Рішення

від 11.06.2024 по справі 761/15561/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15561/24

Провадження № 2/761/7050/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

у квітні 2024 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що позивачем та відповідачем, який є власником квартири АДРЕСА_1 , 25.04.2017 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № К3/188, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_2 , а споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором (п. 1 договору).

Відповідно до п. 3 договору про надання послуг, у разі зміни тарифів, їх структури сторони для виконання умов цього договору, керуються тарифами на послуги з моменту введення в дію встановленого рішенням органу місцевого самоврядування змінених тарифів, його структури.

На підставі викладеного, нарахування вартості послуг відповідачу з утримання будинків і прибудинкових територій у період виникнення заборгованості здійснювалось за тарифом, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 211 від 12.02.2018.

Однак, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором про надання послуг, у останнього за період з квітня 2019 року по серпень 2022 року виникла заборгованість по оплаті житлово - комунальних послуг, яка становить 7 192,67 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7 192,67 грн, із врахуванням інфляційних втрат в розмірі 257,64 грн та 3% річних в розмірі 130,33 грн, а також судові витрати у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07.06.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що боргу за житлово - комунальні послуги не існує, позивач невірно визначив тариф, за яким нарахував заборгованість. Відповідач вказає, що у позивача були відсутні підстави для застосування тарифу, що визначений при умові оплати послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Також, відповідачем у відзиві стверджується, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачувались послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до березня 2022 року та не заперечує той факт, що за період лютий-серпень 2022 у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України у нього утворилась заборгованість. Вказану заборгованість було відповідачем погашено шляхом сплати на розрахунковий рахунок позивача коштів в розмірі 4 760,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

В судове засідання сторони не з`явились.

Від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 5).

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Наказом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія Київміськбуд» від 17.11.2016р. Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» визначено експлуатуючою організацією на житловий будинок секції № 1, 2 з об`єктами соціально-побутового призначення по вул. Коперніка, 7, у Шевченківському районі м.Києва. Надалі, розпорядженням Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації №682 від 25.11.2016р. вище вказаному новозбудованому житловому будинку з вбудовано- прибудинковими приміщеннями та підземним паркінгом у Шевченківському районі міста Києва присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.2.2. Статуту позивача, предметом діяльності Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» є надання житлово-комунальних послуг споживачам.

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 372889144 від 04.04.2024 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

25.04.2017 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № К3/188, відповідно до якого підприємство забезпечує надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій у будинку по АДРЕСА_2 , а споживач забезпечує своєчасну оплату цих послуг.

Вказаний договір є чинним, недійсним в установленому законодавством порядку не визнаний.

Відповідно до п. 2 договору КЗ/188 від 25.04.2017 р. виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структур, періодичності та строків надання послуг.

Аналіз положень укладеного між сторонами договору дає підстави для висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини, що виникають з договорів надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду, позивач вказав на невиконання з боку відповідача умов укладеного договору, на несплату за отримані послуги, що, як наслідок, призвело до виникнення заборгованості.

Обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач посилався на те, що нарахування вартості послуг Відповідачу з утримання будинків і прибудинкової території у період виникнення заборгованості здійснювалось за тарифом, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №211 від 12.02.2018р. «Про внесення змін та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків з споживача залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа, що настає за розрахунковим».

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ст. 632 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач простить стягнути заборгованість за надані послуги з утримання прибудинкової території за період з квітня 2019 по серпень 2022 року, при цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості з квітня 2019 по травень 2020 застосовано загальний тариф з ПДВ та прибутком при умові оплати послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим становить 6,88 грн., у відповідності до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 211 від 12.02.2018.

Разом з тим, будь-які докази про існування обставин для застосування загального тарифу з ПДВ та прибутком при умові оплати послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, в розпорядження суду не надані, як і не надано доказів на підставі яких з квітня 2019 року по травень 2020 року застосовано тариф 6,88, а з червня 2020 по вересень 2022 року застосовано тариф 6,44 грн.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювались платежі у розмірі 680,00 грн. за утримання прибудинкової території, що повністю відповідає умовам укладеного договору з урахуванням розпорядження виконавчого органу Київської міської ради № 211 від 12.02.2018.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що відповідач виконує всі умови договору належним чином, не ухиляючись від виконання взятих на себе договором зобов`язань та не порушуючи норм чинного законодавства України й умов вказаного договору.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, а ні посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.

Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача, тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові.

Розглядаючи справу суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

Виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, приймаючи до уваги наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи обґрунтування позову та доводи заперечень, суд приходить до висновку про те, що позивачем не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, і за таких умов заявлений позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 526, 530, 610, 626-629, 632, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 12-13, 77-81, 211, 228, 235, 258-259, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Н.В. Аббасова