Рішення

від 23.12.2024 по справі 502/1737/24

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1737/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Кілія

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

представника позивача прокурора Пацессор О.А.,

представника відповідача адвоката Строкової А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом в.о. керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки, скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

05.08.2024 до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки, скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки.

В обґрунтування поданого позову вказано, що розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 24.10.2019 № 259 ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 для індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту.

Рішенням державного реєстратора Кілійської РДА Чумаченко Л.Ю. від 11.11.2019 № 49620254 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958233251223, номер відомостей про речове право 34091582).

Вказують, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Поряд з цим, незважаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державної власності та у встановленому законодавством порядку не вилучалась, райдержадміністрацією неправомірно здійснено передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ..

У зв`язку з цим, позивач вважає, що наявні підстави для витребування вказаної земельної ділянки та скасувати записи у Поземельній книзі щодо земельної ділянки.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 06.08.2024, вказаний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.08.2024 в порядку забезпечення вказаного позову накладено арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759.

18.09.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 адвокатом Строковою А.Г. було надано відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що відповідач вважає позов необґрунтованим, а приватизацію спірної земельної ділянки законною, з огляду на наступне.

16.11.2018 ОСОБА_1 звернулась доКілійської районноїдержавної адміністрації,з заявоюпро наданнядозволу нарозробку проектуземлеустрою,щодо відведенняу власність,земельної ділянки,для індивідуальногодачного будівництва,площею 0,10га зарахунок земельрекреаційного призначенняПриморської сільськоїради Кілійськогорайону Одеськоїобласті.Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 ,та наданедо клопотаннявикопіювання,з нанесениммісцем розташуваннябажаної земельноїділянки,Кілійська районнадержавна адміністраціяне знайшлапідстав длявідмови у наданні дозволу на формування земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка відносилась до категорії земель - земель рекреаційного призначення та, відповідно, місцерозташування її відповідало містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, відповідало вимогам законів, розпорядженням від 30.11.2018 року №588, надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель державної власності Приморської сільської ради. Під час розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ,. така довідка була надана Відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 133/168-19 від 28.02.2019. Відповідно до цієї довідки, земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (003,00) - 0,1000 га, з них солончаки (003,00) - 0,1000 га. Відповідно до матеріалів Схем категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення. Також у районних відділах земельних ресурсів багато років зберігався Фонд документації із землеустрою, в даному випадку вся документація із землеустрою та картографічні матеріали колишнього Кілійського району, всі державні акти на право власності та постійного користування землею, договори оренди землі. Крім того, районними відділами земельних ресурсів до 2013 року здійснювалась реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року, ведеться державний земельний кадастр, отже володіли всією повнотою інформації щодо дійсної категорії земель спірної земельної ділянки та надали інформацію (довідку) яка підтверджує належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Про це ж свідчать і матеріали Схем. На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 588 від 30.11.2018 року «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений з відповідними органами у відповідності до ч. 6 ст. 186, ст. 186-1 ЗКУ та поданий для проведення державної експертизи землевпорядної документації. Вказаний проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої був наданий висновок від 23.09.2019 № 3526-19, з деякими пропозиціями та зауваженнями, що не стосуються предмету спору у даній судовій справі. Про позитивне доопрацювання та врахування у проекті зазначених раніше експертом зауважень стоїть відповідна відмітка, підпис та печатка. Після отримання відповідних погоджень, та висновків,спірна земельнаділянка булазареєстрована вДержавному земельномукадастрі,їй присвоєнокадастровий номер: 5122383000:01:001:1759.На підставі вищезазначеного Кілійська РДА прийняла розпорядження від 24.10.2019 №259, «Про затвердження громадянці ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області. В подальшому, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 на спірну земельну ділянку було зареєстровано право власності. Зауважень від громадськості, в т.ч. від власників та користувачів земельних ділянок (якими себе, судячи с позову Прокуратури, вважають Одеська обласна державна адміністрація, ДСП «Ліси України»), розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. Процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Кілійського району, які містять погодження в тому числі органу по лісовому господарству та органу у сфері охорони навколишнього природного середовища, що свідчить також про згоду та обізнаність зазначених органів про належність спірної земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення, а не до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та земель лісогосподарського призначення. До позову не наданий доказ, а саме державний акт на право постійного користування землею або витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно, що посвідчує право власності або користування ДСП «Ліси України». З якихось інших відкритих офіційних джерел або реєстрів також не вбачається наявності документів, що посвідчують ці права ДСП «Ліси України» у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗКУ. Це також не заперечується і самою Прокуратурою. Так, позивач у своєму позові зазначає, що про належність земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759до земель державного лісового фонду свідчить інформація ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23.05.2024, відповідно до якої, спірна земельна ділянка за матеріалами лісовпорядкування 2013 року, згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів, входить до кварталу 40 віділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України». Докази надання земельних ділянок ДСП «Ліси України» до 01.01.2002 у позові відсутні. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. А тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номеру.

Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», надано клопотання про підтримання позову прокурора та розгляд справи без участі представника третьої особи.

Представник особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом до суду, подали суду письмові пояснення, у яких позовні вимоги підтримали та просили про розгляд справи без участі представник.

Прокурор в ході судового розгляду заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Строкова А.Г. просила суд відмовити прокурору у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши подані учасниками справи заяви по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

16.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Кілійської районної державної адміністрації, з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність, земельної ділянки, для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області.

Своїм розпорядженням Кілійська районна державна адміністрація 30.11.2018 №588 надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, за рахунок земель державної власності Приморської сільської ради.

Відповідно до довідки Відділу у Кілійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 133/168-19 від 28.02.2019 щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,1000 га рахується як: - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (003,00) - 0,1000 га, з них солончаки (003,00) - 0,1000 га. Відповідно до матеріалів Схем категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення.

На підставі розпорядження Кілійської районною державною адміністрацією № 588 від 30.11.2018 року «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджений.

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 24.10.2019 № 259 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ля індивідуального дачного будівництва, яка знаходиться на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за межами населеного пункту площею 0,1000 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 та відповідно передана у власність.

Рішенням державного реєстратора Кілійської РДА Чумаченко Л.Ю. від 11.11.2019 № 49620254 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958233251223, номер відомостей про речове право 34091582).

З поземельної книги відкритою 15.10.2019 відділом у Кілійському районі Головного управління Держгеокадстру в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 на підставі розпорядження Кілійської РДА від 24.10.2019 № 259.

Відповідно до листа ВО «УКРДЕЖЛІСПРОЕКТ» № 04-615 від 23.05.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 за матеріалами лісовпорядкування 2013 року згідно з наданим фрагментом картографічних матеріалів входить до кварталу 40 виділа 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Вказані матеріали базового лісовпорядкування, проведеного у 2013-2014 роках, погоджено Міністерством екології та природних ресурсів України, що підтверджується листом № 5/1-8/14329-15 від 20.11.2015, та затверджено наказом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства № 78-ОД від 29.12.2015 «Про затвердження матеріалів базового лісовпорядкування державних підприємств Одеського ОУЛМГ 2013-2014 років».

Відповідно до листів Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 22.07.2024 та № 159 від 22.07.2024 встановлено, що опираючись на дані базового лісовпорядкування 2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 площею 0,1000 га накладається на квартал 40 виділ 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» на площу 0,1000 га.

Листом ДП «Ізмаїльське лісове господарство» № 133 від 16.07.2021 надано проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства (Вилківське лісництво) 2013-2014 років та листом № 238 від 18.07.2023 надано актуалізовані матеріали лісовпорядкування станом на 01.01.2022 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» Одеської області на підтвердження постійного права користування на землі лісогосподарського призначення, зокрема квартал 40, виділ 9, в межах якого розташовується сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759.

Відповідно до вищевказаних матеріалів лісовпорядкування загальна площа земель лісогосподарського призначення, що входять в квартал 40 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 29,0 га, з яких лісові землі площею 1,3 га, нелісові землі площею 27,7 га: з них 12,9 га складають болота; 9,3 га садиби, споруди; 5,5 га пісок.

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України № 21540/0/2-21 від 05.07.2021 рішення про погодження зміни цільового призначення, відведення, вилучення із користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (на теперішній час філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України») земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером не приймалося.

Вказане також підтверджується листом Південного лісового офісу ДП «Ліси України» № 145 від 18.07.2014, відповідно до якого згода на вилучення y державного підприємства земельних ділянок лісогосподарського призначення B межах кварталу 40 виділу 9 Вилківського лісництва філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 площею 0,1000 га, не надавалася.

Згідно до матеріалів проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах села Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, земель лісогосподарського призначення на території села не має.

Відповідно до схема планування території Кілійського району Одеської області, розробленою у 2015 році, спірна земельна ділянка не відноситься до земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення. Землі державного лісового фонду зазначені на даній Схемі, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу.

При розгляді і вирішенні справи судом враховано наступні положення законодавства:

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час винесення розпорядження Кілійської РДА від 07.09.2017 № 385) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, з системного аналізу статей 122 та 149 ЗК України вбачається, що повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», що знаходяться за межами населених пунктів, станом на дату прийняття Кілійською РДА спірного розпорядження, була наділена саме Одеська обласна державна адміністрація.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст. 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 2 ЗК України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю віднесено, зокрема, громадян та юридичних осіб на землі приватної власності.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно з п.п. «г» п. 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЗК України визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, для доведення права прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах Одеської обласної державної адміністрації, як органу, що має повноваження щодо вилучення земельних ділянок із земель державної власності, наданих у постійне користування ДП «Ізмаїльське лісове господарство», прокурор мав, насамперед, довести, що спірна земельна ділянка відносилась до земель, які на момент її передачі у власність відповідачу перебували у постійному користуванні ДПГП «Ліси України».

Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

За змістом статті 35 ЛК України організація лісового господарства передбачає, зокрема проведення лісовпорядкування.

Відповідно до статті 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України.

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства, про що неодноразово висловлено судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.

Разом з тим, прокурором в якості доказів не надано суду таких планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а додані графічні матеріали - викопіювання з матеріалів лісовпорядкування зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами, Фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кв. 40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2013, не є таким в розумінні ст. 48 та ч. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а також Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112.

Додані до позову матеріали не можуть вважатись належними матеріалами лісовпорядкування, оскільки не містять доказів щодо їх погодження та затвердження, як має бути відповідно до абз. 4 ст. 48 ЛК України.

Посилання прокурора в позові на матеріали лісовпорядкування 2013-2014 років не є підтвердженням наявного права ДСГП «Ліси України» на спірну земельну ділянку.

Крім того, з наданих в обґрунтування позову доказів неможливо встановити накладення меж спірної земельної ділянки на землі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» (ДГСП «Ліси України»).

До позову не додано доказів, що на спірній земельній ділянці наявні ліси, а навпаки, спірна земельна ділянка рахується як відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, в суду немає.

Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та на підставі викладеного суд дійшов висновку, що у позові прокурора слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну відповідачу земельну ділянку підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 81, 84, 116, 125 ЗК України, ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову в.о. керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування земельної ділянки, скасування записів у Поземельній книзі щодо земельної ділянки відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 5122383000:01:001:1759 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1958233251223, номер запису про право власності 34091582), застосовані на підставі ухвали суду від 06.08.2024 у справі № 502/1737/24 скасувати та зазначити, що у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.12.2024.

Суддя О.В. Березніков