Рішення

від 10.12.2024 по справі 748/4447/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/1162/24 Єдиний унікальний № 748/4447/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2024 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Кухта В.О.,

при секретарі Крошка І.С.,

за участі ОСОБА_1 ,

адвоката Великогородна М.О.,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до Олишівської об`єднаної територіальної громади в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

16.10.2024 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власнсоті на 13/20 частин будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він є власником 13/20 частин зазначеного будинку, проте на титульній сторінці вищевказаного свідоцтва відсутні печатка та підпис уповноваженої особи, що на разі стало підставою для відмови позивачу у реєтсрації його права власності на вказану частину будинку у відповідному державному реєстрі. Так, відомості про право власності ОСОБА_1 на 13/20 частин спірного бидинку не були венесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, інші 7/20 частин будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.02.1987 р. належала матері позивача ОСОБА_5 . Так, згідно із свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 20.02.1987 р., вбачається, що ОСОБА_5 є головою 7/20 частин колгоспного двору за зазначеною адресою, а також, на ньому наявні всі необхідні підписи та печатки уповноважених на те осіб, як зазначає позивач у своїй позовній заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. На день смерті ОСОБА_5 проживала одна за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_5 спадщину на її майно ніхто офіційно не оформив, а також спадкова справа до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Чернігівською районною державною нотаріальною конторою не заводилася.

В той же час, ОСОБА_1 має зареєтроване місце проживання в АДРЕСА_1 , з 12.10.2018 р., але фактично проживає за вищевказаною адресою з 02.12.1977 р. Позивач звертає увагу на те, що він фактично з 1977 р., разом з дружиною ОСОБА_6 , постійно проживали у спірному будинку, однак в їхніх паспортах адреса первинної реєстрації була помилково зазначена з вказівкою на номер будинку по АДРЕСА_1 , а не як правильно «90», без додаткової літери, тому в документах позивача виникли розбіжності і дана підстава стала перепоною для оформлення ОСОБА_1 спадкових прав, що є додатковою причиною звернення його до суду для захисту своїх прав.

Таким чином, позивач більше 30 років з дня смерті матері проживав та відкрито, добросовісно та безперервно користувався нерухомим майном, а саме всім будинком за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і 7/20 частинами зазначеного будинку, які за життя належали ОСОБА_5 . Будь-які інші спадкоємців після смерті матері позивача більше ніж 10 років прав на нього не заявляли, з претензіями ніхто не звертався, та крім того, як зазначає позивач у позові, всі сусіди по АДРЕСА_1 знають, що позивач з дружиною проживав та користувався всім спірним будинком, в тому числі і часткою матері, більше 10 років, утримували його та сплачував комунальні послуги.

На разі спірний будинок через бойові дії на території с-щі. Олишівка зазнав значних ушкоджень, та згідно акта попереднього візуального обстеження пошкодженого майна внаслідок військової агресії рф від 09.05.2022 р. визнаний непридатним для проживання.

Отже, позивач звертається з даним позовом до суду, оскільки йому необхідно зареєструвати належним чином право власності на вищевказаний будинок для того, щоб подати заяву на отримання компенсації у зв`язку із значними пошкодженнями будинку, відповідно до КМУ від 21.04.2023 р. № 381 «Про затвердження порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення»».

Ухвалою судді від 22.10.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 18.11.2024 р.

Ухвалою судді від 18.11.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.12.2024 р.

Позивач та його представник в судове засідання з`явились.

Відповідач в судове засідання не забезпечили явку свого представника, надали суду заяву про розгляд справи без участі їх представника. Проти задоволення позовних вимог селищна рада не заперечує.

Свідки в судовому засіданні підтвердили той факт, що позивач разом з дружиною проживали, користувалися та утримували весь спірний будинком зазначений вище, в тому числі і частку матері, більше 10 років.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 96, де в графі «батько» зазначене тільки ім`я ОСОБА_7 , а в графі «мати» зазначена ОСОБА_5 . (а.с.11)

Згідно із свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 30.03.1981 р., встановлено, що виконавчий комітет Олишівської селищної Ради народних депутатів посвідчує, що 13/20 частин жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_1 . Крім того, свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Олишівської селищної Ради народних депутатів № 26 від 12.03.1981 р. у зв`язку з закінченням будівництва. (а.с.14) Також, судом встановлено, що на титульній сторінці вищевказаного свідоцтва відсутні печатка та підпис уповноваженої особи.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.02.1987 р., встановлено, що виконавчий комітет Олишівської селищної Ради народних депутатів посвідчує, що 7/20 частин житлвоого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 , тобто померлій матері позивача. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Олишівської селищної Ради народних депутатів № 16 від 18.02.1987 р. взамін свідоцтва про право особистої власності на особистий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Олишівської селищної Ради № 26 від 12.03.1981 р. (а.с.15)

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , матір позивача по справі, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 10. (а.с.13)

Згідно із довідкою № 420 від 21.06.2024 р. виданою Олишівською селищною радою, встановлено, що дійсно на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 мала зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , одна. (а.с.22)

Відповідно до наданої інформації від 02.07.2024 р. Державним нотаріальним архівом Чернігівської області, встановлено, що спадкова справа до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Чернігівською районною державною нотаріальною конторою не заводилась. Перевірка проведена по алфавітним книгам обліку спадкових справ Чернігівської районної державної нотаріальної контори за період з лютого 1993 р. по грудень 2008 р. (а.с.23)

Згідно із відповіді на замовлення № 91 від 30.04.2024 р. наданої Чернігівським РБТІ, встановлено, що станом на 01.01.2013 р. право власнсоті на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано ОСОБА_1 , 13/20 частин, згідно свідоцтва про право власності від 30.03.1981 р., за ОСОБА_5 , 7/20 частин, згідно свідоцтва про право власності від 18.02.1987 р. (а.с.21)

ОСОБА_1 , позивач по справі та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований 15.02.1978 р. Олишівською селищною Радою Чернігівського району та області, актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 . (а.с.12)

Згідно із довідкою вих. № 523 від 01.10.2024 р. наданою Олишівською селищною радою, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 та разом з ним за вказаною адресою зареєстроване місце проживання має ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дружина. (а.с.24)

Відповідно до акту обстеження місця проживання особи ОСОБА_1 від 01.10.2024 р., встановлено, що комісіє у складі депутата Олишівської селищної ради Шеремет Тетяни Іванівни, адміністратора ОСОБА_8 , головного спеціаліста-соціального інспектора Бут Оксани Вікторівни проведено обстеження місця проживання ОСОБА_1 , в ході обстеження досліджено, що позивач має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 з 12.10.2018 р., але фактично проживає за вищевказаною адресою з 02.12.1977 р. про що підтверджують сусіди, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 . (а.с.25)

Згідно із наданим копіями паспорту ОСОБА_1 , позивач по справі, ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що адреса первинної реєстрації зазначена як: АДРЕСА_1 . (а.с.7)

Також, відповідно до наданих копій паспорту ОСОБА_6 , дружина позивача, ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що адреса первинної реєстрації зазначена як: АДРЕСА_1 . (а.с.10)

Відповідно до наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.10.2024 р., за виставленими параметрами запиту, а саме ПІБ: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , пошук за: частковим співпадіннями, встановлено, що інформація про реєстрацію права власності позивача на вказану частину вищезазначеного будинку у державних реєстрах відсутня. (а.с.26-33)

Згідно із актом попереднього візуального обстеження пошкодженого майна внаслідок військової агресії рф від. 09.05.2022 р., встановлено, що будинок не придатний для проживання, оскільки за результатами візуального обстеження встановлено, що в будинку по АДРЕСА_1 знищено покрівлю, стропильну частину, розбите горище, стіни в будинку мають відхилення по вертикалі та посічені осколками, в будинку обвалилася стеля, вибиті всі вікна. (а.с.20)

Відповідно до висновку С-24069 експертного, будівельно-оціночного дослідження з визначення ринкової вартості нерухомого майна від 02.10.2024 р., встановлено, що ринкова вартість житлового будинку загальною площею 86,5 кв.м., що розташований на АДРЕСА_1 , становить 163918,00 грн (ПДВ немає). Ринкова вартість 7/20 частин житлового будинку загальною площею 86,5 кв.м., що розташований на АДРЕСА_1 становить 57371,00 грн (ПДВ немає). (а.с.34-51)

Згідно зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом та є непорушним.

За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України, зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватися та розпоряджатись майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Нормами ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону визначено, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визначаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди станом на 1981 р. та 1987 р. регулюються підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селища міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР з 31.01.1966 р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56.

Зазначений нормативний акт передбачав, що реєстрацію будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих з подальшою видачею реєстраційних документів.

Відповідно до п. 20 Інструкції на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це або реєстраційне посвідчення.

Згідно з п. 21 вказаного порядку Бюро технічної інвентаризації в своїй роботі по реєстрації будинків і домоволодінь зобов`язані: а) ознайомитись з документами, поданими установами, підприємствами, організаціями і окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння); б) з`ясувати підстави виникнення і порядок переходу до установи, підприємства, організації чи громадянина права власності, правильність оформлення документів, число учасників спільної власності і частку, яка належить кожному із співвласників.

Відповідно до п. 23 вказаного Порядку на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за право власності іншій особі.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майно і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальною давністю), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрації може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Пунктами 9 зазначеної постанови Пленуму ВССУ визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визначається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визначається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно грунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначаних у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішення спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності за нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідна правова позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 р. у справі № 910/17274/17.

Відповідно до п. 13 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. № 5 можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими, захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Тож, беручи до уваги спершу позовну вимогу в частині визнання права власності на 13/20 частин бидинку по справі, то суд визначає, що позивачем було фактично проведено державну реєстрацію права власності на вищевказаний житловий будинок на підставі чинної на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р., у зв`язку з чим право власності ОСОБА_1 є дійсним.

Однак, наявність технічної помилки у свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок від 30.03.1981 р. у виді відсутності підпису голови виконкому селищної ради народних депутатів та відсутність печатки на її затвердження, а також розбіжності первинної реєстрації в паспорті ОСОБА_1 , а саме помилково зазначено номер будинку «90 а» замість правильного «90», позбавляє його можливості розпоряджатися своєю власність на свій розсуд, оскільки його право власності фактично не визначається.

Так, підстав вважати набуття позивачем права власності на 13/20 частин спірного будинку незаконним немає, в той же час інформація про право власності ОСОБА_1 на 13/20 частин спірного будинку внесена до реєтсраційної книги за № 4 та реєстровим № 1026 від 30.03.1981 р. (а.с.14), але відсутність на оригіналі правовстановлюючого документу підпису та печатки уповноваженої особи, а також розбіжності первинної реєстрації в паспорті позбавляє позивача можливості оформити право власності на частину будинку у відповідному державному реєстрі окрім як у судовому порядку, а тому суд приходить до висновку, що позивачу необхідно визнати право власності на 13/20 частин будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою зазначеною вище.

Що стосується позовної вимоги в частині визнання права власності на 7/20 частин будинку за набувальною давністю, то суд, враховує те, що ОСОБА_1 без належних правових пістав володіє 7/20 частин житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте суд, беручи до уваги надані докази, вважає, що заволодіння є добросовісним, оскільки відбулося не шляхом викрадення чи шахрайства, а фактично у зв`язку з користуванням позивачем сімейним будинком, адже позивач, після смерті матері, продовжив користуватися її часткою в розмірі 7/20 частин без оформлення права власності у визначений строк та порядок.

Разом з тим, свідки у судовому засідання підтвердили той факт, що позивач разом з родиною відкрито, тобто очевидно для всіх та безперервно користувалися спірним будинком, в тому числі і часткою матері, ОСОБА_5 , після її смерті і по даний час, тобто понад 10 років. Крім того, в судовому засіданні також підтвердилося, що позивач з родиною відносилися до вказаного об`єкта, як до свого, сплачували комунальні послуги, здійснювали ремонт, обробляли прилеглу земельну ділянку, при тому, що осіб, які б будь-яким чином претендували на вказаний будинок за більше ніж 30 років після смерті матері позивача не з`явилося.

Таким чином, суд вважає за можливе захистити право позивача в спосіб, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а саме шляхом визнання за позивачем права власності на 7/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за вищевказаною адресою, що налажели померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в порядку набувальної давності.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, проаналізувавши всі надані докази, заслухавши свідків у судовому засіданні, а також врахувавши той факт, що встановлення права власності необхідно позивачу для того, щоб подати заяву на отримання компенсації у зв`язку із значними пошкодженнями вищезазначеного будинку внаслідок збройної агресії рф проти України, то суд, за своїми внутрішніми переконаннями, дійшов висноку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по даній справі залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 83, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 317, 328, 344, 392 ЦК України, «Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селища міського типу Української РСР», ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Олишівської об`єднаної територіальної громади в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 04412544, місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, с-ще. Олишівка, вул. Чернігівська, буд. 3) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/20 частин будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/20 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Кухта