Рішення

від 25.12.2024 по справі 511/3898/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3898/24

Номер провадження: 2/511/983/24

25 грудня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді- Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Степанівської сільської ради Одеської області, в інтересах малолітнього - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

В жовтні 2024 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Степанівської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якій просили:

- позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- залишити малолітню дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сім`ї опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач має малотітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте покладені на неї обов`язки щодо виховання та утримання дитини не виконує. Відповідачка є офіційно не працюючою, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, зловживає алкогольними напоями, ігнорує інтереси дитини. Хлопчик неодноразово доставлявся до притулку. Малолітній ОСОБА_1 перебуває на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Службі у справах дітей виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області дитину у зв`язку із загрозою життя та здоров`я, відібрано від батьків.

Роздільнянським районним судом Одеської області 21.03.2023 року було прийнято рішення про відібрання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наразі дитину тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тому просили позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як вона ухиляється належно виконувати свої батьківські обов`язки відносно дитини.

Процесуальні дії у справі.

23 жовтня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

22 листопада 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Позиції сторін у судовому засіданні.

Представник позивача - Раду І.Л. , діюча на підставі довіреності від 14.02.2024 року, подала до суду заяву, відповідно до якої повністю підтримала обставини, викладені у позові, та просила їх задовольнити, просила розглянути справу без її участі.( а.с.106)

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач відсутній за зазначеною адресою, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Диспозиція частини восьмої статті 178 ЦПК України визначає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 видане 31.08.2018 року, актовий запис №55. (а.с.11)

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045662864 від 24.06.2024 року, наданий Роздільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роздільнянському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України.(а.с.12-14)

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (ID № НОМЕР_2 , НОМЕР_6 НОМЕР_3 ).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №395638294 від 19.09.2024 року, ОСОБА_2 має житловий будинок загальною площею 32 кв.м. та земельну ллянку (кадастровий номер: 5123983900:06:002:0004. реєстраційний номер: 1684951351239, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25га), які розташовані за адресою за адресою: АДРЕСА_2 .(а.с.58-59).

Згідно до рішення виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 22.09.2022 року №202-Ср «Про заходи щодо захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_1 », малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із загрозою життя та здоров`я, відібрано від батьків: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27).

Про відібрання дитини у батьків орган опіки та піклування Степанівської сільської ради того ж дня письмово проінформував органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення, а саме 29.09.2022 року звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом про відібрання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення батьківських прав.

Після відібрання від батьків малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був влаштований до закладу охорони здоров`я - КНП «Роздільнянська БПЛ» РМР для медичного обстеження та надання йому медичної допомоги. Відповідно виписки із медичної карти хворого №ІХ-220101/3099 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні з 21.09.2022 по 02.10.2022 (хронічний бронхіт, супутній діагноз - білкова енергетична недостатність, залізодефіцитна анемія).

Відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, дитину ОСОБА_1 , з 29.12.2017 року народження, тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Роздільнянського районного Одеської області від 18.10.2022 року ОСОБА_2 було притягнуто до адиіністративної відповідальності за ч.1 статті 184КУпАП, за неналежне виконання батьківських обов`язків, а саме, перебуваючи з малолітнім сином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у лікарні, забрала його з лікарні, тоді як той потребував лікування та втекла через вікно Роздільнянської ЦРЛ.(а.с.67)

Роздільнянським районним судом Одеської області 21.03.2023 року по справі №511/2042/22, провадження 2/511/70/23, прийнято рішення про відібрання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 25.05.2023 року (а.с.27-40)

Згідно характеризуючих документів, наданих старостинським округом №1 Степанівської сільської ради Одеської області, громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проживала на території з 2020 року в селі Лучинське Роздільнянського району Одеської області разом із їм співмешканцем - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до вересня 2023 року. За час проживання на території зарекомендувала себе з негативного боку. Жінка має ознаки девіантної поведінки. З моменту відібрання дітини ОСОБА_2 долею дитини не цікавиться, мотивуючи нестачею коштів та часу. Переймається більше налагодженням свого особистого життя . (а.с.30,48,84)

На теперішній час громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_3 разом із співмешканцем - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до акту складеного спеціалістом ССД виконавчого комітету Степанівської сільської ради разом із представниками ВНСП 18.06.2024 року та 24.06.2024 року було здійснено обстеження умов проживання громадянки ОСОБА_2 . З`ясовано, що будинок знаходиться в аварійному стані та потребує капітального ремонту. Для повноцінного розвитку та виховання дитини не створені умови для проживання. (а.с.74, 76-82)

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_7 №5954 від 28 серпня 2024 року слідує, що 28.06.2024 року від військової частини НОМЕР_4 було отримано сповіщення №1581/1102 на батька малолітньої динини, відповідно до якого солдат ОСОБА_5 , стрілець 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , призваний на службу ІНФОРМАЦІЯ_8 , 24.06.2024 року зник безвісті під час виконання бойового завдання (а.с.86)

Згідно до довідки №136 від 19.09.2024 року на теперішній час малолітній ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в 1 класі Новоборисівського опорного ліцею з початковою школою та гімназією Новоборисівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (а.с.60).

Відповідно висновку від 05.07.2024 року, виданого представниками поліклінічного відділення КНП «Роздільнянська БПЛ» РМР про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - стан здоров`я дитини задовільний (а.с.75)

25.09.2024 року о 13 год. 00 хв. відбулась комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Степанівської сільської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жінка була запрошена на комісію, але відповідати на питання не змогла, у зв`язку з тим, що була з ознаками алкогольного сп`яніння (сплутаність думок, неадекватна поведінка, специфічний запах алкоголю, порушення координації рухів). Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , порушує вимоги статей 150 та 155 Сімейного кодексу України, ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Таким чином, органом опіки та піклування Степанівської сільської ради було ухвалено висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина. Зазначений висновок було затверджено Рішенням виконавчого комітету Степанівської сільської ради №214-Ср від 30.09.2024 року.( а.с.87-89).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Положення статті 150 СК України регламентують, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, тощо.

Статтями 18, 27 «Конвенції про права дитини» (ратифікованої постановою ВР України №789-XII від 27 лютого 1991 року) встановлено, що батьки несуть загальну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог п.2,3 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та жорстоко поводяться з дитиною.

Положення частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 753/2025/19) в постанові від 06 травня 2020 року, зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі N 211/559/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому при вирішенні спору щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.

Дослідивши фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, оцінивши аргументи сторін по справі, суд прийшов до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Під час повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, судом встановлено, що після відібрання у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , малолітнього сина ОСОБА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Степанівської сільської ради з 29.09.2022 року у зв`язку із загрозою життя та здоров`я дитини, мати малолітнього ОСОБА_1 повністю самоусунулася від виховання сина; не намагалася повернути його, не піклується про нього, не проявляє заінтересованості до його долі, не цікавиться його станом здоров`я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, матеріально не утримує, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання.

На підставі встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми обов`язками відносно виховання та утримання малолітнього сина, що підтверджується матеріалами справи, та наразі змінити поведінку останньої у кращу сторону неможливо.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Також, положення статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначають, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Крім того, статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що ОСОБА_2 нехтує потребами своєї сина, порушує права сина на належне батьківське виховання та систематично не виконує батьківські обов`язки, що в сукупністю зі мовчазною позицією відповідачки, є підставою для задоволення позову. При цьому суд вважає, що у разі зміни свого ставлення до вказаного вище, відповідачка у встановленому законом порядку може відновити вказаний статус шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо доньки є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам малолітнього сина, оскільки відповідачка в подальшому буде позбавлена можливості негативно впливати на психіку сина до моменту зміни нею свого ставлення відносно йього, та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.

Позовні вимоги про стягнення аліментів не заявлені.

За правилами ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями СК України визначено особливості розгляду справ про позбавлення батьківських прав, у тому числі щодо меж судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо її утримання.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, положеннями СК України передбачено пряму імперативну норму права щодо одночасного вирішення питання про стягнення аліментів при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, а норми ч. 3 ст. 166 СК України є спеціальними щодо загальних норм ч. 2 ст. 264 ЦПК України, та підлягають застосуванню до правовідносин, з яких виник спір, у зв`язку з чим суд вирішує питання про стягнення аліментів попри те, що така позовна вимога не заявлена.

У відповідності зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини відповідно до ст.182 СК України, і вважає за необхідне стягнути аліменти на одну дитину у розмірі частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч.3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть бути перераховуватись на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн. за вимогу про позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 4,18,19,76-81,95,141, 206,211,247,258-259,263-265,280-284,288,289ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги органу опіки та піклування виконавчого комітету Степанівської сільської ради Одеської області, в інтересах малолітнього - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Залишити дитину - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сім`ї опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь опікуна на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 11.10.2024 року і до досягнення ОСОБА_8 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 3028 грн.

У відповідно до ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Повний текст виготовленний та пыдписаний суддею 30.12.2024 року.

Суддя С. І. Гринчак