Рішення

від 10.12.2024 по справі 753/12644/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/12644/24

провадження № 2/753/7528/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.

за участю сторін

позивач не з`явився;

представника позивача не з`явився;

відповідач не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 травня 2019 року між нею та відповідачем через уповноважених ними представників був укладений попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. за реєстровим № 1085.

Відповідно до п. 1.1. попереднього договору вони з відповідачем зобов`язалися у майбутньому, до 20 жовтня 2019 року, укласти на умовах, встановлених цим договором, договори купівлі-продажу (основні договори) наступного нерухомого майна:

1) житлового будинку загальною площею 448,4 кв.м., житловою площею 247,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 відповідними надвірними будівлями, до складової частини якого входять: житловий будинок, А; басейн, Б; господарський блок, В; будинок охорони, Г;

2) земельної ділянки площею 0,0979 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3223155400:04:004:0216, на якій розташований вказаний житловий будинок;

3) земельної ділянки площею 0,2634 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3223155400:04:004:0237;

4) земельної ділянки площею 0,1117 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3223155400:04:004:0270;

5) земельної ділянки площею 0,0712 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3223155400:04:004:0260;

6) земельної ділянки площею 0,1021 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3223155400:04:004:0154.

Розділом 2 попереднього договору були визначені істотні умови основного договору.

Пунктом 2.1.3 попереднього договору визначено, що продаж земельних ділянок та житлового будинку вчинятиметься за домовленістю сторін в національній валюті України в сумі, що буде еквівалентна 2 000 000.00 доларів США по курсу, встановленому Національним банком України на день укладення основних договорів.

Це також підтверджується і Розділом 3 попереднього договору - розрахунки сторін.

Відповідно до пункту 2.1.1 попереднього договору основні договори щодо усіх об`єктів нерухомого майна, зазначених у п.1.1 договору, підлягають укладенню та нотаріальному посвідченню до 20 жовтня 2019 року.

На день підписання попереднього договору зазначена сума, відповідно до курсу НБУ, становила 52 748 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 2.1.3 попереднього договору дана сума могла бути змінена в гривневому еквіваленті на день проведення розрахунків та укладення основних договорів відповідно до змін курсу долара США, що буде встановлений НБУ на день проведення розрахунків та підписання основних договорів.

При укладенні попереднього договору позивач підтвердила, що об`єкти перебувають у належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань немає, об`єкти є придатними для використання за призначенням.

Крім того, заявляла та гарантувала відсутність будь-яких самовільних перепланувань, переобладнань, перебудови, добудови та реконструкції.

Пунктом 2.1.5 попереднього договору позивач зобов`язалася надавати повну та достовірну інформацію про об`єкти.

Крім того, пунктами 2.1.7 та 2.1.8 позивач зобов`язалася до 24 травня 2019 року надати відповідачу або його представнику копії документів, які підтверджують її право власності на об`єкти нерухомого майна, копію Технічного паспорта на житловий будинок, а також доступ до об`єктів та усіх його складових частин.

Пунктом 2.1.9 попереднього договору сторони домовились, що їх зобов`язання за цим Попереднім договором є зустрічними зобов`язаннями.

Відповідно до пункту 3.1.1 попереднього договору до його підписання відповідач сплатив на її банківський рахунок в якості авансового платежу 5 274 800, 00 грн., що було еквівалентно 200 000,00 доларів США по курсу НБУ станом на день проведення платежу.

За змістом пунктів 3.1.2 та 3.1.3. попереднього договору додатково грошові кошти в національній валюті України двома платежами по 100 000,00 доларів США кожний, по курсу, встановленому НБУ на день проведення розрахунку, повинні бути сплачені відповідачем або його представником їй або її представнику у строк до 24 травня 2019 року та 31 травня 2019 року.

Пункт 3.1.4. визначає, що решта суми в національній валюті України, що буде еквівалентна 1 600 000,00 доларів США по курсу НБУ станом на день укладення основних договорів, буде сплачена відповідачем або його представником в день (або до дня) укладення та підписання основних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, проте не пізніше 20 жовтня 2019 року.

Згідно пункту 4.2.3. попереднього договору від 16 травня 2019 року встановлено, що сторони домовились, що у разі порушення істотних умов цього договору, або невиконання сторонами зобов`язань по укладенню основних договорів до 20 жовтня 2019 року, зокрема ухилення, відмова від їх укладення взагалі, розмір грошової суми, визначений сумарно у пунктах 3.1.1., 3.1.2. та 3.1.3. цього договору складає штрафну санкцію, що складає 20 % від загальної суми зобов`язання, яку сторона, винна у порушенні зобов`язання за цим договором, повинна сплатити іншій стороні.

У випадку настання обставин, встановлених у цьому пункті, зобов`язання сторін за цим договором припиняються.

Загальна сума зобов`язання, відповідно до пункту 2.1.3. попереднього договору, еквівалентна 2 000 000,00 доларів США, а грошова сума, визначена сумарно у пунктах 3.1.1., 3.1.2. та 3.1.3., становить еквівалент 400 000 доларів США.

Наявність у позивача підстав для застосування штрафної санкції також підтверджується постановою КЦС у складі Верховного Суду в справі № 372/3773/20 від 29 жовтня 2024 року.

Зазначає, що у строк, передбачений пунктом 1.1. попереднього договору, а саме до 20 жовтня 2019 року, основні договори купівлі-продажу вказаних об`єктів не були укладені через відмову відповідача.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року у справі №372/3773/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, був частково задоволений позов відповідача до позивача, стягнуто з останньої на його користь 5 274 800,00 грн. авансу. В частині стягнення штрафних санкцій було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року ухвалені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми авансу в розмірі 5 274 800 грн., а також в частині судового збору скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Цим ж судовим рішенням було встановлено відсутність порушень пунктів 2.1.7. та п. 2.1.8. попереднього договору з боку позивача, та порушення пункту 3.1.2 попереднього договору відповідачем щодо оплати грошових коштів.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач безпідставно ухилявся від виконання своїх обов`язків за попереднім договором і наслідком таких дій стало не укладення основних договорів.

З урахуванням зазначеного позивач вважає, що відповідач має відшкодувати їй збитки, завдані відмовою від укладення основних договорів, які передбачені пунктом 4.2.3 попереднього договору.

Пунктом 2.1.9 Попереднього договору сторони погодили, що їхні зобов`язання за цим попереднім договором є зустрічними зобов`язаннями, які регулюються ст. 538 ЦК України.

З точки зору даної норми закону покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання, а відтак, враховуючи вину відповідача у не укладенні основних договорів купівлі-продажу відповідно до умов попереднього договору, просить задовольнити позов та, з урахуванням зміни предмету позову, стягнути з відповідача на її користь 400 000.00 доларів США у гривневому еквіваленті станом на дату ухвалення судового рішення, як розмір штрафної санкції, визначеної пунктом 4.2.3. Попереднього договору від 16 травня 2019 року, укладеного з відповідачем.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання, яке відбулось 10 грудня 2024 року, позивач та його представник не з`явились, від при цьому від останнього надійшла заява у якій він просив суд проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач також в судове засідання під час розгляду справи по суті не з`явився, як і двічі у підготовче судове засідання, при цьому будучи повідомленим про розгляд справи належним чином. Будь-яких заяв, клопотань з процесуальних питань від нього не надходило.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, представником позивача надіслано на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а також врахувавши неявку відповідача, а також встановлені процесуальним законом строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України). Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно з ч. 2 ст. 635 ЦК України необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 16 травня 2019 року між сторонами, в інтересах яких діяли уповноважені представники, був укладений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А. В., зареєстрований у реєстрі за № 1085.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору сторони в особі представників зобов`язалися у майбутньому, до 20 жовтня 2019 року, укласти на умовах, встановлених цим договором, договори купівлі-продажу (основні договори) наступного нерухомого майна (об`єктів):

1) житлового будинку загальною площею 448,4 кв. м, житловою площею 247,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, з відповідними надвірними побудовами, до складової частини якого входять: житловий будинок, А; басейн, Б; господарський блок, В; будинок охорони, Г;

2) земельної ділянки площею 0,0979 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:04:004:0216, на якій розташований вказаний житловий будинок;

3) земельної ділянки площею 0,2634 га за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:04:004:0237;

4) земельної ділянки площею 0,1117 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:04:004:0270;

5) земельної ділянки площею 0,0712 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:04:004:0260;

6) земельної ділянки площею 0,1021 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3223155400:04:004:0154.

Пунктом 2.1.1 попереднього договору сторони дійшли згоди, що основні договори щодо усіх об`єктів нерухомого майна, описаних у пункті 1.1 цього договору, підлягають укладенню та нотаріальному посвідченню до 20 жовтня 2019 року.

Продаж зазначених земельних ділянок та житлового будинку вчинятиметься за домовленістю сторін у національній валюті України в сумі, що буде еквівалентна 2 000 000,00 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день укладення основних договорів.

На день підписання попереднього договору зазначена сума відповідно до курсу НБУ становила 52 748 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1.3 попереднього договору дана сума може бути змінена в гривневому еквіваленті на день проведення розрахунків та укладення основних договорів відповідно до змін курсу долара США, що буде встановлений НБУ на день проведення розрахунків та підписання основних договорів.

Пунктом 2.1.5 попереднього договору позивач підтвердила, що об`єкти перебувають у належному технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань немає, об`єкти є придатними для використання за призначенням.

Крім того, заявляла та гарантувала, що в об`єктах, які є предметом цього договору, відсутні будь-які самовільні перепланування, переобладнання, перебудови, добудови, у зазначених об`єктах не проводилась реконструкція.

Зобов`язувалася надавати повну та достовірну інформацію про об`єкти, зазначені у пункті 1.1 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.7 попереднього договору позивач також зобов`язалася до 24 травня 2019 року надати відповідачу, як покупцю, або його представнику копії документів, які підтверджують її право власності на об`єкти нерухомого майна, які зазначені у пункті 1.1 цього договору, а також копію технічного паспорта на житловий будинок.

Пунктом 2.1.8 попереднього договору позивачка зобов`язалася також до 24 травня 2019 року надати відповідачу або його представникові доступ з метою їх огляду до об`єктів, зазначених у пункті 1.1 цього договору, у тому числі до житлового будинку та до усіх його складових частин.

При підписанні попереднього договору, його пунктом 2.1.9 сторони домовилися, що їхні зобов`язання за попереднім договором є зустрічними зобов`язаннями.

До підписання попереднього договору, на виконання його пункту 3.1.1, відповідач сплатив позивачці 5 274 800,00 грн., що еквівалентно 200 000,00 дол. США за курсом НБУ станом на день проведення розрахунків, авансового платежу.

Відповідно до пунктів 3.1.2 та 3.1.3 попереднього договору два платежі, що будуть еквівалентними 100 000,00 доларів США кожний за курсом, встановленим НБУ на день проведення платежу в національній валюті України, повинні були бути сплачені відповідачем або його представником у строк до 24 травня 2019 року та 31 травня 2019 року у спосіб, не заборонений чинним законодавством України.

Решта суми в національній валюті України, що буде еквівалентна 1 600 000,00 доларів США за курсом НБУ станом на день укладення основних договорів, мала бути сплачена відповідачем або його представником в день (або до дня) укладення та підписання основних договорів купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, проте не пізніше 20 жовтня 2019 року, шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок позивачки, як продавця.

Судом встановлено, що основні договори купівлі-продажу до 20 жовтня 2019 року сторонами укладені не були.

Встановлено також, що спір між сторонами з приводу невиконання умов попереднього договору був предметом розгляду суду за ініціативою відповідача.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року у справі №372/3773/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, був частково задоволений позов відповідача до позивача, стягнуто з останньої на його користь 5 274 800,00 грн. авансу. В частині стягнення штрафних санкцій було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року ухвалені судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у вказаній справі, рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми авансу в розмірі 5 274 800 грн., а також в частині судового збору скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2024 року у справі 372/3773/20 постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року залишено без змін.

Як встановлено вказаними судовими рішеннями, що умови попереднього договору не були виконані і основний договір купівлі-продажу майна не був підписаний саме з вини відповідача - ОСОБА_2, яким не були виконані вимоги пункту 3.1.2 договору, а саме не сплачені визначені договором суми.

Цими ж судовими рішеннями було встановлено відсутність вини позивача в не укладенні основних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вина відповідача в не укладенні основних договорів купівлі-продажу майна, зазначеного в попередньому договорі від 16 травня 2019 року, доказуванню не підлягає.

Водночас, відповідно до пункту 4.2.3. попереднього договору, у разі порушення істотних умов цього договору, або невиконання сторонами зобов`язань по укладенню основних договорів до 20 жовтня 2019 року, зокрема ухилення, відмова від їх укладення взагалі, розмір грошової суми, визначений сумарно у пунктах 3.1.1., 3.1.2. та 3.1.3. цього договору, складає штрафну санкцію, що складає 20 % від загальної суми зобов`язання, яку сторона, винна у порушенні зобов`язання за цим договором, повинна сплатити іншій стороні.

За змістом пункту 2.1.3. попереднього договору загальна сума зобов`язання еквівалентна 2 000 000.00 доларів США.

Таким чином, грошова сума, визначена сумарно у пунктах 3.1.1., 3.1.2. та 3.1.3., становить еквівалент 400 000 доларів США.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 18 серпня 2023 року в справі №927/211/22, норма ч. 3 ст. 538 ЦК України спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Таке тлумачення приписів ст. 538 ЦК України по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним, і право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

Відповідно до наведеного продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із таких способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно до умов договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання.

В свою чергу, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку).

Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).

Пунктом 4.2.3 попереднього договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення істотних умов цього договору, або невиконання відповідачем або позивачем зобов`язань з укладення основних договорів, до 20 жовтня 2019 року, зокрема, ухилення, відмова від їх укладення взагалі, розмір грошової суми, визначений сумарно у підпунктах 3.1.1, 3.1.2 та 3.1.3 цього договору, складає штрафну санкцію, що складає 20 % від загальної суми зобов`язання, яку сторона, винна у порушенні зобов`язання за цим договором, повинна сплатити іншій стороні.

У випадку настання обставин, встановлених у цьому пункті, зобов`язання сторін за цим договором припиняються.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 жовтня 2024 року в справі № 372/3773/20.

Цивільний кодекс України у стст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими.

Таким чином, уклавши попередній договір на умовах, викладених у ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

З урахуванням приведеного вище, невиконання умов попереднього договору від 16 травня 2019 року з вини відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

При вирішенні спору суд також враховує наступне.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Суд враховує, що відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене вище, поведінку сторін при укладенні та виконанні домовленостей, один із основних принципів цивільного судочинства-принцип змагальності, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених вимог позивача.

Водночас, згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому, основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17).

Як встановлено судом, пунктом 4.2.3 попереднього договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення істотних умов цього договору, або невиконання відповідачем або позивачем зобов`язань з укладення основних договорів, до 20 жовтня 2019 року, зокрема, ухилення, відмова від їх укладення взагалі, розмір грошової суми, визначений сумарно у підпунктах 3.1.1, 3.1.2 та 3.1.3 цього договору, складає штрафну санкцію, що складає 20 % від загальної суми зобов`язання, яку сторона, винна у порушенні зобов`язання за цим договором, повинна сплатити іншій стороні.

При цьому, п. 2.1.3 визначено, що продаж зазначених земельних ділянок та житлового будинку вчинятиметься за домовленістю сторін у національній валюті України в сумі, що буде еквівалентна 2 000 000,00 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день укладення основних договорів.

Тобто, сторони умовами договору погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням у вигляді штрафної санкції, є долар США. Зокрема, за його змістом у випадку невиконання відповідачем зобов`язань з укладення основних договорів штрафна санкція визначається у національній валюті України в сумі еквівалентній сумі доларів США.

Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.

Водночас, відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами.

У даній справі спір виник саме у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання зі сплати штрафних санкцій. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.

Стягнення штрафу за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь стягувача в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Таким чином, за підсумовуючим аналізом наведених правових норм, а також встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16.

Отже, з огляду на наведені вище приписи чинного законодавства України та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у вигляді штрафу у сумі еквівалентній 400 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з цього, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 15 140. 00 гр.

На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 6, 15, 16, 538, 626, 627, 634, 635 Цивільного кодексу України, стст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 263 - 266, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 про стягнення штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у вигляді штрафу у сумі еквівалентній 400 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також судовий збір у сумі 15 140,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.