Рішення

від 29.10.2024 по справі 761/30886/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/30886/24

Провадження № 2/761/9090/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар» про розірвання трудового договору, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар» про розірвання трудового договору, згідно з яким просить суд: розірвати трудовий договір укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вебінар» та ОСОБА_1 , визнати повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар» Дадикіною Юлією Степанівною припиненими з 01.09.2024 та стягнути судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що 24.02.2015 між Позивачем та Відповідачем укладений трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_1 було прийнято до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар» на посаду директора. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який діє до тепер. Установчим документом є статут ТОВ, який містить положення про органи управління та порядок їх формування та функціонування. Позивач зазначила, що у відповідності до ст.ст.97, 98 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. У тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Однак, внаслідок об`єктивних обставин, зокрема війни між Україною та російською федерацією та припиненням дипломатичних, поштових, транспортних зв`язків виникла ситуація, у якій засновник, як громадянин російської федерації, втратив здатність впливати на діяльність компанії, в тому числі у питаннях щодо мого звільнення. Зазначені обставини створюють необхідність прийняття рішення про звільнення Позивача як директора компанії без згоди засновника. За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернулася до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Провадження в справі відкрито 23.08.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про слухання справи у її відсутність, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з`явився, своїх представників до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи, що позивач не заперечив проти проведення заочного розгляду справи, при цьому, належним чином повідомлений відповідачі в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 24.02.2015 було призначено на посаду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар», яке, в свою чергу, діє на підставі Статуту.

При цьому, як вбачається зі Статуту відповідача учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар» є ОСОБА_1 .

З матеріалів справи слідує, що позивачка надсилала Корпорації «Вебінар, ІНК» в особі Альперна О.В. свою заяву від 25.06.2024 про її звільнення з посади директора ТОВ «Вебінар».

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на неможливість звільнитися з займаної посади за власним бажанням, оскільки внаслідок об`єктивних обставин, зокрема війни між Україною та російською федерацією та припиненням дипломатичних, поштових, транспортних зв?язків виникла ситуація, у якій засновник, як громадянин російської федерації, втратив здатність впливати на діяльність компанії, в тому числі в питаннях щодо звільнення з посади директора ТОВ «Вебінар» ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

У відповідності до ст. ст. 97 та 98 ЦК України органами управління товариства є загальні збори його учасників, які мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

За приписами статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

З урахуванням вищенаведеного позивачка, користуючись своїм правом, у встановленому законом порядку, попередила Товариство письмово за місяць, про свій намір припинити трудові відносини, натомість останні не виконали свій обов`язок оформити розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Отже, суд вважає бездіяльність Товариства щодо припинення трудових відносин з позивачкою, як протиправну та таку, що порушує трудові права останньої як працівника.

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 39 КЗпП України спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Таким чином, беручи до уваги, що не вирішення питання про звільнення позивачки з посади директора з вини Товариства, порушує та обмежує її право на працю та вільний вибір, яке гарантоване їй статтею 43 Конституції України, а тому суд вважає, за необхідне припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вебінар» на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вебінар» на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вебінар» (код ЄДРПОУ:39658766, 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 7) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2024 року

Суддя: