Рішення

від 10.05.2024 по справі 761/4716/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4716/24

Провадження № 2/761/5528/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 травня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Борейко Максим Валерійовичпро визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. 01.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис №77454 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованість у розмірі 34 082,95 грн. 02.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис №79644 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованість у розмірі 49 840, 61 грн. Зазначені виконавчі написи було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України. За таких обставин представник позивача просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчі написи: №77454, №79644 вчинені 01.06.2021 та 02.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем. Позивач зазначає, що на підставі зазначених виконавчих написів було відкрито зведене виконавче провадження НОМЕР_2. В рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 26.07.2022 було накладено арешт на грошові кошти /електронні гроші та звернено стягнення на доходи позивача. В межах вказаного зведеного виконавчого провадження було стягнуто грошові кошти в розмірі 5 338,11 грн. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 5 338,11 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. та судовий збір.

Провадження в справі відкрито 07.02.2024, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник просили розглянути спрву за їх відсутності. Заперечень щодо заочного розгляду справи від позивача ОСОБА_1 не надходило.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження в справі, у встановленому законом порядку відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився. Правом на подачу відзову на позов не скористався.

Третя особа про день та час розгляду справи також повідомлялась належним чином. Пояснення по суті спору подано не було.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №77454, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованість за кредитним договором № 200090681 від 10.05.2016 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є відповідач у розмірі 34 082,95 грн. за період з 10.05.2016 по 28.05.2021.

02 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №79644, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованість за кредитним договором № 200238336 від 10.05.2016 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є відповідач у розмірі 34 989,43 грн. за період з 10.05.2016 по 28.05.2021.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 .

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п. 3.4. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Пунктом 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку передбачено вчинення нотаріальних дій, передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

В свою чергу п. 3.5. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно ж до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 , для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зазначений пункт Переліку було внесено до Постанови №1172 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині внесення п. 2 до Постанови №1172 щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин визнано незаконною та не чинною з дня її прийняття. Постанову залишено без змін згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 01.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між фінансовою установою та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави вважати, що вчинення виконавчого напису відбулось з недотриманням умов його вчинення щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 15.04.2020 по справі № 158/2157/17.

Таким чином, вчинення виконавчого напису, з огляду на положення ст. 87 Закону України «Про нотаріат» було неможливим.

02 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи N 916/3006/17 зробила наступний висновок - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України "Про нотаріат" безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.

Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

Згідно із ч.1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Так, як вбачається з виконавчих написів стягнення заборгованості відбувається за період з 10.05.2016 - дати укладення кредитного договору між банківською установою та позивачем, отже наявні підстави вважати, що заява про вчинення виконавчого напису подана поза межами встановленого законом строку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що стороною позивача належним чином доведено обставини, з якими чинне законодавство України передбачає можливість визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 5 338 грн. 11 коп.

Як свідчать матеріали справи, 17.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Борейком Максимом Валерійовичем відкрито виконавчі провадження: НОМЕР_3, НОМЕР_4 (копії постанов про відкриття виконавчих проваджень наявні в матеріалах справи).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Борейка Максима Валерійовича об`єднані виконавчі провадження: НОМЕР_3, НОМЕР_4 у зведене. (копія зведеногго виконавчого провадження НОМЕР_3 наявна в матеріалах справи).

В рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 26 липня 2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Борейка Максима Валерійовича накладено арешт на майно боржника. (копія постанови про накладення арешту на майно боржника наявна в матеріалах справи).

08 травня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Борейка Максима Валерійовича звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (копія постанови наявна в матеріалах справи).

В межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3, було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» суму за виконавчим написом №79644 від 02.06.2021 у розмірі 5 338 грн. 11 коп. що підтверджується квитанцією №В5ВТ-МХКА-ЕХВ9-Х7ХТ від 08.08.2023, яка міститься в матеріалах справи.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власникоміз чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунокіншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунокіншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.

Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості відпала в зв`язку з визнанням виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі за № 79644 від 02 червня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що стягнення з позивача коштів у розмірі 5 338 грн. 11 коп. було безпідставним.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 5 338 грн. 11 коп.

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Разом з ти, відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.

Як свідчать матеріали справи, 23 січня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвоктським об`єднанням «Баєрс» укладено договір про надання правової допомоги предметом якого є надання клієнту правничої допомоги в цивільній справі №761/4716/24.

Відповідно до Розділу 2 договору за надання правової допомоги Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар за правову допомогу в загальному розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Як вбачається з попереднього розрахунку витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в даній справі їх розмір становить 15 000 грн. 00 коп.

Так ОСОБА_1 долучив до позову договір №23/01-2024 від 23.01.2024, розрахунок вартості правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №23/01-2024 від 23.01.2024, рахунок на оплату №02 від 23.01.2024, квитанція №ПН312 від 23.01.2024 в розмірі 5 000, 00 грн. про сплату адвокату гонорару, які свідчать про сплату позивачем представнику послуг за надання правової допомоги.

Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.

Підсумовуючи все вищенаведене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,280-283, 352,354 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15,16 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 01.06.2021, зареєстрований в реєстрі за №77454, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» суми заборгованості в розмірі 34 082 грн. 95 коп.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 02.06.2021, зареєстрований в реєстрі за №79644, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» суми заборгованості в розмірі 49 840 грн. 61 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Авансар» (код ЄДРПОУ:40199031, 04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, 5Б, офіс 501/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 5 338 грн. 11 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» (код ЄДРПОУ:40199031, 04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, 5Б, офіс 501/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар» (код ЄДРПОУ:40199031, 04053, місто Київ, Кудрявський узвіз, 5Б, офіс 501/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подачу позову в розмірі 3 633 грн. 60 коп., судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 605 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: