Рішення

від 09.04.2024 по справі 130/3519/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/309/2024

130/3519/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.,

за участю: секретаря судових засідань Лавріненко Ю.В.,

представника позивача Антощука В.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м.Жмеринка цивільну справу за позовом Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (далі КО "Обласний фонд СІБ") 12.12.2023 року (згідно дати поштового відправлення) подала до Жмеринського міськрайонного суду даний позов до відповідача ОСОБА_1 із вимогою стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20.02.2008 року №05г-10-2-001 в сумі 48174,03 грн, що складається з основного боргу 13822 грн, 3% від основної суми боргу 4704,51 грн, інфляційних втрат 29647,52 грн, а також стягнути судовий збір в розмірі 2684 грн. Позовні вимоги обґрунтувано тим, що 20.02.2008 року між позивачем КО "Обласний фонд СІБ" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05г-10-2-001, згідно якого позивач надав позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 15450 грн для інженерного облаштування (опалення) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три роки. Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредит надається на підставі заяви позичальника в сумі, яку визначено в п.1.1 договору шляхом передачі йому матеріальних ресурсів, обладнання по актам прийому-передачі матеріальних ресурсів, оплати підрядних робіт підрядним організаціям та перерахуванням коштів на особистий банківський рахунок позичальника за його письмовою заявою. Також пунктами 2.2-2.3 договору передбачено, що за користування кредитом утримується плата в розмірі 3% річних та плата за оформлення та обслуговування кредиту. Погашення 3% річних за користування кредитом та плата за обслуговування кредиту здійснюється одночасно з погашенням основного боргу шляхом перерахування коштів на розрахунковий банківський рахунок Фонду згідно графіку погашення кредиту: дата початку повернення кредиту 30.08.2008 року, дата завершення повернення кредиту 28.02.2011 року. Свої зобов`язання по договору позивачем було виконано шляхом купівлі та передачі позичальнику газового котла "VaiLLant" 24 кВт, що підтверджується договором №10 купівлі-продажу товарів від 25.02.2008 року, платіжним дорученням №17 від 26.02.2008 року на суму 6450 грн, актом приймання-здавання матеріалів від 29.02.2008 року та платіжним дорученням №126 від 28.02.2008 року на суму 9000 грн для інженерного облаштування будинку, що відповідає умовам договору №05г-10-2-001 для інженерного облаштування (опалення) житлового будинку. В свою чергу, відповідач виконав свої зобов`язання перед Фондом частково, сплативши лише 2912 грн суми боргу. Станом на 07.12.2023 року за відповідачем рахується кредитна заборгованість в загальному розмірі 48174,03 грн, що складається з суми основного боргу в розмірі 13822 грн, 3% річних у розмірі 4704,51 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 29647,52 грн (а.с.1-2).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25.12.2023 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 15.02.2024 року, зокрема відповідача ОСОБА_1 у спосіб розміщення оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 15.02.2024 року відкладено розгляд справи на 09.04.2024 року, визнавши обов`язковим надання особистих пояснень представником КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та викликом відповідача ОСОБА_1 у спосіб розміщення оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".

08.03.2024 року в системі "Електронний суд" представником позивача КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" Паламарчуком О.П. подано додаткові пояснення у справі, згідно яких позивачем при написанні позовної заяви було не конкретизовано суму боргу відповідача, а саме, те, з чого ця сума складається, що дійсно призводить до ускладнення об`єктивного вирішення спору. На усунення даного недоліку зазначив, що сума боргу, а саме 13822,00 грн складається з 12860,00 грн суми основного боргу, 575,00 грн 3% за користування кредитом та 387,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню договору. Зазначені суми були сформовані з огляду на те, що згідно графіку погашення кредиту відповідач зобов`язувався повертати кредит наступним чином:

- 30.08.2008: 2590,00 грн суми кредиту, 244,00 грн 3% за користування кредитом, 78,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню Договору;

- 28.02.2009: 2590,00 грн суми кредиту, 192,00 грн 3% за користування кредитом, 78,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню Договору;

- 30.08.2009: 2590,00 грн суми кредиту, 154,00 грн 3% за користування кредитом, 78,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню Договору;

- 28.02.2010: 2590,00 грн суми кредиту, 115,00 грн 3% за користування кредитом, 78,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню Договору;

- 30.08.2010: 2590,00 грн суми кредиту, 77,00 грн 3% за користування кредитом, 78,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню Договору;

- 28.02.2011: 2500,00 грн суми кредиту, 37,00 грн 3% за користування кредитом, 75,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню Договором. Відповідач виконав свої зобов`язання частково сплативши лише 2912,00 грн, що свідчить про закриття лише першого періоду оплати 30.08.2008 року, відтак у нього виникла заборгованість у розмірі 13822,00 грн, з яких 12860,00 суми основного боргу, 575,00 грн 3% за користування кредитом та 387,00 грн витрат Фонду по оформленню та супроводженню договору. З огляду на зазначене для розрахунку розміру штрафних санкцій було враховано наступні періоди заборгованості з розрахунком, що перший період складається з суми боргу за перший протермінований платіж (2590,00), другий з суми за перший та другий платежі (5180,00), і надалі: 01.03.09-30.08.09: 2590,00 грн; 31.08.09-28.02.10: 5180,00 грн; 01.03.10-30.08.10: 7770,00 грн; 31.08.10-28.02.11: 10360,00 грн; 01.03.11-23.02.22: 12860,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" Антощук В.Д. підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та поданих до суду додаткових поясненнях. Вказав, що Фондом було надано відповідачу ОСОБА_1 за кредитним договором від 20.02.2008 року №05г-10-2-001 кредит в сумі 15450 грн для інженерного облаштування (опалення) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три роки. Відповідач на виконання умов договору сплатив лише 2912 грн. Витрати Фонду по оформленню та супроводженню договору визначені у даному кредитному договору, ця сума була погоджена з позичальником і чітко зазначена графіком погашення заборгованості. Зауважив, що 3% річних нараховується тільки на ту суму, якою позичальник користується. Стороною позивача вживалися заходи щодо повернення відповідачем наданих йому кредитних коштів шляхом повідомлення останнього щодо повернення ним зазначених коштів в рахунок виконання кредитних зобов`язань. Просив задоволити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 за його належним викликом в судове засідання не з`явився, причин своєї неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву чи інших клопотань суду не представив.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 20.02.2008 року між позивачем Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05г-10-2-001 (а.с.13).

Пунктом 1.1. даного договору сторони погодили, що фонд згідно умов цього кредитного договору зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 15450 грн для інженерного облаштування (опалення) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три роки.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредит надається на підставі заяви позичальника в сумі, яку визначено в п.1.1 цього договору шляхом передачі йому матеріальних ресурсів, обладнання по актам прийому-передачі матеріальних ресурсів, оплати підрядних робіт підрядним організаціям та перерахуванням коштів на особистий банківський рахунок позичальника за його письмовою заявою.

Згідно пункту 2.2. даного кредитного договору за користування кредитом утримується плата в розмірі 3 відсотків річних згідно з Правилами та Методикою.

Відповідно до пункту 2.3. кредитного договору при погашенні кредиту утримується плата за оформлення та обслуговування кредиту в розмірі 3% (в т.ч. ПДВ) від суми наданого кредиту.

Положеннями пункту 2.4. договору встановлено, що погашення 3 відсотків річних за користування кредитом здійснюється одночасно з погашенням основного боргу шляхом перерахування коштів на розрахунковий банківський рахунок фонду згідно графіка погашення кредиту: дата початку повернення кредиту 30.08.2008 року, дата закінчення повернення кредиту 28.02.2011 року.

У пункті 2.4. договору сторонами погоджено графік погашення кредиту, суми кредиту та відсотків, що підлягають сплаті за цим графіком.

Згідно пункту 2.5. договору зарахування повернення боргу здійснюється в такій послідовності: штраф, пеня (якщо таке має місце), заборгованість по відсотках, чергові платежі по основному боргу.

Положеннями пунктів 3.1.-3.2. договору визначено, що фонд зобов`язується надати кредит на суму, яку визначено в п.1.1. цього договору, впродовж десяти банківських днів з дня надходження коштів до фонду та приймати дострокове виконання позичальником своїх зобов`язань.

За змістом пунктів 4.2., 4.5. кредитного договору позичальник взяв на себе зобов`язання забезпечити повне повернення кредиту, відсотків за користування ним та відсотків за обслуговування кредиту згідно з умовами цього договору. Позичальник відшкодовує фонду витрати, пов`язані з обслуговуванням кредиту згідно графіка п.2.4. цього договору.

Відповідно до п.8.1. даного кредитного договору цей договір набуває законної сили з моменту його підписання та діє до остаточного погашення наданого фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів.

З копій договору купівлі-продажу товарів від 25.02.2008 року №10, акту приймання-здавання матеріалів від 29.02.2008 року, платіжного доручення №17 від 26.02.2008 року на суму 6450 грн, та платіжного доручення №126 від 28.02.2008 року на суму 9000 грн для інженерного облаштування будинку (а.с.14,15,16,17) вбачається, що позивач свої зобов`язання по кредитному договору №05г-10-2-001 для інженерного облаштування (опалення) житлового будинку виконав шляхом купівлі та передачі позичальнику ОСОБА_1 котла "VaiLLant" 24 кВт для газопостачання.

Відповідно до копії виписки по рахунку відповідачем ОСОБА_1 22.08.2008 року було сплачено за кредитним договором кошти в сумі 2912 грн (а.с.18).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов`язання, позаяк ним не представлено суду будь-яких доказів щодо здійснення інших платежів в рахунок виконання власних зобов`язань за вказаним кредитним договором, а отже, не доведено відсутність своєї вини у його невиконанні, що згідно вимог закону є обов`язком особи, яка порушила зобов`язання.

Клопотань про застосування до спірних правовідносин позовної давності ніким із сторін не заявлено.

Суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі №363/1834/17, визначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч.3 ст.55 Закону України " Про банки і банківську діяльність"), однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п.3 ч.3 ст.47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

З 13.01.2006 року почали діяти нова редакція ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", яка визначила підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Такі умови є несправедливими тоді, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята вказаної статті).

10.05.2007 року Правлінням Національнго банку України прийнято постанову, якою затверджено Правила №168, що набрали чинності 05.06.2007 року, згідно з п.3.6 яких банки не мали права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Ці Правила втратили чинність 10.06.2017 року, втім у вказаній редакції поширювались на спірні правовідносини у даній справі.

Також серед решти у вказаній постанові від 13.07.2022 року в справі №363/1834/17 Великою Палатою Верховного Суду визначено відсутність підстав для відступу від висновку, зокрема Верховного Суду України від 16.11.2016 року в справі №6-1746цс16 про недійсність умови про комісію за обслуговування кредиту за укладеним 26.06.2008 року кредитним договором.

Останнім також визначено, що з рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, з урахуванням дати укладення кредитного договору від 20.02.2008 року, на підставі якого заявлені позовні вимоги у даній цивільній справі, згідно вказаних на час виникнення спірних правовідносин редакцій правових норм суд визначає, що наведені вище умови п.2.3. правочину щодо встановлення плати за оформлення та обслуговування кредиту в розмірі 3% (в т.ч. ПДВ) від суми наданого кредиту не відповідають вимогам справедливості та суперечать ч.1 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", а тому є недійсними.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч.1,4,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

При цьому, суд визнає необгрунтованими доводи представника позивача стосовно погодження з позичальником та визначення графіком погашення заборгованості витрат позивача по оформленню та супроводженню кредитного договору, оскільки ці умови суперечать чинному законодавству із захисту прав споживачів.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року в справі №204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, з урахуванням того, що укладений сторонами кредитний договір від 20.02.2008 року №05г-10-2-001 не містить умов стосовно переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, положення даного правочину в частині обов`язку позичальника із щомісячної сплати комісії в розмірі по 78 грн (75 грн з 28.02.2011 року) у представленому графіку платежів є нікчемними відповідно наведеним у рішенні касаційного суду застереженням закону, відтак їх значення підлягають виключенню з розрахунку оспорюваної заборгованості по відсоткам згідно передбаченої п.2.5 договору послідовністю зарахування повернення боргу, з відповідним зменшенням розміру її платежа у кожному місяці на суму плати за обслуговування кредиту, додатково враховуючи в складі добровільно сплаченого відповідачем першого ануїтетного платежу за графіком в розмірі 2912 грн плату за обслуговування в розмірі 78 грн, яка належить зарахуванню в оплату відсотків в подальший період.

Також з урахуванням вказаної своєчасної та повної сплати відповідачем першого ануїтетного платежа в межах погодженого сторонами графіка, тобто належних до погашення станом на 30.08.2008 року 2590 грн тіла кредиту та відсотків за користування ним в розмірі 244 грн, неповернута позивачу оспорювана заборгованість суми основного боргу за відповідним розрахунком становить 12860 грн (15450 грн 2590 грн).

При цьому, з урахуванням принципу диспозитивності щодо стягнення оспорюваних 3% річних від основної суми боргу, загальна сума яких в розмірі 4704,51 грн позивачем розрахована згідно ст.625 ЦК України (а.с.21), судом до її складу не включаються періоди з 01.03.2009 року до 28.02.2021 року, які охоплюються графіком платежів (а.с.13 на звороті), на термін яких положеннями п.2.4. кредитного договору від 20.02.2008 року №05г-10-2-001 сторонами погоджено певний розмір (також 3% річних) плати за користування кредитом, тобто процентів, що з урахуванням наведених приписів ч.2 ст.625 ЦПК України виключає підстави її спільного обчислення з визначеними даною нормою цивільного закону трьома відсотками річних, так як останні іншим видом цивільної відповідальності.

Тому в межах заявлених позовних вимог невідшкодована оспорювана заборгованість із сплати 3% річних на підставі саме ч.2 ст.625 ЦК України за заявлені періоди з 01.03.2009 року до 23.02.2022 року підлягає обчисленню в сумі 4238,52 грн (323,44 грн + 385,80 грн + 1157,40 грн + 385,80 грн + 1157,40 грн + 385,80 грн + 442,88 грн).

З урахуванням також періодів формування згідно графіку платежів збільшуваної простроченої відповідачем заборгованості з основного боргу розрахунок інфляційних втрат визначається таким чином:

з 01.03.2009 року до 30.08.2009 року (2590 грн х 101,4х100,9х100,5х101,1х99,9х99,8)/100%2590 грн = 94,37 грн;

з 01.09.2009 року до 28.02.2010 року (5180 грн х 100,8х100,9х101,1х100,9х101,8х101,9)/100%5180 грн = 395,01 грн;

з 01.03.2010 року до 30.08.2010 року (7770 грн х 100,9х99,7х99,4х99,6х99,8х101,2)/100%7770 грн = 266,30 грн;

з 01.09.2010 року до 28.02.2011 року (10360 грн х 102,9х100,5х100,3х100,8х101х100,9)/100%10360 грн = 678,63 грн;

з 01.03.2011 року до 23.02.2022 року (28212,21 грн х 101,4х101,3х100,8х100,4х98,7х99,60х100,1х100х100,1х100,2х100,2х100,2х100,3х100х99,7х99,7х99,8х99,7х100,1х100х99,9х100,2х100,2х99,9х100х100х100,1х100х99,9х99,3х100х100,4х100,2х100,5х100,2х100,6х102,2х103,3х103,8х101х100,4х100,8х102,9х102,4х101,9х103х103,1х105,3х110,8х114х102,2х100,4х99х99,2х102,3х98,7х102х100,7х100,9х99,6х101х103,5х100,1х99,8х99,9х99,7х101,8х102,8х101,8х100,9х101,1х101х101,8х100,9х101,3х101,6х100,2х99,9х102х101,2х100,9х101х101,5х100,9х101,1х100,8х100х100х99,3х100х101,9х101,7х101,4х100,8х101х100,5х100,9х101х100,7х99,5х99,4х99,7х100,7х100,7х100,1х99,8х100,2х99,7х100,8х100,8х100,3х100,2х99,4х99,8х100,5х101х101,3х100,9х101,3х101х101,7х100,7х101,3х100,20х100,1х99,8х101,2х100,9х100,8х100,6х101,3х101,6)/100%12860 грн = 28212,21 грн.

Тому оспорювана заборгованість щодо інфляційних втрат підлягає визначенню в сумі 29646,52 грн (94,37 грн + 395,01 грн + 266,30 грн + 678,63 грн + 28212,21 грн).

Клопотань про застосування позовної давності щодо спірних правовідносин ніким не заявлено.

Відповідачем ОСОБА_1 не представлено суду будь-яких доказів щодо здійснення ним інших платежів в рахунок виконання власних зобов`язань за вказаним договором кредиту, а отже, не доведено відсутність своєї вини у його невиконанні, що згідно вимог закону є обов`язком особи, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи щодо наявності простроченої заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем КО "Обласний фонд СІБ" за кредитним договором від 20.02.2008 року №05г-10-2-001, яка згідно наведених розрахунків суду складається з основного боргу за кредитом в сумі 12860 грн, 3% річних в сумі 4238,52 грн та інфляційних втрат в сумі 29646,52 грн, а всього у загальній сумі 46745,04 грн, що виникла з вини позичальника, вимоги позивача є справедливими у вказаній частині, не суперечать вимогам закону та відповідають положенням кредитного договору, не спростовані безпосередньо відповідачем ні в який спосіб, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Також пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача згідно ч.1 ст.141 ЦПК України необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду в розмірі 2684 грн (а.с.3), виходячи з обмеженої законом мінімальної ставки судового збору стосовно вимог майнового характеру юридичної особи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.15, 16, 204, 509, 526, 527, 530, 548-551, 610, 612, 614, 625-628, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76, 82, 89, 141, 223, 259, 263, 264, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (м.Вінниця, вул. Замостянська / просп. Коцюбинського, буд.26/58, код ЄДРПОУ 24893824) заборгованість за кредитним договором від 20.02.2008 року №05г-10-2-001 станом на 23.02.2022 року в загальній сумі 46745 (сорок шість тисяч сімсот сорок п`ять) гривень 04 копійки, а також 2684 (дві тисячі шітсот вісімдесят чотири) гривні судових витрат із сплати судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, Вінницькому апеляційному суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Повне судове рішення складено 19.04.2024 року.

Суддя Вернік В.М.