Рішення

від 26.12.2024 по справі 504/4801/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/4801/24

Провадження №2/504/2799/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024с-ще Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адвоката Поночовної Тетяни Борисівни (Одеська область, Одеський район, селище Доброслав, вул. Центральна, 83) до Курісівської сільської ради Березівського району Одеської області (Одеська область, Березівський район, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28, код ЄДРПОУ 04378669) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та про встановлення юридичного факту родинних відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

Адвокат Поночовна Тетяна Борисівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просить:

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 додатковий строк у три місяці від дня набрання цим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обгрунтування своїх доводів заявник стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

Заявниця стверджує, що вона тривалий час проживала із ОСОБА_2 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, мали спільних дітей, які записані в силу ст. 135 СК України зі слів матері.

Окрім того, заявниця стверджує, що пропустила строк на прийняття спадщини за законом, оскільки вважала, що фактично прийняла спадщину, водночас важко хворіла, лікувалась, і до питання спадщини не було часу повертатись, оскільки в неї на утриманні троє дітей.

Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав повністю.

Відповідач сповіщений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.

Встановлені судом фактичні обставини:

Судом встановлено, відповідно до акту від 24.10.2024 року складеного старостою Троїцького старостинського округу Любашівського району Одеської області ОСОБА_1 проживала без реєстрації однією сім`єю з ОСОБА_2 , як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільних діток ОСОБА_3 , 2001 р.н., ОСОБА_4 2002 р.н., ОСОБА_5 2003 р.н.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина.

Спадщину за законом прийняла ОСОБА_1 , що встановлено зі змісту спадкової справи № 310Б/2024, заведеної 22.10.2024 року Березівською державною нотаріальною конторою Одеської області до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, слід враховувати те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, законодавцем імперативно визначено, що п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності СК України.

До спадкоємців четвертої черги належать жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу (п. 21 абз. 1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Отже, встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу для позивачки має юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення у позивачки права на спадкування за законом у четверту чергу.

Суд приймає до уваги, що порядок встановлення зазначеного юридичного факту іншим шляхом, ніж на підставі рішення суду, законодавцем не визначений.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , показали суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 це були фактично чоловік та жінка, мали дітей, тривалий час, з 2000 року проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Таким чином, суд знаходить повністю доведеним юридичний факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без шлюбу, проживання однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку із чим ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо визначення додаткового строку у три місяці від дня набрання цим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що зазначено в статті 1217 ЦК України.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній йому для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У Постанові від 25.01.2023 у справі № 676/47/21 Верховний Суд зробив такий висновок:

«Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви».

Отже, виходячи із зазначених правових висновків щодо застосування норм права, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для застосування, позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством, для прийняття спадщини після смерті дядька і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачка пропустила строк на прийняття спадщини за законом, оскільки важко хворіє, надала суду медичні документи, які досліджені судом, тому суд вважає причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини поважною.

Безумовно, суд враховує і ту обставину, що пройшов незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняттям спадшини та звернення до нотаріуса.

Більш того, остання вважала, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, інших спадкоємців немає.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування.

Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті22,57,58,94та152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Тому є підстави для судового захисту прав щодо реалізації права заявників на прийняття спадщини за законом.

Оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, заснованими на законі, однак підлягають частковому задоволенню, оскільки достатнім додатковим строком для подання заяви про прийняття спадщини є термін три місяці.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1264, 1267, 1268, 1272, ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адвоката Поночовної Тетяни Борисівни ( АДРЕСА_2 ) до Курісівської сільської ради Березівського району Одеської області (Одеська область, Березівський район, с. Курісове, вул. Партизанської слави, 28, код ЄДРПОУ 04378669) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та про встановлення юридичного факту родинних відносин, - задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 додатковий строк терміном три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко