Рішення

від 30.12.2024 по справі 243/10325/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/2329/2024

Номер справи 243/10325/24

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«30»грудня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

з участю: секретаря судового засідання Чернікової Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат СТАТІВА Олена Володимирівна, до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування,обґрунтовуючи своїпозовні вимогитим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки, ОСОБА_3 ,після якоговідкрилася спадщина,яка складаласьз нерухомогомайна -житлового будинкуз усімагосподарськими будівлямита спорудами,який знаходитьсяв АДРЕСА_1 ,літера А-1 житловийбудинок;Б навіс;№1 колодязь;№2 огорожа,загальна площа-50.4м.кв.,житлова площа 19.6м.кв. Після смертібатька позивачказвернулась донотаріуса,але отрималаПостанову провідмову увчиненні нотаріальнихдій,так якза архівнимиданими БТІ,право власностіна спадковийбудинок зареєстрованоза іншоюособою.Вказаний будинокналежав спадкодавцюна підставідоговору купівлі-продажувід 03квітня 1996року,посвідченого приватнимнотаріусом Слов`янськогоміського нотаріальногоокругу Донецькоїобласті БочкоВ.А.,за реєстровим№ 165. Так якугода купівлі-продажуукладалась в1996році,відповідно,до неїзастосовувалися норми,що буличинними намомент їїукладання. Виникнення прававласності нажитлові будинки,споруди начас укладеннядоговору-купівліпродажу житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудамипо АДРЕСА_1 незалежало віддержавної реєстраціїцього права,договір купівлі-продажувід 03квітня 1996року відповідаєвимогам чинногона тойчас законодавства,відповідно,є підставистверджувати,що ОСОБА_3 набув зажиття правовласності навідповідний житловийбудинок,але незареєстрував договірв БТІ,яке натой часздійснювало функціїобліку тареєстрації,що пояснюєреєстрацію вбюро технічноїінвентаризації прававласності наспірний будинокза попереднімвласником. Позивачка прийняла фактично спадщину шляхом подання заяви до нотаріальної контори у межах строку встановленого законом.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_2 , та представник позивача, адвокат Статіва О.В., яка діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги № ВІ1005080 від 18 грудня 2024 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з`явилися, до суду надали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 10 серпня 1991 року, ОСОБА_5 10 серпня 1991 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 09 листопада 2020 року.

Після йогосмерті відкриласьспадщина,до складуякої увійшовжитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно здоговором купівлі-продажувід 03квітня 1996року,посвідченим приватнимнотаріусом Слов`янськогоміського нотаріальногоокругу Донецькоїобласті БочкоВ.А.,за реєстровим№ 165, ОСОБА_7 продав ОСОБА_3 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки відділу зберігання інвентаризаційних справ об`єктів нерухомого майна Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 09 жовтня 2024 року за №04-01/3342, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 року зареєстроване за ОСОБА_7 .

02 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Зубкової А.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 грудня 2024 року, якою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , оскільки право власності на житловий будинок не зареєстроване за спадкодавцем.

Згідно з п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».

У встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки нотаріусу не надано документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

В зв`язку з цим, 02 грудня 2024 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Зубковою А.О. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 , якому належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На замовлення ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт об`єкту нерухомого майна житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку А-1 загальною площею 50,4 кв.м, житловою площею 19,6 кв.м, навісу Б, колодязю №1, огорожі №2.

Відповідно до довідки про технічні характеристики об`єкту нерухомого майна від 18 вересня 2024 року за №561, загальна та житлова площа будинку змінена внаслідок внутрішнього перепланування та зміни методології розрахунку загальної площі, що відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженої постановою КМУ №488 від 12.05.2023 року та постановою КМУ від 07.06.2017 року №406, не є самовільними та не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Альтанка літ. «Б» - тимчасова будівля, що відповідно до порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженої постановою КМУ №488 від 12.05.2023 року та постановою КМУ від 07.06.2017 року №406, не є самовільними та не потребують документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Колишня дерев`яна літня кухня літ. «Б», погріб літ. «В», туалет літ. «Г», душ літ. «Д», літня кухня літ. «Е» - демонтовані.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Вказане також підтверджене і роз`ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, в судовому засіданні, на підставі зібраних судом доказів, встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом у передбачений законом шестимісячний строк, однак її право не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Відповідно до положень статті 128 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VI, чинного на момент придбання майна спадкодавцем, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 12 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII, чинною на момент придбання майна спадкодавцем, було встановлено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Статтею 227Цивільного кодексуУкраїнської РСРвід 18.07.1963№ 1540-VI, чинного на момент придбання майна спадкодавцем, було встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Наказом Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, який втратив чинність 06.08.2012 року.

Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК від 16.01. 2003 року та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди на час укладення договору-купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 не залежало від державної реєстрації цього права, договір купівлі-продажу від 03 квітня 1996 року відповідає вимогам чинного на той час законодавства, відповідно, ОСОБА_3 набув за життя право власності на відповідний житловий будинок, але не зареєстрував договір в БТІ, яке на той час здійснювало функції обліку та реєстрації.

Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача адвокат СТАТІВА Олена Володимирівна, до Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок літера А-1, загальною площею 50,4 м.кв., житловою площею 19,6 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами: навіс - літера «Б», колодязь №1, огорожа - №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова