-4, І-5, мансарди №ІІ-1 в літ. «В-1» загальною площею 339,1 кв. м. по АДРЕСА_1 . Зазначені приміщення фізично є відокремленою будівлею (виділені окремо, мають окремий вхід, фізично не поєднанні з іншими частинами цієї ж будівлі), тому він звернувся до Харківської міської ради із проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації з метою обслуговування придбаної будівлі. Отримавши дозвіл, в процесі виконання технічної документації, з`ясувалась необхідність належної реєстрації, а саме приведення даних реєстру у відповідність та зміни назви об`єкту з «нежитлові приміщення» на «нежитлову будівлю літ. «В1-1». Він подав відповідну заяву реєстратору, яка задоволена. З таких обставин, вважає, що рішення щодо визнання правомірності зазначених дій у даному випадку покладене на реєстратора. Крім того, зазначив, що власник майна на власний розсуд використовує комплекс прав визначених законом володіння, користування, розпорядження. Тому подання будь-яких заяв до відповідних державних органів та посадових осіб є правом власника, що корелюється із власними повноваженнями відповідних посадових осіб, зокрема, у даному випадку реєстратора, який діє у чіткій відповідності з наданими йому правами та згідно визначених законом можливостей на проведення реєстраційних дій. Вважає, що прийняттям рішення №1612/19 від 19.06.2019 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації і обслуговування будівель і споруд», додаток №1 п.62, позивач діє суперечливо, з одного боку затвердивши реєстраційну дію, оскільки затвердив документи, до яких вона увійшла, і з іншого, - звертаючись з даним позовом до суду.

Позивач, наполягаючи на позовній вимозі зазначив, що рішення Харківської міської ради №1612/19 від 19.06.2019 не реалізоване, а земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Вважає, що враховуючи положення п.1 ч.1 ст.2, ч.2 ст.3, ч.1 ст.5, ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у відповідача відсутні підстави для вчинення реєстраційних дій, а посилання на не реалізоване рішення Харківської міської ради №1612/19 від 19.06.2019 безпідставне.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач причину неявки не сповістив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення справи, судом не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність підстав для відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини:

08.02.2019 відповідач придбав нежитлові приміщення підвалу №№1,2,3 першого поверху №І-1, І-2, І-3, І-4, І-5, мансарди №ІІ-1 (колишня квартира АДРЕСА_2 ) в літ. «В-1», загальною площею 339,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 08.02.2019, зареєстрованого в реєстрі за №387, 388.

Як вбачається з довідки ФОП ОСОБА_2 нежитлові приміщення №1, 2, 3 першого поверху №1, 2, 3, 4, 5 мансардного поверху №1 в цілому складають нежитлову будівлю літ. «В1-1» по АДРЕСА_1 . загальною площею 339,1 кв.м.

30.06.2020 відповідач звернувся до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради із заявою про проведення обстеження земельної ділянки у зв`язку із наданням дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

28.07.2020 головним спеціалістом відділу обстеження земельних ділянок Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проведено огляд земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого складений Акт №1084/20.

Як вбачається з Акту №1084/20 під час обстеження земельної ділянки встановлено наступне: площа земельної ділянки становить 0,0253 га відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.04.2020 №НВ-6312903232020 (кадастровий номер 6310136600:02:008:0077); земельна ділянка не огороджена; на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. «В1-1». На даний час Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вивчається питання правомірності реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «В1-1» по АДРЕСА_1 в Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно. Право користування земельною ділянкою в установленому порядку не оформлено.

Як вбачається зі службової записки завідувача сектору обстеження земельних ділянок Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області внесено зміни про об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу №1,2,3 1-го поверху №І-1, І-2, І-3. І-4, І-5, мансарди №ІІ-1 в літ. «В-1», загальною площею 339,1 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , змінене на нежитлову будівлю літ. «В1-1». Враховуючи вищевикладене, а також відсутність інформації щодо виділу нежитлових приміщень в літ. «В-1» в окрему будівлю з присвоєнням поштового адресу, можна дійти висновку, що при реєстрації об`єкту нерухомого майна, а саме нежитлова будівля літ. «В1-1», порушено Інструкцію щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Згідно з частинами 1-4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У розумінні ч.1 ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості, що визначено у ч.2 ст.376 ЦК України.

Частина 1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням У таких спорах органи державного архітектурно-будівельного контролю діють лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є не перехід речового права на об`єкт нерухомості, а приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису.

Тобто зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17 (провадження № 14-395цс19).

Таким чином, проведена державна реєстрація змін речового права не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю їх владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення цих порушень

Ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкта нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

При цьому органи державного архітектурно-будівельного контролю мають довести, що здійснене будівництво є самочинним.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, ч.5, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У справі, що розглядається при зверненні до суду Харківська міська рада зазначила, що вона звертається до суду у зв`язку з невизнанням реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем внаслідок незаконних дій державного реєстратора, що виявилося у порушенні положень нормативно правих актів в сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Харківська міська рада зазначає, що її право власника спірної земельної ділянки порушене рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Однак, не оспорюючи право власності відповідача, зареєстроване за ним первісно, не посилаючись на самовільні перебудови, добудови і т.п., виконанні відповідачем після реєстрації цього права власності, позивач фактично не визначає, яким саме чином порушене його право на земельну ділянку, відповідно, яким чином скасування державної реєстрації здатне це право відновити.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення свого права.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.02.2023 у справі 644/393/19.

Зважаючи на вищевикладене, підстав до задоволення позовних вимог не вбачається.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 264, 265 ПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович, про скасування державної реєстрації права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Харківська міська рада (ЄДРПОУ 04059243, місце реєстрації: місто Харків, майдан Конституції, буд. 7).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Державний реєстратор КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценко Павло Геннадійович (Харківська область, Дергачівський район, селище міського типу Солоницівка, вул. Пушкіна, буд. 25).

Повне судове рішення складено 03.12.2024.

Суддя Н.В. Єфіменко

СудКиївський районний суд м.Харкова
Дата ухвалення рішення03.12.2024
Оприлюднено31.12.2024
Номер документу124127261
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:

Судовий реєстр по справі —953/1338/21

Ухвала від 31.01.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Рішення від 03.12.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Єфіменко Н. В.

Ухвала від 22.02.2024

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Єфіменко Н. В.

Ухвала від 24.11.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Єфіменко Н. В.

Ухвала від 01.04.2021

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Єфіменко Н. В.

Ухвала від 02.02.2021

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Єфіменко Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні