Рішення

від 23.12.2024 по справі 740/5096/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/5096/24

Провадження № 2/740/1499/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Дьоміної Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,

установив:

У серпні 2024 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний житловий будинок має статус колгоспного двору, в якому станом на 15 квітня 1991 року проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 голова, ОСОБА_3 дружина, ОСОБА_2 син, а тому вони мали право по 1/3 частці у вказаному будинку, як члени колгоспного двору. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після якого спадщину, зокрема, на 1/3 частку в будинку, прийняв його син за заповітом ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину прийняли позивачі. Однак постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 11.02.2020 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Позивачі не мають іншої можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, тому за захистом своїх прав змушені звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 10 жовтня 2023 року 12-00 год., яке відкладено на 12 листопада 2024 року 08-30 год.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 листопада 2024 року підготовче провадження у справі закрито; справу призначено до судового розгляду на 23 грудня 2024 року 14-00 год.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Від позивачів до суду надійшли заяви, в яких вони підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, розглянути справу без їхньої участі.

Представник відповідача секретар Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області Ганна Ярмоленко подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника ради та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2ст. 247 ЦПК Українине здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, щобатьками позивачів є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 (а. с. 11, 12).

Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 08.01.1990, виданим Виконавчим комітетом Ніжинської районної Ради народних депутатів, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 (а. с. 13).

Відповідно до довідки від 22.03.2024 № 00598, виданої КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації», станом на 31.12.2012 житловий будинок,який знаходиться у АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 , вцілому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 08.01.1990 Ніжинською районною Радою народних депутатів згідно з рішенням №79 від 24.03.1989 (а. с. 15).

Згідно з довідкою від 26.12.2023 № 15-11/385, виданою старостою Ніжинського старостинського округу № 3 Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області Володимиром Орлом, станом на 15.04.1991 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 голова сім`ї; ОСОБА_3 дружина голови сім`ї; ОСОБА_2 син голови сім`ї (а. с. 16).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 17).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 18).

З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається, що за свого життя вона склала заповіт від 03.11.2023, посвідчений старостою Ніжинського старостинського округу №3 Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області ОСОБА_5 , згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати їй на день смерті та на що вона матиме право, заповіла дочці ОСОБА_1 (а. с. 54). До нотаріальної контори для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, та син ОСОБА_2 , як спадкоємець на обов`язкову частку в спадковому майні на підставі ст. 1241 ЦК України.

З копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , убачається, що спадщину після його смерті прийняв син ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, у свою чергу дружина ОСОБА_4 ОСОБА_3 відмовилася від прийняття обов`язкової частки в спадковому майні.

Постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори Алли Кравченко від 27.06.2024 № 414/02-31 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки в документі, що посвідчує право власності на житловий будинок, указано, що будинок належить колгоспному двору, при цьому зазначено лише голову колгоспного двору, а інформація про інших членів двору відсутня, а зі змісту довідки органу місцевого самоврядування або будинкової книги на житловий будинок убачається, що в будинку проживали й інші особи, які також мають право на частку в майні колгоспного двору, то оформити спадщину на підставі такого документа, що посвідчує право власності на житловий будинок, не вбачається за можливе (а. с. 23).

Відповідно до ч. 1ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абз. 2 п. 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Як передбаченост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.1216,1217,1218ЦКУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п. 23постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відмова в оформленні права власності на спірний будинок свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в судовому порядку.

Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, установлено, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не втратили права на вказане будинковолодіння і є власниками указаного будинковолодіння, їхні частки є рівними по 1/3.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 є власником 1/3 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як колишній член колгоспного двору; 1/3 частки житлового будинку у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також 1/6 частки житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свою чергу позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/6 указаного житлового будинку після смерті матері ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачами права власності на частки в зазначеному будинковолодінні в порядку спадкування. При цьому зі справи не вбачається, що в такому разі будуть порушені права та законні інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76 - 81, 89, 247, 263 - 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доТалалаївської сільськоїради Ніжинськогорайону Чернігівськоїобласті провизнання прававласності нажитловий будиноку порядкуспадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ;РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 )право власностіна 1/6частини житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_3 ) право власності на 5/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. М. Шевченко