Ухвала

від 23.12.2024 по справі 308/20131/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/20131/24

1-кс/308/7532/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши Старшого дізнавача сектору дізнання ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , подане у кримінальному провадженні № 12024078170000435 від 13.11.2024, про накладення арешту,

встановив:

Зі змісту клопотання з`ясовано, що сектором дізнання відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за процесуального керівництва Ужгородської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованому до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024078170000435 від 13.11.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, за фактом самоправства.

13 листопада 2024 року постановою старшого дізнавача СД відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - визнано речовим доказом, так як є предметом злочину у кримінальному провадженні, а тому існує необхідність у накладенні арешту на таке арешт із забороною відчуження та розпорядження.

В судове засідання дізнавач та/або прокурор не з`явився, стороною обвинувачення подано заяву про розгляд клопотання без їх участі, просять вимоги клопотання задовольнити, зазначено, що власник домоволодіння повідомлений про розгляд клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України: арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

12.11.2024 до сектору дізнання відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 про те, що невідомі особи самовільно замінили замки у будинку, де проживає заявник та встановили сигналізацію, що заподіяло шкоду заявнику.

Згідно з витягу з ЄРДР сектором дізнання відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024078170000435 від 13.11.2024за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ст. 356 КК України.

13 листопада 2024 року постановою старшого дізнавача СД відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - визнано речовим доказом.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення

З системного аналізу вищевказаної норми можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, є знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди, є об`єктом кримінальних-протиправних дій чи набуто протиправним шляхом.

Слідчий суддя, з огляду на конкретні обставини справи, та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на домоволодіння, яке є об`єктом кримінально-протиправних дій.

За інформаціє з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна (№406251764 від 02.12.2024) домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 272.6 кв.м. (житлова площа 92.5 кв.м.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2482121821100 перейшло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріна Груп» код ЄДРПОУ: 37268927 24.09.2024 на підставі договору купівлі-продажу №1462 від 24.09.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 .

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Положенням ч. 4 ст. 173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що заборона користуватися може завдати надмірного обмеження прав власника (володільця) майна. В той же час, заборона відчуження та розпорядження вказаного домоволодіння забезпечить збереження речового доказу та не призведе до приховування, знищення, перетворення чи відчуження останнього.

Відтак, враховуючи вищевикладене, клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Накласти арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2482121821100, яке згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№406251764 від 02.12.2024) на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріна Груп», код ЄДРПОУ: 37268927, заборонивши розпорядження та відчуження вищевказаним.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1