Рішення

від 23.12.2024 по справі 346/3093/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3093/24

Провадження № 2/346/1448/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Хмельницької І.Л.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Боднарука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Коломийська міська рада Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення факту самостійного виховання батьком дитини,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за час спільного проживання сторін у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Спочатку останній проживав з матір`ю, а з 2019 року за усною домовленістю між сторонами він проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створені всі умови проживання та розвитку дитини. З того часу позивач самостійно виховує сина, який повністю знаходиться на його утриманні; мати участі у його вихованні та забезпеченні не приймає. Всі питання щодо заняття в різних гуртках, медичного обслуговування та в разі необхідності лікування сина завжди вирішує позивач. В квітні 2024 року відповідач повідомила про виїзд за кордон для здійснення лікування та догляду за хворою матір`ю. Син категорично відмовився їхати з матір`ю, мотивуючи комфортністю проживання з батьком, наявністю друзів, перспективою навчання та заняття спортом. За таких обставин існує необхідність у визначенні його місця проживання з позивачем та встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання ним сина ОСОБА_3 як його батьком для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення по території України і за межами держави, на здійснення медичних втручань за потреби, вступ на навчання, вирішення інших питань, які будуть виникати в повсякденному житі батька і сина, а також можливості одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини, мати право на одержання державної допомоги як батька одинака, оскільки матір дитини має намір виїхати за межі України на тривалий період. Тому позивач просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним та встановити факт самостійного виховання батьком дитини.

Позивач та його представник адвокат Боднарук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві, просять ці вимоги задовольнити. Позивач вказав, що дитина бажає проживати саме з ним; з відповідачем позивач не підтримує відносин. ОСОБА_5 також вказав, що відповідач перебуває за кордоном, а заявлені позовні вимоги переслідують мету здійснення позивачем належного догляду за дитиною та можливістю оформлення необхідних документів

Відповідач в судове засідання не з`явилась, 05.07.2024 року подала через канцелярію суду письмову заяву, в якій у зв`язку з виїздом за кордон на тривалий час просить розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги визнає та проти їх задоволення не заперечує ( а.с. 29 ).

Представник органу опіки та піклування Коломийської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явилась. 30.10.2024 року заступник міського голови ОСОБА_12 подала до суду листа, згідно з яким направила рішення виконавчого комітету про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини біля батька, а розгляд справи просить проводити без представника органу опіки та піклування ( а.с. 84 ).

Суд, заслухавши вказаних учасників, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно з даними свідоцтва про народження сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Факт реєстрації місця проживання вказаної дитини за адресою реєстрації місця проживання позивача в АДРЕСА_1 , стверджується даними витягів з реєстру територіальної громади №2024/004998751 та № 2024/004999557, виданих 15.05.2024 року Коломийською територіальною громадою Івано-Франківської області ( а.с. 6, 9 ).

Згідно з даними витягу з реєстру територіальної громади №2024/000015588, виданого 02.01.2024 року Коломийською територіальною громадою, місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 11 ).

У відповідності до даних копії довідки управління соціальної політики Коломийської міської ради від 02.02.2024 року позивач, житель АДРЕСА_2 , перебуває на обліку, як надавач соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_6 (мати - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (а.с.101)

Відповідно до договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідченого 29.05.2024 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1955, ОСОБА_1 ( " Батько " ) та ОСОБА_2 ( " Мати " ) як батьки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягли згоди та підписанням договору засвідчили своє волевиявлення щодо того, що ОСОБА_3 проживає і надалі буде проживати разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 ; батьки стверджують, що дитина перебуває на повному, постійному фінансовому та матеріальному забезпеченні батька, мати проживає окремо від батька та дитини; матір має право за попереднім погодженням з батьком і, враховуючи бажання дитини, та з урахуванням його стану здоров`я, зустрічатися на території України (за місцем проживання матері) та без перешкод спілкуватися з дитиною; батько зобов`язується піклуватися про здоров`я дитини, виховувати дитину, забезпечити дитині достатній рівень освіти незалежно від стосунків сторін, не перешкоджати спілкуванню дитини з матір`ю ( п. 2-4, 6, 7 договору ). Згідно з п.12 договору всі спори, що виникають в процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку ( а.с. 12 ).

Даними копії довідки №01.1-39/364, виданої 30.05.2024 року Коломийським ліцеєм №45 імені Т.Г. Шевченка, стверджується, що ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі; батько ОСОБА_1 цікавиться навчанням сина, відвідує батьківські збори та заходи, які проводить освітній заклад ( а.с. 13 ).

Згідно з даними копії довідки №35, виданої 03.06.2024 року комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою м. Коломиї управління спорту Коломийської міської ради, батько дитини - ОСОБА_1 упродовж заняття сина футболом впродовж більше трьох років приймає активну участь в його спортивному житті, цікавиться розвитком сина, відвідує футбольні ігри та фінансує його поїздки на різні турніри ( а.с. 14 ).

У відповідності до копії листа Коломийської міської ради №Т/1606 від 06.06.2024 року, на ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , станом на 04.06.2024 року до Коломийської міської ради скарг або заяв не надходило ( а.с. 103 ).

Відповідно до договору підряду №0104/1, укладеного 01.04.2024 року між ТОВ " Азов ІНК " ( " Замовник " ) та ОСОБА_1 ( " Виконавець " ), виконавець зобов`язується виконати роботи за завданням замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані роботи. Відповідно до п.4 договору, вартість робіт за договором складає 50 000 грн. ( а.с. 102 ).

Даними акту № 8 обстеження умов проживання від 04.07.2024 року за місцем проживання малолітньої дитини в АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі начальника відділу - служби у справах дітей Управління соціальної політики О. Грицко, спеціалістів відділу Г. Мисливчук та Л. Бирчак, стверджується, що за вказаною адресою проживають: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Умови проживання добрі, малолітня дитина має окрему кімнату для відпочинку, проживання. Між дитиною та батьком стосунки добрі, останній дбає про розвиток, навчання та виховання сина; мати ОСОБА_2 перебуває за межами України в Республіці Італія ( а.с. 58 ).

Згідно з даними листа виконавчого комітету Коломийської міської ради № 805//01.5.-42/16в від 09.07.2024 року (Вх. № 12725/24-Вх від 15.07.2024 року) працівниками відділу служби у справах дітей міської ради проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_9 та спілкування з малолітнім ОСОБА_3 , який дійсно проживає за вищевказаною адресою, а мати дитини перебуває за межами України в Республіці Італія; між батьками малолітньої дитини 29.05.2024 року укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Антонюк О.В., отже спір батьками відсутній (а.с. 56-57).

В матеріалах даної справи також міститься копія рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради №265 від 22.10.2024 року, яким затверджено висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а.с. 85 ). У висновку вказано, що зі слів ОСОБА_10 з червня 2019 року малолітній ОСОБА_3 фактично проживає разом із ним та дідусем ОСОБА_8 у житловому будинку в АДРЕСА_1 . Мати дитини ОСОБА_2 в телефонному режимі зазначила, що не заперечує, щоб місце проживання її малолітнього сина було визначено з батьком, оскільки син хоче проживати з ним в Україні. Питання щодо визначення місця проживання розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 05.07.2024 року та 05.10.2024 року, на яких був присутній батько дитини. Враховуючи, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком, де для нього створені належні умови для виховання та гармонійного розвитку, а також бажання самої дитини, виконавчий комітет вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_11 біля батька ( а.с. 86-87 ).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Відповідно до ч.1-2, 4 ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

За пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Тобто, за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі пункту 2 частини 1 статті 164 СК України.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки, сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 від 11.09.2024 року.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року (справа № 129/1033/13-ц), постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року (справа № 910/18036/17), від 23.10.2019 року (справа № 917/1307/18), від 18.11.2019 року (справа № 902/761/18), від 04.12.2019 року (справа № 917/2101/17).

Слід зазначити, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір, та вказані обставини підлягають перевірці судом.

Суд враховує той факт, що як на час звернення до суду із вказаним позовом, так і на час ухвалення рішення по суті спору позивач разом з малолітнім сином фактично проживають в одному житлі за однією адресою, мати дитини, яка проживає окремо, не ставить питання про визначення місця проживання дитини з нею, тому правові підстави для вирішення питання про визначення місця проживання дитини з батьком відсутні, оскільки дитина зареєстрована і фактично проживає з батьком і його право не оспорюється.

За змістом положень, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 18, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

Таким чином, на підставі наведеного, враховуючи, що з матеріалів справи випливає, що ще до подання позову сторони у відповідному нотаріально посвідченому договорі досягли згоди щодо проживання дитини з батьком та за взаємною згодою врегулювали питання, необхідні для забезпечення проживання дитини із батьком, мати не має перешкод у спілкуванні із сином, що свідчить про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідач не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання малолітнього сина, який проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні, що свідчить про її погодження з визначеним місцем проживання дитини разом із батьком у позасудовому порядку, та беручи до уваги, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження порушення його прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання сина із ним не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким наразі немає, докази про таке відсутні.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Суд критично ставиться до суперечливої позиції виконавчого комітету Коломийської міської ради, як органу опіки та піклування, оскільки останній, вказуючи про відсутність спору між батьками та одночасного визначення місця проживання дитини з батьком, фактично лише підтвердив факт проживання малолітнього сина з батьком зі слів останнього та створення ним належних умов проживання для дитини. Більше того, надані суду інші письмові докази, лише свідчать про проживання дитини сторін разом з батьком та не підтверджують факту невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків чи ухилення її матері від участі у вихованні та утриманні сина.

Між тим позивач просить суд встановити в судовому порядку факт самостійного виховання сина та визначення його місця проживання з позивачем, водночас, мати дитини такі факти не заперечує, про що свідчить підписаний нею нотаріально посвідчений договір та подана до суду письмова заява про визнання позовних вимог. Отже, позивач звернувся до суду з метою закріплення фактів, які ніким не оспорюються та не ставляться під сумнів.

Суд, виходить із того, що позивач як у позовній заяві, так і під час розгляду справи не зазначив обставин, які підтверджували б наявність порушення його права та/або законного інтересу невизнанням відповідачем факту самостійного виховання сина батьком, визначення місця проживання дитини, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Більше того, встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем як батьком, на переконання суду, не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у позовній заяві, та від встановлення судом такого факту не залежить виникнення, зміна особистих прав позивача як батька, зокрема, можливості безперешкодного переміщення разом із сином без згоди матері по території держави та за її межами, а також, вирішення інших питань, пов`язаних із вихованням дитини, в тому числі її навчанням, лікуванням, відпочинком. Доказів наявності таких обставин позивачем не доведено.

Суд не вважає достатньою підставою для задоволення позовних вимог визнання матір`ю дитини позову в повному обсязі, оскільки згідно з нормами СК України сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, а СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

На підставі наведеного, ст.ст. 7, 15, 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, та, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Коломийська міська рада Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення факту самостійного виховання батьком дитини, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа: Коломийська міська рада як орган опіки та піклування, м.Коломия, просп. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054334.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року.

Суддя: Яремин М. П.