Рішення

від 20.12.2024 по справі 295/11650/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11650/24

Категорія 59

2/295/2852/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретарясудового засідання Савченко Т.В.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

02.08.2024 до суду надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача на її користь 221724,07 грн заборгованості по пенсійним виплатам, які належать їй, як спадкоємиці, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що вона є спадкоємицею за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 . До складу спадщини входять нараховані, але не одержані за життя спадкодавцем кошти в загальному розмірі 221724,07 грн, які були присуджені йому відповідно до рішень Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/14631/20, у справі №240/13687/21, у справі №240/17289/20.

ОСОБА_1 зауважує, що рішення суду від 19.01.2021, від 20.04.2021 та від 09.09.2021 не виконані, її чоловік ОСОБА_2 за життя не отримав кошти, право на які в нього виникло на підставі судових рішень, а тому вона, як спадкоємиця за законом після смерті чоловіка, має право на їх отримання.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Згідно з ухвалою суду від 07.08.2024 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Слюсаря В.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано зГоловного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відомості про суму грошових коштів, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 згідно перерахунку, проведеного на виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду, і яка була фактично виплачена.

09.09.2024 на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2024 приватний нотаріус Житомирськогоміського нотаріальногоокругу СлюсарВ.В.направив належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 (а.с. 35-63).

В судовому засіданні 22.10.2024 закрито підготовче судове засідання, розгляд справи призначено по суті.

Представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні за безпідставністю (а.с. 76-78). Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.

У відзиві на позовну заяву викладено нормативне врегулювання питань виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган. Представник відповідача посилається на те, що виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на відповідний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України.

Сторона звертає увагу на передбачені вимогами Бюджетного кодексу України умови порушення бюджетного законодавства, якими, зокрема, є здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень.

Посилається на те, що з 01.01.2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, де боржником є державний орган, шляхом списання Державною казначейською службою України в межах бюджетних призначень коштів з рахунків такого державного органу, саме органом ДВС в порядку виконання повинно вирішуватись питання внесення даних про судове рішення до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

Представник відповідача вказує також на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державно, зігдно якого рішення суду, подаються до ргнанів державної викоанвчої служби за місцезнаходження боржника для проведення їх обліку, інвернтаризації хаборгованості та подальшої передачі до органів, що здвійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що покладений судом обов`язок вчинити дії щодо перерахунку і виплати коштів у справах № 240/13687/21, 240/17289/20, 240/14631/20, які передбачені Законом України «Пропенсійне забезпечення осбі, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виконаний відповідачем у повному обсязі в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на управління фонду. Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконавчі документи про стягнення коштів, боржником за якими є територіальний орган фонду, тобто державний орган, пред`являються на примусове виконання виключно до Державної казначейської служби, та відповідні рішення виконуються в порядку черговості.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ст. 1219 ЦК України і вказує, що не допускається правонаступництво у правовідносинах щодо виплати пенсії, яка не входить до складу спадщини.

В судове засідання 20.12.2024 сторони не з`явились. Представник позивача адвокат Гарапюк С.В. направив заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача (а.с. 73).

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2024 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належни чином, у відзиві на позовну заяву просив проводити судовий розгляд в його відсутність (а.с. 78).

Інших заяв по суті справи не надходило.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст. 259 ЦПК України складення повного тексту судового рішення відкладено до 10 днів.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, ухваленого в справі №240/14631/20, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та проводити виплату ОСОБА_2 пенсії з 01 січня 2018 в повному обсязі з урахуванням основного розміру пенсії 90% від відповідних сум грошового забезпечення, як було встановлено раніше під час призначення ( перерахунку) пенсії, на виконання якого був виданий виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 65259319 (а.с. 11).

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду, ухваленого в справі №240/17289/20, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.04.2019перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з урахуванням складових, встановлених довідкою Управління СБУ в Житомирській області, про розмір грошового забезпечення № 57/15/Н-294,295/276 від 30.07.2020, на виконання якого був виданий виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 67201171 (а.с. 12).

Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду, ухваленого в справі №240/13687/21, вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язано провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії ОСОБА_2 в основному розмірі 90%сум грошового забезпечення з 01.04.2019, з урахуванням проведених виплат (15-18).

В матеріалах справи відсутні відомості про виконання судових рішень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (на звороті а.с. 38).

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

З матеріалів спадкової справи № 20/2022, яка надійшла від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Слюсаря В.В.,вбачається,що ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом післясмерті чоловіка ОСОБА_2 . Донька померлого - ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини на користь дружини померлого - ОСОБА_1 , а відтак позивач є єдиною спадкоємицею після смерті чоловіка ОСОБА_2 , що підстерджується матеріалами спадкової справи (а.с.35-63)

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання по заміну стягувача у справі №240/13687/21 на правонаступника (а.с.15-18).

Листом №12944-10905/Н -02/8-0600/24 від 13.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 на її звернення від 16.04.2024, що на підставі рішень суду проведений перерахунок пенсії, сума заборгованості у справі №240/14631/20 становить 79344,00 грн, у справі №240/13687/21 - 65759,47 грн, у справі №240/17289/20 - 76620,60 грн (а.с. 13-14).

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , а відтак за правилами ст. 1261 ЦК України належить до першої черги спадкоємців за законом.

За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк подала заяву про вступ в спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Отже, позивач, як єдина спадкоємиця після смерті чоловіка, що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2 , має право на отримання нарахованої, але не отриманої останнім за життя пенсії.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1219 ЦК України, згідно п. 4 ч. 1 якої не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, оскільки відповідно до положень цієї статті припиняється право на отримання пенсії, яку отримує спадкоємець, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст.1227ЦК України,норми ст.91Закону України«Про пенсійнезабезпечення»,ст.52Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» іпредметом спорує правона пенсію,яка буланарахована,але неотримана пенсіонеромще заїї життя.

Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.

Такий правовий висновок викладений в постанові Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 05.01.2024 року у справі № 295/4158/23.

Таким чином, суд вважає, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті чоловіка відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки порядок виконання судового рішення, боржником за яким є державний орган, не є тотожним з порядком розгляду справи в суді у разі, якщо вимоги заявлені до відповідача, яким є державний орган. Відповідач допускає невірне тлумачення правових норм, ототожнюючи склад учасників судового провадження, особу, яка повинна відповідати за позовом, тобто особу, яка допустила порушення прав позивача, та порядок виконання судових рішень, які підпадають під сферу регулювання норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно якого врегульовується вже порядок виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, який допустив порушення прав позивача, а відтак залучення до участі в справі відповідного органу казначейської служби не є необхідним. Зазначені вище положення підлягають застосуванню виключно на стадії виконання ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, і жодним чином не визначають склад учасників судового провадження.

Доводи представника відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не наділене повноваженнями щодо виплати пенсій, фінансування яких здійснюється виключно Пенсійним фондом України, не відповідають вимогам нормативно-правових актів, спростовуються матеріалами справи, а відтак є неспроможними.

Відповідно до вимог Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року№ 28-2) саме на територіальні органи Пенсійного фонду України покладені обов`язки щодо здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсій (пункт 4), а Пенсійний фонд України здійснює контроль за роботою його територіальних органів щодо призначення і виплат пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що врегульовано нормами Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 (з подальшими змінами).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, саме цей державний орган здійснював нарахування та виплату йому пенсійних виплат, саме на нього був покладений обов`язок за судовими рішеннями у справі № 240/14631/20, у справі №240/13687/21, у справі №240/17289/20 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 невірно нарахованих пенсійних виплат, а відтак суд вважає, що вимоги позивач заявила до належного відповідача. Судом не встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_2 , а в подальшому і його спадкоємцям, повинен був здійснити Пенсійний фонд України.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 , має право на отримання невиплачених пенсійних виплат на підставі положень ст. 1227 ЦК України, норм ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і саме відповідач відмовив позивачу у виплаті зазначених коштів.

Доказів про те, що вимоги заявлені до неналежного відповідача представник не надав.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення її права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

А тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов`язку в натурі, суд вважає, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити на користь позивача в порядку спадкування недоотримані померлим ОСОБА_2 пенсійні виплати є об`єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Водночас, відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов`язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 743/1216/17.

Європейський Суд з прав людини у рішеннях проти України також вказував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, зокрема у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року.

Щодо розміру пенсії, який підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зст. 13 ЦПК Українирозглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Зі змісту розрахунку суми, що підлягають виплаті ОСОБА_2 по пенсійній справі NА1402 на виконання рішень Житомирського окружного адміністративного суду, вбачається, що у справі №240/14631/20 сума виплати, нарахована за період з 01.01.2048 по 28.02.2021, становить 79344,00 грн, у справі №240/13687/21 за період з 01.04.2019 по 31.05.2021 - 65759,47 грн, у справі №240/17289/20 за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 - 76620,60 грн, що разом становить 221724,07 грн (на звороті а.с. 78, 79).

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 221724,07 грн, розмір якої підтверджений належними доказами.

V. Розподіл судових витрат

На підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2217, 25 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути зГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЖитомирській областіна користь ОСОБА_1 в порядку спадкуваннянеотриманіза життяспадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,пенсійні виплатизгідно перерахунку,здійсненого на виконаннярішень Житомирськогоокружного адміністративногосуду в справі № 240/14631/20, в справі №240/13687/21, в справі №240/17289/20,в загальному розмірі221724,07 грн, а також судовий збір в розмірі 2217,25 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місце знаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341.

Повний текст рішення складений 27.12.2024.

Суддя О.В. Стрілецька