Вирок

від 27.12.2024 по справі 461/10165/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

461/10165/24

1-кп/461/767/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду судове засідання по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № №12024141360003277 відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.11.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Рівненської області, с. Шпанів, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, інвалідності не маючого, не депутата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше згідно ст. 89 КК України не судимого, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуваючого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4ст.185,ч.1ст.357КК України,

де сторонами кримінального провадження є

зі сторони обвинувачення прокурор ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту

обвинувачений ОСОБА_3 ,

учасник провадження - потерпіла особа ОСОБА_5 ,

за участю прокурора, обвинуваченого та потерпілої особи,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 15 листопада 2024 року приблизно о 16 год. 28 хв. перебуваючи в приміщенні відділення банку ПАТ КБ «Приватбанк», за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 3 виявивши в банкоматі розташованому у даному відділенні банку, банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видану на прізвище ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і бажаючи настання таких, з корисливих мотивів направлених на подальше незаконне використання банківської карти, шляхом вільного доступу, таємно її викрав, розпорядившись нею на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України.

Крім цього, ОСОБА_3 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, у час запровадження воєнного стану по всій території України, діючи умисно з корисливих мотивів та власного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи єдиний умисел на крадіжку грошових коштів, незаконно використовуючи викрадену платіжну банківську карту ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , видану на прізвище ОСОБА_5 , таємно, без відома та дозволу власника, здійснив безготівкові оплати з допомогою «PayPass» за товари: 15.11.2024 приблизно о 16:35 годин. у магазині «Напої та тютюн» за адресою: вул. Галицька, 1 м. Львів, на суму 59 грн., 15.11.2024 приблизно о 16:53 год. в аптеці «3і» за адресою: вул. Городоцька, 2 м. Львів, на суму 10 грн., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 36 хв. у магазині «Рукавичка» ТзОВ ТВК «ЛЬВІВХОЛОД», за адресою: вул. Шептицьких, 43, м. Львів на суму 155 грн. 69 коп., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 39 хв. у магазині OVATSIYA#276, LVIV - ТзОВ «Овація», за адресою: пл. Кропивницького, 5, м. Львів на суму 718 грн. 80 коп., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 41 хв. у магазині «Міні маркет», за адресою: пл. Кропивницького, 1, м. Львів на суму 960 грн., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 46 хв. у магазині «Колекція Напоїв», за адресою: вул. Городоцька, 94 у м. Львові на суму 960 грн., 20.11.2024 приблизно о 14 год. 48 хв. у магазині «МобіМанія», за адресою: вул. Городоцька, 94, м. Львів на суму 329 грн., 20.11.2024 приблизно о 15 год. 49 хв. у магазині OVATSIYA#473, LVIV - ТзОВ «Овація», за адресою: вул.Залізнична, 2, м. Львів на суму 44 грн. 70 коп., 20.11.2024 приблизно о 17 год. 00 хв. у магазині «Кавказька випічка», за адресою: вул. Куліша, 21, м. Львів на суму 110 грн., розпорядившись придбаним на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 3347 грн.19 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), у період дії воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Із постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що роз`яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч. 3ст. 349 КПКне повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3ст. 349 КПК, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.

Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч. 3ст. 349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.

Під час судового розгляду обвинувачений усвідомлено відмовився від повного розгляду справи у встановленому законом порядку, а дійсність і добровільність вказаної відмови перевірена судом, свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному проступкувикраденні офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, погодився із кваліфікацією дій за ч. 1ст. 357 КК України, а також свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні таємному викраденні чужого майна (крадіжці), у період дії воєнного стану, погодився із кваліфікацією дій за ч. 4ст.185КК України та визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_3 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч. 3ст. 349 КПК Україниобвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Зазначене підтримав прокурор та поерпілий.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 підтвердив факт викрадення у нього банківської картки та грошових коштів. Додатково вказав, що обвинувачений за день до початку судового розгляду повернув йому викрадені грошові кошти. У вирішенні питання призначення покарання поклався на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення суті обвинувачення, визнавши себе винним, підтвердив зазначені у обвинувальному акті обставини, зазначив, що щиро кається у вчиненому та просив його суворо не карати. Щодо обставин вчинення кримінального проступку та кримінального правопорушення пояснив, що 15 листопада 2024 року він зайшов у відділення банку в центральній частині міста Львова, орієнтовно після 16.00 години та побачив там банківську картку потерпілого, свідомо її викрав та почав розраховуватись нею у різних місцях на власний розсуд. Пояснив, що інкриміновані злочини він вчинив свідомо, оскільки черговий раз зірвався та почав приймати наркотики. Додатково повідомив, що раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та потерпілого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Діїобвинувченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1ст.357КК України, так як він вчинив викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.

Діїобвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України,так яквін вчинивтаємневикрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.

Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопрушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст.357 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.65 КК Українисуд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, яку суд застосовує у відповідності до приписів ч. 6ст. 368 КПК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, що згідно зі ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжкими умисними злочинами проти власності та проти авторитету органів державної влади, зокрема, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; дані про особу винного, який є особою середнього віку, який хоч і згідно ст. 89 КК України не судимий, але вчинив злочини через місяць після того, як був знятий з обліку в органах пробації, в зв`язку із вчиненням попередніх аналогічних кримінальних правопорушень, не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, одружений, проживав за місцем реєстрації з дружиною та дитиною, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває, визнав свою винуватість, характеризується посередньо; обставин, які б обтяжували покарання, не здобуто, пом`якшували відшкодування шкоди потерпілому.

Під час судового розгляду судом констатовано фактичне визнання вини обвинуваченим, проте суд не вбачає в його поведінці та відношенні до того що сталось, будь якого щирого каяття та жалю у тому, що він вчинив. Суд сприймає фактичне визнання вини обвинуваченим лише як тактичні дії спрямовані на отримання максимально поблажливого покарання.

Зважаючи на особу винного та фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні у їх сукупності, без застосуванняст.314-1 КПК України, яка є правом суду, а не обов`язком, указаний випадок не є винятковим, і указане питання перед судом учасниками судового провадження не порушувалося, відповідно до постанови Верховного Суду від 07.06.18. (справа № 534/2180/16-к), суд призначає покарання у межах санкції інкримінованих статей: за ч. 4ст.185 КК Українипозбавлення волі на строк 5 років та за ч. 1ст. 357 КК Україниобмеження волі на строк 1 рік; на підставі ч. 1 ст.70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, - позбавлення волі на строк 5 років.

Саме такий вид та розмір покарання засновані на вимогах виваженості та справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання та адекватності вчиненому. На переконання суду цей захід примусу сформує правослухняну поведінку обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Підстави для призначення більш суворого чи більш м`якого покарання відсутні. Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставіст. 69 КК України, суд не знаходить, так як усе вищеописане слугує підставою для призначення покарання у межах санкції статті у виді позбавлення волі у мінімальному його строку.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання, як на це покликається сторона захисту під час виступу у судових дебатах, не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, досягнення мети покарання, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його докримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Крім того до засудженого за вчинення аналогічних злочинів вже застосовувався інститут умовного звільнення, проте вже через місяць після спливу іспитового строку обвинувачений винив нові кримінальні правопорушення.

Відомості, які б беззастережно спростовували даний висновок суду, відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання слід залишити в силі до вступу вироку у законну силу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази по справі 6 оптичних носіїв інформації (диски) на яких збережено відео файли із камер відеоспостереження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази по справі куртку, шапку та рюкзак слід залишити обвинуваченому ОСОБА_3 за належністю.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, ч. 16 ст. 615 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнативинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (один) рік обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставіч.1ст.70КК України,за сукупністюкримінальних правопорушень,шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 у виді особистого зобовязання - залишити в силі до вступу вироку у законну силу.

Речові докази по справі:

6 оптичних носіїв інформації (диски) на яких збережено відео файли із камер відеоспостереження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

куртку, шапку та рюкзак, які визнані речовимим доказами по справі постановою від 04.12.2024 року та передані згідно розписки від 04.12.2024 обвинуваченому ОСОБА_3 - залишити останньому за належністю.

Апеляційна скарга на вироксуду може бути подана протягомтридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львоваз підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6