Рішення

від 19.12.2024 по справі 761/18031/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18031/24

Провадження № 2/761/7370/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.А.

позивачки: ОСОБА_1

представника позивачки: ОСОБА_2

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківський прав, згідно з яким позивач просила суд: позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідний актовий запис у Книзі реєстрації народжень від 20.02.2019 року № 293, зроблений Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_5 проживала з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу починаючи з березня 2017 року та до травня 2021 року. Від спільного життя сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейні стосунки між позивачкою та відповідачем не склалися, оскільки останній поводив себе неналежним чином, безвідповідально ставився до забезпечення сім`ї, не допомагав по господарству, не шукав можливості знайти роботу чи заробити кошти на оплату орендованої квартири та утримання сім`ї.

У позовній заяві вказано, що після народження сина замість особистої допомоги у догляді та вихованні за малолітньої дитиною, відповідач часто не приходив додому, гуляв, вживав спиртні напої, не приділяв жодної уваги сім`ї та вихованню сина, протягом усього часу перебування у цивільному шлюбі до виховання сина ставився прохолодно, не виконував належним чином свої батьківські обов`язки, наявні кошти витрачав лише на себе, а тому позивачка у травні 2022 року припинила з ним подальше спільне проживання. Після припинення спільного проживання ситуація також не змінилася, відповідач ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків ухиляється, не забезпечує малолітнього сина необхідним утриманням, харчуванням, медичним доглядом, не цікавиться його здоров`ям і життям, не виховує і не утримує його, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не проявляє належної турботи до нього, проживає окремо, не відвідує, не телефонує, не вітає зі святами, не надає належної матеріальної допомоги та взагалі зник з життя позивачки і сина, хоча за наявності бажання міг би хоча б інколи спілкуватися з сином.

Позивачка вказує, що 17 серпня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 . На даний час малолітній син ОСОБА_7 проживає разом з позивачкою та вітчимом, повністю перебуває на їх утриманні. Відповідач всіляко ухиляється від утримання та виховання сина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Таким чином, відсутність елементарних проявів уваги до сина чи зацікавленості у спілкуванні з ним, відсутність будь-якої матеріальної допомоги від відповідача по справі створює для позивачки певні складності у забезпеченні належного рівня життя сина, достатнього для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач починаючи з моменту припинення сторонами спільного проживання у 2021 році, жодного разу не відвідував сина та не цікавився станом його здоров`я, умовами виховання, розвитку, проживання, не надавав матеріальної допомоги та свідомо ухилявся від її надання. Таке ставлення батька до власної дитини свідчить про абсолютну його байдужість до долі малолітнього сина і відсутність будь-якого щонайменшого бажання змінити такий стан справ.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2024 року прийнято до розгляду вказану цивільну справу, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

В судовому засіданні 26.06.2024 до участі у справі залучено в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Оболонської районного в місті Києві державної адміністрації.

17.10.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Корзаченка В.М. про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.10.2024 на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи висновку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.10.2024 №104-7992.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не сповістив.

Третя особа Служба в справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації як орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності третьої особи та прийняти законне рішення в інтересах дитини.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що сторона позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В обґрунтування позову позивачкою вказано, що ОСОБА_5 проживала з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу починаючи з березня 2017 року та до травня 2021 року.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №293 (а.с. 9).

Позивачка 17 серпня 2022 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 17.08.2022 року (а.с. 11).

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що з осені 2021 та станом на час звернення до суду з даним позовом відповідач жодного разу не бачився з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не цікавиться його життям, не надає ніякої матеріальної допомоги та не приймає участі в його вихованні.

Разом з тим, додатковим підтвердженням окремого проживання та невиконання відповідачем батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_4 , 06 лютого 2019 року є характеристика № 23 від 04.09.2024 на дитину ОСОБА_4 , 06 лютого 2019 року закладу дошкільної освіти №598, де зазначено, що вихованням хлопчика займаються мама, ОСОБА_1 , і вітчим ОСОБА_6 , батьки завжди радяться з вихователями в групі з питань виховання дитини, регулярно відвідують батьківські збору, приймають активну участь у громадському житті групи та садочку. Батько дитини, ОСОБА_3 , зі слів вихователів, за дитиною не приходить і життям дитини не цікавиться (а.с. 101).

Окрім того, згідно листа Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Оболонського району м. Києва №18-430 від 02.08.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має укладену і діючу декларацію про медичне обслуговування з сімейним лікарем ОСОБА_10 , декларація заключна 22.03.2023, довіреною особою в декларації вказана мама ОСОБА_1 (а.с. 99).

При цьому, як вбачається зі змісту висновку Органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.10.2024 року за № 104-7992 про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації керуючись статтями 164,165 СК України, пунктами 39, 40,41 постави КМУ від 24 вересня 2008 року №666, «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», керуюсь рішенням комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 03 жовтня 2024 №19), рекомендує суду позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з письмовими поясненнями ОСОБА_11 , батька позивачки ОСОБА_1 , що з 2022 року ОСОБА_12 не приймає жодної участі у вихованні і матеріальному забезпеченні свого сина, ОСОБА_4 , аліменти не сплачує, дитина вже забула свого біологічного батька. ОСОБА_12 , на сьогодні, як батько повністю відсторонений за власною ініціативою від виховання та матеріального забезпечення своєї дитини, ОСОБА_4 .

Вимогами ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Водночас, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст.ст. 3,18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, як роз`яснено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

На підставі зазначеного, оцінивши зібрані по справі докази, а також враховуючи те, що обставини ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків по належному вихованню та утриманню своєї дитини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, представником позивача, також подано до суду заяву щодо стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, зокрема на професійну правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу надано до суду копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги від 02.05.2024, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомого від 08 жовтня 2024, акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданої правничої допомоги адвокатом) від 08.10.2024, квитанцію серії ААЛ №090804 від 08.10.2024 про сплату вартості наданих послуг у розмірі 8000,00 грн.

Так, 02.05.2024 між адвокатом Корзаченком В.М. та позивачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання професійної правничої допомоги.

Так, згідно акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданої правничої допомоги адвокатом) від 08.10.2024 та квитанції серії ААЛ №090804 від 08.10.2024 вартість послуг за вказаним договором становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує CCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N 362/3912/18 (провадження N 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі N 201/14495/16-ц (провадження N 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В порядку, визначеному 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, п.2 ч.1 ст.164 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , код РНОКПП НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба в справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37445484, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-д.

Повний текст рішення складено 26.12.2024.

Суддя: