Рішення

від 12.12.2024 по справі 452/2147/21

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2147/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2024 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Михалойка Б.І.,

відповідача-позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Стецяк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Самбірська державна нотаріальна контора Львівської області, - про встановлення факту прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті котрої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на 7/8 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 , титульним власником якого був її чоловік ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з яких 4/8 частин у спільній сумісній власності подружжя, 3/8 частки в порядку спадкування після смерті чоловіка та відмови від своїх часток в її користь дочки ОСОБА_1 та матері померлого ОСОБА_4 , однак не оформила своїх спадкових прав; 1/8 частину будинку успадкувала дочка ОСОБА_1 , котра на день смерті батька була неповнолітньою, аналогічно не оформила своїх спадкових прав. За життя померла ОСОБА_2 склала заповіт відповідно до якого все своє майно, яке належатиме їй на день смерті заповіла своїй дочці ОСОБА_1 позивачу по справі. Остання, будучи спадкоємцем майна матері за заповітом, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом; також однаково до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері звернулася її сестра ОСОБА_1 відповідач по справі. Позивачу було відмовлено у видачі такого свідоцтва через те, що за життя не були виділені частки кожного із подружжя, а саме померлої ОСОБА_2 та титульного власника житлового будинку померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , рекомендовано звернутися до суду для вирішення спору. Позивач вважає, що відповідач відмовилася від своєї частки після смерті батька ОСОБА_3 в користь матері, а права на обов`язкову частку в майні матері ОСОБА_2 не має. Ураховуючи, що вказане майно перебувало у статусі спільного сумісного майна подружжя, котрі за життя своїх часток не виділили, крім того померла ОСОБА_5 успадкувала ще 3/8 частки після смерті чоловіка, а тому позивач просить визнати її власником 7/8 часток спадкового майна після смерті матері в порядку спадкування за заповітом та власником 1/8 частини у житловому будинку в порядку спадкування після смерті батька.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та визнання заповіту матері ОСОБА_2 недійсним; зазначила, що після смерті батька зверталася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини вже після спливу шестимісячного строку, встановленого на той час діючим законом та прийняла спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном, так як дійсно проживала у вказаному житловому будинку; вона займалася організацією похорону батька, доглядала за будинком та присадибною ділянкою; її заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька від 28 липня 2011 року прийнята нотаріусом та долучена до спадкової справи. Заповіт матері ОСОБА_2 посвідчений секретарем Ралівської сільської ради Самбірського району від 4 вересня 2013 року за реєстровим №277 вважає недійсним, оскільки не внесений у Спадковий реєстр; відтак первісний позивач ОСОБА_1 не має права на спадкування за заповітом після смерті матері, та її слід усунути від спадкування за законом, оскільки мати фактично була важко хворою та потребувала постійного догляду, ухилялася від допомоги спадкодавцю, не виконувала своїх обов`язків, сама відповідач за первісним позовом за власні кошти організувала похорони матері.

У судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_6 та її представник-адвокат Михайлоко Б.І. підтримали позов та просили такий задовольнити посилаючись на обставини, викладені у зверненні до суду. Позивач пояснила, що мати хотіла, щоб вона проживала в цьому будинку, тому і склала заповіт на її ім`я, у свою чергу в сестри з матір`ю за життя склалися неприязні відносини; щодо спадкування після смерті батька, то відповідач відмовилася від своєї частки після його смерті, про що свідчить її заява, написана у нотаріуса, копія якої міститься в матеріалах справи; просила визнати за нею право власності на житловий будинок вцілому.

Відповідач за первісним позовом та її представник-адвокат Стецяк В.М. зустрічний позов уточнили і просили за судовим рішенням лише встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька та визнати її власником 1/8 частини житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька. Відповідач за первісним позовом пояснила, що написавши заяву в нотаріуса про відмову від прийняття спадщини вважала, що такою заявою приймає спадщину, відмовлятися від своєї частки у спадщині вона не мала наміру, крім того така заява написана вже після спливу шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини; просила задовольнити уточнений зустрічний позов і внаслідок встановлення юридичного факту визнати за нею ( ОСОБА_7 ) право власності на 1/8 частину спадкового майна.

Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд уважає, що первісний позов слід задовольнити частково та зустрічний позов задовольнити повністю із наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; згідно дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 31.08.2011 року взамін втраченого свідоцтва про право власності від 16.10.1989р. ОСОБА_3 належав житловий будинок по АДРЕСА_1 ; згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 21 листопада 1959 року, відтак судом встановлено, що житловий будинок перебував у спільній сумісній власності подружжя.

Судом витребувано копію спадкової справи №173/93 після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій міститься копія заяви ОСОБА_9 від 29.05.1993р., що адресована Самбірській державній нотаріальній конторі про те, що останній відомо, що нею пропущений строк на прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та на спадщину вона не претендує; із заяви, зареєстрованої за №257 відомо, що ОСОБА_9 відмовляється від своєї частки в користь дружини померлого; заявою №123 від 29.05.1993р. ОСОБА_4 відмовилася від своєї частки в майні померлого ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 ; 15 вересня 2013 року остання зверталася із заявою про виділення частки в спільному майні подружжя та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка; позивач за первісним позовом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , будучи неповнолітньою; у спадковій справі наявна заява №676 від 28 липня 2011 року ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , яка містить посилання заявниці на те, що вона спадщину прийняла, оскільки на час смерті проживала із батьком, заяву №124 від 29.05.1993 року про відмову від спадщини зазначила помилковою; згідно довідки №1694 від 22.09.2020р. виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_1 були зареєстровані дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_9 , онук ОСОБА_10 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від її імені секретарем Ралівської сільської ради Самбірського району 4 вересня 2013 року посвідчено заповіт за реєстровим №277, згідно якого все своє майно, яке належатиме їй на день смерті вона заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , 1976р.н. позивачу за первісним позовом. Після смерті ОСОБА_2 Самбірською державною нотаріальною конторою 29.09.2020р. заведено спадкову справу №525/2020, що вбачається із витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі №61867916, копія якої витребувана судом та міститься в матеріалах цивільної справи. Так із заяви №1310 від 29 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 своєї матері ОСОБА_2 ; із заяви №1349 від 2 жовтня 2020 року відомо, що із такою звернулася ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_5 ; на день смерті із померлою була зареєстрована дочка ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою сільської ради №1693 від 22.09.2020р.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, положення зазначеногокодексузастосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦК України 2003 року, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах по спадкування»роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 1 січня 2004 року.

Оскільки правовідносини, що є предметом судового розгляду, виникли, як до набрання чинності ЦК України 2003 року, так і після, до вказаних правовідносин слід застосовувати як положенняЦК Української РСР 1963 року так і ЦК України в чинній редакції.

Статтею 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Згідно п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року №45/5, чинної на момент відкриття і прийняття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Так, із довідки виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району убачається, що ОСОБА_11 , що прийняла спадщину (вступила в управління та користування майном) після смерті свого батька ОСОБА_3 , так як фактично проживала та була зареєстрована разом з батьком до дня його смерті у належному йому житловому будинку по АДРЕСА_1 , тим самим після його смерті вступила в управління та володіння спадковим майном шляхом утримання будинку в належному стані, обробітку прибудинкової земельної ділянки, відтак суд вважає, що відповідач за первісним позовом прийняла спадщину свого батька, а саме 1/8 частину житлового будинку, - у розумінні положеньст. 549 ЦК УРСР 1963 року, заява про відмову від спадщини подала вже після спливу в межах шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, а тому така нотаріусом на могла бути прийнята.

Разом з тим згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Також відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно листа №594/02-14 від 05.04.2021 року державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки житловий будинок належав померлому подружжю на праві спільної сумісної власності та за життя ними не було виділено своїх часток.

При вирішенні спору суд дійшов висновку, що спадкодавцю ОСОБА_2 за життя мало б належати 6/8 частин житлового будинку з господарським будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , враховуючи частку житлового будинку як у спільному майні подружжя та 2/8 частини, які вона фактично могла успадкувати після смерті свого чоловіка ОСОБА_12 .

Із посвідченого Заповіту померлої ОСОБА_2 відомо, що все своє майно вона заповіла своїй дочці ОСОБА_1 позивачу за первісним позовом, а тому за останньою слід визнати право власності на 6/8 частин житлового будинку в порядку спадкування майна за заповітом після смерті матері та на 1/8 частину як спадкоємця за законом після смерті батька; за відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/8 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки вона прийняла спадщину шляхом вступу в управління майном.

При вирішенні цивільного спору в такий спосіб суд констатує, що між сторонами у цивільній справі що є рідними сестрами існують тривалі родині суперечки, за життя і матір втягувалася у них, між ними усіма постійно були сварки і спори за будь-яких причин, - а тому на переконання суду таке вирішення цивільної справи буде і справедливим вирішенням, відтак визнавати вцілому ОСОБА_13 власником батьківського Будинковолодіння є невірним кроком залишаючи ОСОБА_7 взагалі без спадкового майна і, в тому числі без житла.

Тому, враховуючи раніше наведене, виходячи із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства, аналізуючи пояснення сторін, подані ними суду матеріали, характер і сутність правовідносин, що склалися між сторонами, суд прийшов до такого вирішення, що первісний позов слід задовольнити частково позивача за первісним позовом визнати власником 7/8 частин житлового будинку; зустрічний позов слід задовольнити повністю та встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька та визнати її власником 1/8 частини житлового будинку.

У зв`язку з таким вирішенням спору судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК Українита вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 200, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , проживає у АДРЕСА_2 , - право власності на 7/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 160,4кв.м., житловою 60,1кв.м., - в порядку спадкування майна за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_5 , проживає у АДРЕСА_1 , - право власності на 1/8 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 160,4кв.м., житловою 60,1кв.м., - в порядку спадкування майна за законом після смерті батька ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У решті позову ОСОБА_1 про визнання права власності вцілому на спадкове майно відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_1 3987,71(три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім гривень 71коп.)грн. сплаченого документально підтвердженого судового збору.

Повернути зайво сплачений 25.08.2021 року судовий збір ОСОБА_1 одержувачу ГУК Львів/Самбірська тг/22030101 із призначенням «Судовий збір за позовом ОСОБА_1 » на р\ НОМЕР_6 , код отримувача НОМЕР_7 , - в розмірі 454(чотириста п`ятдесят чотири)гривні.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 20 грудня 2024 року повного судового рішення.

Суддя