Справа № 761/34338/23
Провадження № 2/761/3560/2024
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
28 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційну складову та 3 % річних, -
В С Т А Н О В И В:
Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційну складову та 3 % річних та просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги з 01.03.2020 по 31.07.2023 в розмірі 11 840,44 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6 161, 53 грн. та 3 % річних в розмірі 1 210,65 грн. Заява мотивована тим, що відповідач є наймачем квартири АДРЕСА_1 та не сплачує в повному обсязі, за надані комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в зв`язку з чим за період часу з 01 березня 2020 по 31 липня 2023 має заборгованість за оплату цих послуг, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.
Провадження у справі відкрито 17.01.2024, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялась належним чином, в адресу суду надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності. Заперечень щодо заочного розгляду справи від Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в адресу суду не надходило.
Відповідач, будучи належним чином повідомлена про відкриття провадження в справі, у встановленому законом порядку відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилася.
За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 є наймачем службового житлового приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_1 , на підставі ордера на жиле приміщення №01483Б, виданий на підставі рішення Державної адміністрації Залізничного району в м. Києві №904 від 13.09.1993.
Вказаний ордер виданий ОСОБА_1 на сім`ю з двох осіб: ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 .
Як зазначає позивач дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 померла.
Згідно наказу Міністерства оборони України від 16 грудня 2016 р. № 695, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на балансі в позивача.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача зазначала, що в результаті несплати відповідачем за надані комунальні послуги, за період часу з 01 березня 2020 по 31 липня 2023 виникла заборгованість у розмірі 11 810,44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачем, а отже, і виникнення цивільних прав і обов`язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до приміщення відповідача, а останній отримує та користується даними послугами та відповідно зобов`язаний здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.
На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, яка діє з 09 червня 2018 року, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Також суд враховує те, що Відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів у підтвердження того, що ним належним чином виконувалися зобов`язання зі сплати за житлово-комунальні послуги.
За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг у будинку АДРЕСА_2 , а відповідач, як наймач квартири № 12 в цьому будинку, свої зобов`язання зі сплати за надані послуги не виконує, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2020 по 31 липня 2023 року в розмірі 11 810, 44 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: інфляційні втрати - 6 161,53 грн., 3,0 % річних - 1 210,65 грн., надавши до суду розрахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач долучив розрахунок який проведено невірно, оскільки стороною позивача не були враховані правові позиції Верховного Суду, наведені в постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 756/9094/15 (при щомісячних зобов`язаннях стягнення проводиться по кожному щомісячному зобов`язанню).
Крім того, з розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних вбачається, що позивачем не були враховані положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року за № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». За зазначених вище обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 7 500,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем долучені докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу.
За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Разом з ти, відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.
Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.
Як свідчать матеріали справи, 20 березня 2023 року між позивачем Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Адвокатським об`єднанням "Бізнес Лойєр" укладено договір №2003/23-ЮО-БУ1 МОУ про надання правової допомоги предметом якого є надання клієнту правничої допомоги в цивільній справі №761/34338/23.
Як вбачається з попереднього розрахунку витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у справі за позовом Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційну складову та 3 % річних становить 2 500 грн. 00 коп.
Так, представником Будинкоуправління №1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України долучив до позову додаток до договору №2003/23-ЮО-БУ1 МОУ від 30.08.2023, Акт про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги № №2003/23-ЮО-БУ1 МОУ від 20.03.2023 з описом виконаних робіт, платіжну інструкцію №958 від 14.09.2023 які свідчать про понесені витрати позивачем представнику послуг за надання правової допомоги в розмірі 7 500 грн. 00 коп.
Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені в майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що стороною відповідача не подано заперечень і доказів на їх спростування, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України; ст. ст. 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, АДРЕСА_4 ) на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ:24969846, 04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 64/68) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 11 810, 44 грн.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, АДРЕСА_4 ) на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ:24969846, 04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 64/68) судовий збір за подачу позову в розмірі 2 684, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, АДРЕСА_4 ) на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ:24969846, 04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 64/68) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7 500 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя:
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.06.2024 |
Оприлюднено | 01.01.2025 |
Номер документу | 124128691 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Шевченківський районний суд міста Києва
Юзькова О. Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні