Ухвала

від 26.12.2024 по справі 953/11468/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа: №953/11468/24 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Провадження: № 11-сс/818/1532/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч.3 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26грудня2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 12 12 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчоговідділу СУГУНП вХарківській областімайора поліції ОСОБА_7 ,погоджене прокуроромвідділу захистуінтересів дітейта протидіїдомашньому насильствуХарківської обласноїпрокуратури покримінальному провадженню,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12024220000001401від 11122024 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу видітримання підвартою вДержавній установі«Харківський слідчийізолятор» терміном на 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.

На вищевказану ухвалу слідчого судді підозрюваний подав апеляційну скаргу, яка містить прохання про скасування ухвали та про постановлення нової, якою, на думку апелянта, слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або визначити розмір застави.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що слідчим суддею належним чином не обґрунтовано наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Крім того, підозрюваний просить звернути увагу на те, що слідчий суддя при винесенні ухвали не врахував, що він скоїв кримінальне правопорушення з необережності, раніше навіть до адміністративної відповідальності за порушення правил безпеки руху не притягувався, не судимий, одружений, має постійне місце проживання та місце роботи, де характеризується позитивно, має на утриманні малолітнього сина, 2022 року народження, а також після смерті колишньої дружини разом із ним проживає їхня спільна дочка, 2008 року народження.

Підозрюваний просить врахувати специфіку скоєного кримінального правопорушення, викладаючи обставини дорожньо-транспортної події, та вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави є занадто суворим для нього.

Разом з апеляційною скаргою підозрюваний заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції 12 12 2024 року було проголошено резолютивну частину ухвали, а повний текст 16 12 2024 року, який був отриманий його захисником цього ж дня, тому він був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу раніше. Вже 18 12 2024 року ним було складено та подано апеляційну скаргу. Саме тому апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Підозрюваний, його захисник та прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Перед початком судового засідання від підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_8 надійшли заяви з проханням проводити розгляд справи без їхньої участі. Крім того, вони підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Від прокурора жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі він також не наполягав.

Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст. 405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності підозрюваного, його захисника та прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги був поновлений як пропущений з поважних причин.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до положень ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12024220000001401 від 11 12 2024, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 11 12 2024 близько 08.00, керуючи автомобілем «MAN TGX 18.480», р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «ВЕСТТ 975310», р.н. НОМЕР_2 та рухаючись по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський», в районі 567 км + 200 м даної автодороги - поблизу с.Іванівка, Чугуївського району, Харківської області, діючи необережно, розпочав виконання обгону, не переконавшись у безпеці своїх дій та в тому, що зустрічна смуга руху вільна на достатній для обгону відстані, грубо порушив вимоги п.п.10.1 та 14.2 в) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), згідно з якими:

- п.10.1 ПДР України «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п.14.2 ПДР України «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»;

і під час виїзду на смугу руху зустрічного напрямку допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з передньою частиною автомобіля «ЗАЗ 110308-45», р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час рухався у зустрічному для ОСОБА_6 напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події водій ОСОБА_9 та пасажир його автомобіля ОСОБА_10 загинули на місці події, а пасажири цього ж автомобілю ОСОБА_11 та малолітня ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з численними тілесними ушкодженнями госпіталізовані до лікарні м.Харкова.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 , перебувають у прямому причинному зв`язку з подією та її наслідками.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також тілесні ушкодження ОСОБА_11 та малолітній ОСОБА_12

11 грудня 2024 року о 14 годині 17 хвилин ОСОБА_6 затримано у порядку ст.208 КПК України та 12 грудня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Враховуючи це, 12 12 2024 до Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання старшого слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000001401 від 11 12 2024 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що причетність ОСОБА_6 до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та вказав, що на даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знаходячись на свободі незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджена зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду та доведеними наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, зокрема, враховуючи повідомлену ОСОБА_13 підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яке є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тому не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Враховуючи, що ризик впливу на свідків та потерпілихіснує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_13 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінального правопорушення, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.

У зв`язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м`який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, внаслідок чого дві особи загинули на місці події, а два пасажири, серед яких малолітня дитина, з численними тілесними ушкодженнями були госпіталізовані до лікарні, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі підозрюваний стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.

Твердження підозрюваного про те, що він раніше відповідальності не притягувався, не судимий, одружений, має постійне місце проживання та місце роботи, де характеризується позитивно, має на утриманні малолітнього сина, 2022 року народження, а також дочку, 2008 року народження, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Більше того, вказані обставини були враховані слідчим суддею при постановленні ухвали, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Разом зцим питаннящодо специфікискоєного кримінальногоправопорушення таобставин дорожньо-транспортноїподії,з огляду на стадію цього кримінального провадження наразі не вирішується, а буде наслідком судового розгляду.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання підозрюваного про поновлення йому строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши вказаний процесуальний строк, як пропущений з поважних причин.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 12 12 2024 року про застосування до підозрюваного за ч.3 ст.286 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 08 02 2025 року включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу підозрюваного, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4