Ухвала

від 30.12.2024 по справі 314/5577/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Справа № 314/5577/24

Провадження № 2/314/1869/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про залишення позовної заяви без руху)

"30" грудня 2024 р. м.Вільнянськ

Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Швець О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства.

Ознайомившись з позовною заявою суддею встановлено, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Так, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання батьківства дитини ОСОБА_3 яка народилася під час спільного проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , яка перебувала у зареєстрованому шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК України зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору з 01 січня 2024 року за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 211 гривень 20 копійок.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Із поданої заяви вбачається, що позивач заявив дві вимоги немайнового характеру (визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження), сплативши при цьому згідно копії квитанції 111 від 28.11.2024 року судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Таким чином відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 копійок за кожну вимогу немайнового характеру.

Крім того, позовна заява не підписана позивачем.

Зазначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі. Обов`язок щодо належного оформлення позову та подачі необхідних документів покладено на позивача.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

За змістом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і заст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає позивачу усунути недоліки, які стали підставою залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з наведеним, залишення заяви без руху з підстав, передбачених Законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства - залишити без руху.

Позивач може усунути недоліки заяви, які викладені в ухвалі на протязі десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

В разі, якщо у вказаний строк недоліки, вказані в ухвалі, не буде усунуто, позовна заява буде вважатися неподаною та повертається позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Швець