Рішення

від 04.07.2024 по справі 761/18761/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18761/22

Провадження № 2/761/1642/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товаристоа з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 в розмірі 22 816,61 грн. у період з 01.09.2016 по 30.04.2017. Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс», як обслуговуюча організація житлового будинку, надає власникам житлових та нежитлових приміщень послуги з утримання будинку та прибудинкової території. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.12.2014р. та є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг в т.ч. послуг з централізованого опалення. З метою надання Відповідачу послуг з централізованого опалення, Позивач підписав додаткову угоду до договору №320581 від 25.05.2005р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, де були внесені зміни,а саме, замінити сторону по момент підписання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» з 01.04.2010. Відповідно до вищезазначеного Позивач надавав послуги з централізованого опалення. В свою чергу, зобов`язання в частині, що стосується своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачем виконані не були, внаслідок чого в період з 01.09.2016 по 30.04.2017 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 22 816,61 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Провадження у справі відкрито 16.12.2022, відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, в тому числі й підписаний договір по наданню житлово-комунальних послуг, а також зазначив, що позивач позав позов до суду з порушенням строку позовної давності та просив застосувати ст. 267 ЦК України, оскільки строк звернення до суду з позовом сплив 31.03.2020 року.

Представник позивача направив відповідь на відзив, в якому зазначив, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 251, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом Sars-CoV-2» на всій території України було встановлено карантин з 12 березня 2020 року. Оскільки вказаною нормою продовжено строк позовної давності по вимогам щодо стягнення заборгованості на час дії карантину, який не був скасований на момент звернення до суду з даним позовом 14 вересня 2022 року, Позивач не пропустив зазначений строк. Отже в рамках позовної давності, позивач зазначає, що має право на стягнення заборгованості, обов?язок сплати якої настав. Щодо не укладеного договору на послуги з централізованого опалення, Позивач зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Житло-Сервіс» в повному обсязі.

Представник позивача просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи в їх відсутності.

Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.12.2014 та є фактичним споживачем житлово-комунальних послуг в т. ч. послуг з централізованого опалення (копія договору купівлі-продажу нерухомого майна наявний в матеріалах справи).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс», як обслуговуюча організація житлового будинку, надає власникам житлових та нежитлових приміщень послуги з утримання будинку та прибудинкової території (копія акту приймання-передачі житлових будинків від 01.03.2010 наявний в матеріалах справи).

Між АК «Київенерго» та ТОВ «Житло-Буд» укладено Договір послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії в гарячій воді.

01 квітня 2010 року з метою надання Відповідачу послуг з централізованого опалення, Позивач підписав додаткову угоду до договору №320581 від 25.05.2005 на постачання теплової енергії в гарячій воді, де були внесені зміни, а саме, замінити сторону по момент підписання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (копія додаткової угоди до договору №320581 від 25.05.2005 наявний в матеріалах справи).

Відповідно до додаткової угоди п.1.2 Пункт «Предмет Договору» викласти в «Енергопостачальна організація постачає теплову енергію в гарячій воді Абоненту, який сплачує «Енергопостачальній організації її вартість та здійснює інші платежі згідно умовами цього Договору та Додатками до Договору, які є його невід?ємними частинами».

Позивач надавав послуги з централізованого опалення.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачене що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергі, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг,

отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов?язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до НКРЕКП №1101 від 09.06.2016, було затверджено тариф на

ЦО 1416,96 грн. за Гкал.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затвердженно правила надання послуг з централізованого опалення, поста чани холодної та гарячої води і водовідведення ( в редакції, яка діяла на момент періоду стягнення за централізоване опалення), надалі Правила, що регулою відносини між виконавцями послуг з споживачами, які отримують ці послуги.

Пунктом 18 правил встановлено,розрахунковим періодом для оплати послу якщо інше не визначено договором є календарний місяць. Оплата

Послуг здійснюється не пізніше до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, згідно із розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території складається із заборгованості за період з 01.09.2016 по 30.04.2017 становить 22 816,61 грн.

Предметом позову є стягнення саме заборгованості за надання комунальних послуг.

Частиною 1 статті 19 закону №1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений в п.5 ч.3 ст.20 закону №1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 та Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц.

Отже відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Разом з тим вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.

Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилаючись на те, що додаткова угода до договору №320581 від 25.05.2005 укладений з Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» не засвідчує, що послуги були реально надані у відповідному об`ємі та відповідної якості, а Відповідач їх фактично спожив. Також посилається на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який не передбачає як підставу нарахування коштів за комунальні послуги передачу юридичній особі (не керуючій компанії, не ОСББ) багатоквартирного будинку на підставі акту приймання-передачі без взяття багатоквартирного будинку на баланс. Однак вказане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договорами з додатками, а також актами виконаних робіт, які свідчать про те, що послуги позивачем надавались відповідачу належним чином, претензій щодо їх фактичного ненадання матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідач від надання послуг не відмовлялася, а тому не скасовує обов`язку оплати таких послуг. Вказаний висновок також узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 грудня 2018 року в справі № 638/11034/15-ц (провадження № 61-30699 св 18).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла до втрати чинності від 01.05.2019) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. З ст. 20 цього ж Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, вказані посилання відповідача не спростовують позовних вимог, оскільки позивач, відповідно до розрахунку заборгованості, просить стягнути суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення.

Разом із цим відповідач подав заяву про застосування строків давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З огляду на виключну важливість інституту позовної давності доцільно нагадати, як його оцінює Європейський суд з прав людини. Він наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позивач визначив період для стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення - за період з 01.09.2016 по 30.04.2017, а з позовом звернувся в вересня 2022 року, тому суд прийшов до виснову, що слід застосуват ст. 267 ЦК України та в задоволенні вимог позову слід відмовитми.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 322, 509, ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-267, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: