Справа № 298/2061/24
Номер провадження 2/298/290/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Ротмістренко О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,
позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача органу опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, - Костик Г.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тією обставиною, що 27.08.2011 між нею та відповідачем укладено шлюб, про що свідчить актовий запис зроблений виконавчим комітетом Тихівської сільської ради Великоберезнянського району, Закарпатської області за серією НОМЕР_1 від 27.08.2011. В шлюбі у сторін народилися двоє дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За твердженнями позивачки, за останні роки шлюбу стосунки між нею та чоловіком поступово погіршувалися, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, у них часто виникали суперечки, що негативно впливало на їхніх спільних дітей. Як зазначає позивачка, вони з відповідачем фактично не проживають близько трьох років. Спільне проживання та збереження шлюбу вважає неможливим. Підстави для застосування заходів щодо примирення передбачене ст.111 СК України за її твердженнями відсутні, оскільки сімейні відносини між ними давно втрачені і відновлювати їх ні позивачка, ні відповідач не мають наміру. Як указує позивачка, доньки проживають разом з нею у її батьківській хаті, про що свідчить довідка від старости Волосянківського старостинського округу, на що вона отримала згоду від батька дітей. Вказує, що діти навчаються у Тихівській гімназії та знаходяться на її утриманні. Вона має постійне місце роботи. З батьком діти бачаться періодично, спорів щодо цього у сторін нема. Відтак позивачка просить суд визначити місце проживання обох дітей з нею. Також порушує питання про стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання неповнолітніх доньок у розмірі 1598 гривень на кожну.
У підготовчому судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила такі задовольнити.
Відповідач у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, проти задоволення таких не заперечив. Строк на примирення просив не давати, вказавши, що бажає розірвати шлюбні відносини з позивачкою. Проти визначення місця проживання дітей з матір`ю не заперечує. Вказує, що має постійне місце роботи та готовий сплачувати аліменти у заявленому в позовній заяві розмірі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - органу опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області вважала за можливе задовольнити позовні вимоги. Вказала, що у подружжя спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей немає, просить позовні вимоги в частині визначення місця проживання з матір`ю дітей задовольнити.
Заслухавши думку сторін, дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд встановив таке.
В ході судового розгляду встановлено, що 27 серпня 2011 року між сторонами укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис виконавчим комітетом Тихівської сільської Великоберезнянського району Закарпатської області за № 02. Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.08.2011.
За час перебування у шлюбі у сторін народилися двоє дітей - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторно) від 07.06.2024 Серії НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 03.11.2017 Серії НОМЕР_3 .
З довідки від 27.11.2024 № 266, виданої Волосянківським старостинським округом Ставненської сілської ради Ужгородського району, вбачається, що діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за однією адресою з матір`ю - ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 .
З довідок від 27.11.2024 за № 9 та № 10, виданих Тихівською гімназією - філією Волосянківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області вбачається, що доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчаються в 6 та 2 класах Тихівської гімназії - філії Волосянківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів відповідно.
З характеристики, виданої Волосінківським старостинським округом Ставненської сільської ради Ужгородського району, вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно. Також вказано, що вона виховує двох неповнолітніх дітей.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивачка послалась на ту обставину, що фактично шлюбні відносини між нею та відповідачем давно припинилися, у зв`язку з чим виникла необхідність такі розірвати. Діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні, у зв`язку з чим вбачає наявність підстав для визначення місця проживання дітей разом з нею, а також стягнення в її користь з відповідача аліменти на їх утримання.
Вирішуючи порушений у позові спір про розірвання шлюбу, суд виходить з такого.
На конституційному рівні встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (ч. 1 ст. 51 Конституції України). Відповідні положення містяться в ч. 1 ст. 21 СК України, за змістом яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно ст. 56 СК України дружина та чоловік має право на свободу та особисту недоторканість, зокрема, право припинити шлюбні відносини (частина третя). При цьому примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (частина четверта зазначеної норми).
Однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання (частина друга статті 104 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
В силу положень статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя (частина перша). Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).
Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
В ході судового розгляду встановлено, що на день звернення до суду сторони спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, позивачка наполягає на розірванні шлюбу та вказує, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме її інтересам та інтересам спільних дітей, примиритись з відповідачем не бажає. Відповідач зі свого боку також наміру примирятись не має, як і не має бажання продовжувати перебувати в шлюбних відносинах та наполягає на якнайшвидшому розірванні таких.
З`ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову в частині розірвання шлюбу, суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, в зв`язку з наданням сторонам строку на примирення.
Враховуючи, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам як позивачки, так і відповідача, а також інтересам спільних дітей, сторони наполягають на розірванні шлюбу, суд приходить до переконання про наявність підстав для його розірвання.
Стосовно заявлених позовних вимог про визначення малолітніх доньок разом з позивачкою слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Згідно з ч. 3 цієї статті той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Як ідеться у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року справа № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Як установлено судом, спір між сторонами про визначення місця проживання малолітніх доньок відсутній, відповідач у судовому засіданні проти того, щоб малолітні діти проживали разом з позивачкою, не заперечив, вказавши, що спілкується з доньками безперешкодно. Спорів щодо участі позивача у вихованні дітей між ним та позивачкою не виникає, що підтверджено сторонами у судовому засіданні. За таких обставин суд констатує про наявність підстав для залишення проживання неповнолітній доньок разом матір`ю, що не суперечитиме «якнайкращим інтересам дітей».
Стосовно заявлених позивачкою позовних вимог про стягнення аліментів суд зазначає таке.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом частин другої наведеної норми розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно дочастини першоїстатті 3Конвенції проправа дитинивизначено,що вусіх діяхщодо дітей,незалежно відтого,здійснюються вонидержавними чиприватними установами,що займаютьсяпитаннями соціальногозабезпечення,судами,адміністративними чизаконодавчими органами,першочергова увагаприділяється якнайкращомузабезпеченню інтересівдитини.
Згідност. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Отже, враховуючи те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання малолітнього сина.
Вирішуючи питання стосовно розміру заявлених позивачкою аліментів, які слід стягнути з відповідача в її користь суд виходить з такого.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на 2024 року дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. Отже, 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить на момент винесення рішення суду 1598,00 гривень.
Згідно ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Нормами ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідач є працездатним за віком, має постійне місце роботи - працює на залізниці, що підтверджено ним у судовому засіданні, доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати, останнім не надано. Крім того, позивач вказав, що має можливість сплачувати аліменти в розмірі, який заявлено у позові.
Зважаючи на наведене, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 182 СК України, з огляду на те, що обов`язок щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття покладено як на батька, так і на матір такої дитини, з огляду на ту обставину, що матір`ю порушуються вимоги про стягнення в її користь аліментів на утримання неповнолітніх доньок в розмірі, що становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідає мінімальному розміру аліментів для дитини відповідного віку, суд прийшов до переконання про наявність законних підстав для задоволення вимог позивачки та стягнення з відповідача в її користь аліментів на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1598,00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи 28.11.2024, тобто дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 6ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Оскільки позивачка за позовною вимогою про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, з врахуванням ціни позову, суд приходить до висновку, що судовий збір, який би мала понести позивачка у сумі 1 211,20 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 430 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, 180 - 184, 191 СК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який зареєстровано у виконавчому комітеті Тихівської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області 27.08.2011 за відповідним актовим записом № 02, - розірвати .
Після розірвання шлюбу дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати разом з матір`ю - ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_2 , фактична місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1598 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дати звернення до суду - 28.11.2024 та до досягнення нею повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_2 , фактична місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1598 грн., але не менше
50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дати звернення до суду - 28.11.2024 та до досягнення нею повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактична місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Третя особа особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (місце знаходження: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Ставне, 253).
Повний текст рішення складено 30.12.2024.
Головуюча Ротмістренко О.В.
Суд | Великоберезнянський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2024 |
Оприлюднено | 31.12.2024 |
Номер документу | 124134283 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про розірвання шлюбу |
Цивільне
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Ротмістренко О. В.
Цивільне
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Ротмістренко О. В.
Цивільне
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області
Ротмістренко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні