Рішення від 15.10.2024 по справі 201/17/22

Справа № 201/17/22

Провадження № 2/201/1526/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Мілової Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївни) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

10.01.2022р. ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню (а.с. 1-3 том 1).

Ухвалою суду від15.04.2024р.залучено доучасті усправі правонаступниківпозивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 33-34 том 2). Після чого 30.05.2024р. до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , подана представником - адвокатом Стрєльніковим Є.А. (а.с. 44-47 том 2).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів посилався на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною за заявою відповідача 14.12.2021р. відкрито виконавче провадження №67878647 з примусового виконання виконавчого напису № 15217, виданого 04.11.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. про стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 014/3729/5/17025 від 05.06.2008р., з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Ерсте Банк», правонаступником якого э АТ «Фідобанк» (правонаступник ТОВ «Вердикт Капітал») та ОСОБА_3 .

Правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Фідобанк» за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «Вендор» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 2 від 06.06.2014р., яке відступило отримані права та обов?язки ТОВ «Профіт Кредит» (ЄДРПОУ 43089443) на підставі договору про відступлення прав вимоги №25122019-BP/ПК від 25.12.2019р., яке відступило отримані права та обов`язки ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 11-12/20 від 11.12.2020р..

Стягнення заборгованості здійснюється за період з 11.12.2020р. по 26.05.2021р. Сума заборгованості за кредитним договором №014/3729/5/17025 від 05.06.2008р. становить 510 515,21 грн., яка складається з: заборгованості за процентами та комісією за період з 11.12.2020р. по 26.05.2021р. 74 706,86 грн.: заборгованості за сумою кредиту за період з 11.12.2020р. по 26.05.2021р. 435808,35 грн. Загальна сума заборгованості (з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису) становить 511015, 21 грн.

Позивач вважає, що на підставі документів, наданих відповідачем третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

Позивачі просили суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, посвідчений 04.11.2021р. за реєтровим № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 511015,21 грн. Також просили стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» сплачені ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та надання правничої допомоги у розмірі 22508,00 грн., стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 21600,00 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 24.09.2024р. від представника відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» - генерального директора Іжаковського О.В. надійшов відзив на уточнену позовну заяву, у якому відповідач виклав свої заперечення, вважав вимоги необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні позовної заяви, а також надав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с. 54-65 том 2).

26.09.2024р. від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, у якій представник наполягав на задоволенні позову та відшкодуванні судових витрат (а.с. 70-72 том 2).

Рух справи.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 19.01.2022р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 20 том 1).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2022р. позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено (а.с. 39-43 том 1).

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2022р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_3 понесені витрати на професійну правову допомогу (а.с. 106-109 том 1).

Ухвалою суду від 05.04.2023р. заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2022р. скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку (а.с. 159 том 1).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №73726261 від 26.08.2023р., наданої на підставі ухвали суду від 08.08.2023р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 198 том 1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2024р. витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 200 том 1).

Ухвалою Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від15.04.2024р.залучено доучасті усправі правонаступниківпозивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 33-34 том 2).

30.05.2024р. до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 44-47 том 2).

Представник позивачів не з?явився в судове засідання, 15.10.2024р. надав заяву, якою просив справу розглядати без його участі позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача не з?явився в судове засідання, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Третя особа-приватний нотаріусКиївського МНОСазонова О.М. не з?явився в судове засідання, про дати та час слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. висинений виконавчий напис № 15217 від 04.11.2021р. про стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 014/3729/5/17025 від 05.06.2008р., з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між АТ «Ерсте Банк», правонаступником якого с АТ «Фідобанк» (правонаступник ТОВ «Вердикт Капітал») та ОСОБА_3 .

Правонаступником усіх прав та обов?язків АТ «Фідобанк» (ЄДРПОУ 14351016) за вказаним кредитним договором є ТОВ «ФК «Вендор» (ЄДРПОУ 38996895) на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 2 від 06.06.2014р., яке відступило отримані права та обов?язки ТОВ «Профіт Кредит» (ЄДРПОУ 43089443) на підставі Договору про відступлення прав вимоги №25122019-BP/ПК від 25.12.2019р., яке відступило отримані права та обов?язки ТОВ «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 11-12/20 від 11.12.2020р.

Строк платежу за Кредитним договором настав, Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснюється за період з 11.12.2020р. по 26.05.2021р. Сума заборгованості за Кредитним договором № 014/3729/5/17025 від 05.06.2008р. становить 510 515,21 грн., яка складається з: заборгованості за процентами та комісією за період з 11.12.2020р. по 26.05.2021 р. 74 706,86 грн.: заборгованості за сумою кредиту за період з 11.12.2020р. по 26.05.2021р. 435 808.35 грн. Загальна сума заборгованості (з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису) становить 511015, 21 грн. (а.с. 6 том 1).

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною за заявою відповідача 14.12.2021р. відкрито виконавче провадження №67878647 з виконання вказаного виконавчого напису (а.с. 5 том 1).

Кредитний догові № 014/3729/5/17025 від 05.06.2008р. укладений ОСОБА_3 з АТ «Ерсте Банк» у простій письмовій формі (а.с. 7 9).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

У спорі щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення такого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі№ 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивачі посилися на те, що виконавчий напис вчинений із порушенням закону, оскільки нотаріус не переконався в безспірності боргу та порушив вимоги щодо процедури оформлення і змісту виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, так і у самому розмірі такої заборгованості.

Крім того, з тексту оспорюваного виконавчого напису видно, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Кредитний договір № 014/3729/5/17025 від 05.06.2008р., укладений між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 , не був посвідчений нотаріально (а.с. 7 9 том 1).

Із вищезазначеного видно, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису № 15217 від 04.11.2021р. застосувала нечинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі.

З огляду на встановлені викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспореного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010р.у справі«Серявінта інші проти України»зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов?язанийз належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)зобов?язуєсуди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконатиобов?язокщодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, вважаю за можливе стягнути з відповідача на користь позивачів (правонаступників) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1362,00 грн. (908,00 за подання позову +454,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову) по 681,00 грн. (а.с. 4, 25 том 1).

Щодо правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою ст. 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Між Адвокатським об`єднанням «ТСТ» і ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № Ф21/36 від 20.12.2021р., додаткової угоди № 1 від 21.02.2022р. до договору про надання правової допомоги № Ф21/36 від 20.12.2021р. (а.с. 10 11, 48 том 1).

Факт надання правової допомоги адвокатом та отримання її клієнтом підтверджується актом наданих послуг № 7-1 від 21.02.2022р. та рахунком на оплату № 7-1 від 21.02.2022р. на суму 21600,00 грн. (а.с. 49-50 том 1).

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи у суді першої інстанцій позивачу надавалася професійна правова допомога адвокатами Адвокатського об`єднання «ТСТ» на підставі договору про надання правової допомоги № Ф21/36 від 20.12.2021р., додаткової угоди № 1 від 21.02.2022р. до договору про надання правової допомоги № Ф21/36 від 20.12.2021р. Актом виконаних робіт підтверджено надання послуг позивачеві.

Суд вважає, що стороною позивача належними доказами доведено понесені витрати на професійну правничу допомогу, тому відхиляє клопотання відповідача про її зменшення. Отже, вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачів як правонаступників по 10800,00 грн.

Питання щодо компенсації судових витрат на професійну правову допомогу правонаступників у справі судом не вирішується, оскільки представником позивачів заявлено про надання у подальшому доказів розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 46 том 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований 4 листопада 2021 року за реєстровим №15217 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 511015,21 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачені ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 681,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10800,00 грн., а всього 11481,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачені ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 681,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10800,00 грн., а всього 11481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений20 жовтня 2024 року.

Суддя Наумова О.С.