Рішення

від 18.12.2024 по справі 346/6130/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/6130/24

Провадження № 2/346/2378/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.

з участю: секретаря Романчук Л.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до П`ядицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача П`ядицької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , належав рідній сестрі її позивача ОСОБА_2 .

17 травня 1988 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповіла їй, позивачу ОСОБА_1 все своє майно, яке належатиме їй на день її смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за заповітом і вона, позивач, подала до приватного нотаріуса Коломийського РНО Галайчук О.Л. заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Інших спадкоємців які б претендували на спадщину немає.

Однак отримати свідоцтво про право на спадщину вона, позивач, не взмозі із-за відсутності правовстановлюючого документа та, що право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 , не зареєстровано.

Просить визнатиза нею,позивачем ОСОБА_1 ,право власностів порядкуспадкування нанерухоме майно- житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, однак її представник ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без їхньої участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник П`ядицької сільської ради подав до суду заяву, в якій просить прийняти рішення в даній справі на підставі наявних доказів та проводити розгляд справи без участі представника П`ядицької сільської ради.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Згідно ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.. 1218 ЦК України).

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Встановлено, шо ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 про що зроблено запис №7. Батьками зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Тлумацької районно ради народних депутатів Івано-Франківської області, повторно (а.с.44).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась позивач ОСОБА_6 , про що зроблено запис №103. Батьками зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.45).

22 квітня 1963 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 одружились, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис №7. Після реєстрації одруження чоловікові та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.45).

Відповідно до дублікату заповіту від 17 травня 1988 року, виданого нотаріусом Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву за мість втраченого та зареєстровано в реєстрі за №1-36, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, яке буде належати їй на день смерті із чого б воно не складалося, і де б воно не знаходилось, заповіла позивачу ОСОБА_1 . Заповіт від 17 травня 1988 року посвідчений нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори Маркеловою 17.05.1988р. і зареєстрований в реєстрі за № Д-446 (а.с.43).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №18, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.42).

З метою оформлення спадкових прав, позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук Оксани Лук`янівни із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті рідної сестри ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Однак нотаріус ухвалила постанову 11.11.2024р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії оскільки право власності на спірне нерухоме майно не зареєстровано, правовстановлюючий документ відсутній (а.с.48).

Встановлено, що згідно даних технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого станом на 23.09.2024 р., домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 72,8 кв.м., рік спорудження 1920; сараю літ. «Б» загальною площею 17,5 кв.м., рік спорудження 1920; сараю літ. «В» загальною площею 21,4 кв.м., рік спорудження 1920; навісу літ. «Г» загальною площею 9,5 кв.м., рік спорудження 1920; а також криниця №1, загальною площею 4 кв.м., рік спорудження 1920 (а.с.13-15).

У виписці з інвентаризаційних матеріалів зазначено, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012р. в Коломийському міжрайонного бюро технічної інвентаризації право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 - не зареєстровано (а.с.12).

На момент смерті ОСОБА_2 у спадковому будинку ніхто не був зареєстрований та не проживав крім спадкодавця. Заповіт від імені ОСОБА_2 виконкомом Великокам`янської сільської ради не посвідчувався, що стверджується довідкою №89/02-32/23 від 05.07.2024 року, виданої Великокам`янським старостинським округом П`ядицької сільської ради (а.с.9).

Відповідно до ст.1233,1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особина випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Частиною 1 ст.1235, ч.1 ст.1236 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Стаття 1247 ЦК України визначає загальні вимоги до форми заповіту, зокрема вказує, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення ,а також повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 3ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Факт прийняття позивачем спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 стверджується копією спадкової справи, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Галайчук Оксаною Лук`янівною.

Згідно із частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З наданих на ухвалу суду про витребування доказів матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач зверталась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Галайчук Оксани Лук`янівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно, що розташоване по АДРЕСА_1 .

Постановою від 11 листопада 2024 року Приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Галайчук Оксана Лук`янівна відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно, мотивуючи тим, що право власності на зазначене нерухоме майно не зареєстровано, правовстановлюючий документ відсутній.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за заповітом, оскільки нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину на спірне будинковолодіння з посиланням на те, що дане майно не було зареєстрованим за спадкодавцем і відповідно відсутні правовстановлювальнідокументи на нього.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом № 24-753/04-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженихнаказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

В даній справі судом встановлено, що спірний будинок відносився до робітничого двору, що підтверджено довідкою №89/02-32/23 Великокам`янського старостинського округу П`ядицької сільської ради від 05.07.2024 року (а.с.9).

Рік побудови спірного майна 1920.

При вирішенні спору слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність",Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Статтею 100 ЦК УРСР визначено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, що передбачено п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документа.

Судом встановлено, що право власності на спірний будинок не було зареєстровано, однак за даними Великокам`янського старостинського округу П`ядицької сільської ради, належало спадкодавиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі декретного рішення XVI сесії ХХІ скликання Великокам?янської сільської ради за N?431 від 25.12.1993р. було передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,56 га в АДРЕСА_1 ; та, що спадкодавиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Суд вважає, наявними та доведеними підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку про вартість майна, ринкова вартість житлового будинку (заг.пл.58,5 кв.м, житл.пл.31,0 кв.м (літ.А) та господарських будівель і споруд: сараї (5,В), навіс (Г) та криниця (N1), за адресою: АДРЕСА_1 , (без ПДВ) становить: 121 600 грн (а.с.17).

На підставі викладеного та ст.ст. 100 ЦК УРСР, ст. ст.1216,1218,1220,1268,1269 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», Інструкцї про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 р., керуючись ст.ст.2- 5,12,13,76,81,89,247,258,259,261,263 - 268,272,273,352,354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності в порядку спадкування на житловий будинок зазначений літерою «А», господарські будівлі і споруди: сарай зазначений літерою «Б», сарай зазначений літерою «В», навіс зазначений літерою «Г», криницю зазначену №1, розташованих по АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 121 600 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

П`ядицька сільська рада, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, 1, село П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 04354120.

Суддя Беркещук Б. Б.