Рішення

від 30.12.2024 по справі 645/4783/17

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/4783/17

Провадження № 6/645/269/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Шарка О.П

секретаря судових засідань Мухіна В.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку заочногорозгляду вприміщенні судуу м.Харкові впорядку заочногорозгляду цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС»</a>, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець Кудрановський Юрій Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

ОСОБА_1 , в особі свого представника Костиря Г.А. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС»</a>, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець Кудрановський Юрій Володимирович, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1762, вчинений 23 вересня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.

В обгрунтуванняпозову зазначила,що 23вересня 2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ЗолотихОлександр Олександровичбуло вчиненовиконавчий напис№ 1762,яким звернутостягнення з ОСОБА_1 ,яка єборжником заДоговором №2627913400/514357від 27.04.2020року,укладеним зТОВ «Кредитнаустанова «Європейськакредитна група»,код ЄДРПОУ40203427,правонаступником усіхправ таобов`язківякого,на підставіДоговору факторингуза кредитнимидоговорами №1-20/08/21від 20.08.2021є ТОВ«ФК «СітіФінанс Груп»код ЄДРПОУ39508362,правонаступником всіхправ таобов`язківякого,на підставіДоговору Відступленняправ вимогиза кредитнимидоговорами №1-25/08/2021від 26серпня 2021року єТОВ «ФКАйконс» кодЄДРПОУ 44334170заборгованості завказаним кредитнимдоговором,строк платежуза якимнастав.У виконавчомунаписі зазначено,що Боржникомдопущено простроченняплатежів.Стягнення заборгованостіпроводиться заперіод з27.04.2020року по30.08.2021року.Сума заборгованостіскладає 25350грн.00коп.,що складаєтьсяз:простроченої заборгованостіза сумоюкредиту 6000грн.;простроченою заборгованістьпо несплаченимвідсоткам закористування кредитом19350грн..За вчиненняцього виконавчогонапису нотаріусомна підставіст.31Закону України«Про нотаріат»стягнуто платиіз стягувачав розмірі1200грн.,які підлягаютьстягненню зборжника накористь стягувача.Загальна сума,що підлягаєстягненню 26550грн.00коп.На данийчас приватнимвиконавцем КудрановськимЮрієм Володимировичемприйнято відприватного виконавцявиконавчого округуміста КиєваЖурид СергіяМиколайовича виконавчепровадження ВП№67282857,з примусовоговиконання виконавчогонапису №1762виданий 23.09.2021,здійснюються заходипримусового виконання.Позивач вважає,що виконавчийнапис вчиненийз численнимпорушенням законодавства,а томує таким,на їїдумку,що непідлягає виконаннюу зв`язкуз тим,що нотаріус,вчиняючи вказанийнапис,не пересвідчивсяу безспірностіїї заборгованостіперед кредиторомза відповіднимдоговором. Позивачка, за адресою своєї реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 - жодних вимог або повідомлень не отримувала. Більш того за адресою: АДРЕСА_2 - позивачка ніколи не проживала та зареєстрована не була, що дає підстави стверджувати, що до виконавчого напису було свідомо внесено завідомо неправдиві відомості про адресу ОСОБА_1 . Таким чином, на думку позивача, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, як наслідок оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Також позивач зазначає, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Костиря Геннадій Анатолійович був укладений договір №б/н від 07.02.2024року про надання правничої допомоги. Згідно п. 3.1.1 того ж Договору сторони визначили, що основна винагорода у розмірі 10 000грн, сплачується Клієнтом на користь Адвоката протягом 30-х днів з моменту підписання Акта виконаних робіт, визначених п. п. 1.1.1-1.1.3 цього договору. Актом виконаних робіт №1 від 12.02.2024року та розрахунком наведеним у Акті підтверджується, розмір та розрахунок витрат Позивача на правничу допомогу, а також обставини щодо надання такої правничої допомоги Адвокатом Костирею Г.А., та затвердили розмір основної винагороди у сумі 10 000грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представники відповідача та треті особи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили про час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь і належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

У ході судового розгляду встановлено, що 23вересня 2021року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ЗолотихОлександр Олександровичбуло вчиненовиконавчий напис№ 1762,яким звернутостягнення зі ОСОБА_1 ,яка є боржником за Договором № 2627913400/514357 від 27.04.2020року, укладеним з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група», код ЄДРПОУ 40203427, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору факторингу за кредитними договорами № 1-20/08/21 від 20.08.2021 є ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» код ЄДРПОУ 39508362, правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 1-25/08/2021 від 26 серпня 2021 року є ТОВ «ФК Айконс» код ЄДРПОУ 44334170 заборгованості за вказаним кредитним договором, строк платежу за яким настав. У виконавчому написі зазначено, що Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.04.2020 року по 30.08.2021року. Сума заборгованості складає 25 350 грн. 00 коп., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 6000 грн.; простроченою заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 19 350 грн..

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню 26 550грн. 00 коп.

Приватним виконавцем Кудрановським Юрієм Володимировичем прийнято від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Журид Сергія Миколайовича виконавче провадження ВП №67282857, з примусового виконання виконавчого напису № 1762 виданий 23.09.2021, здійснюються заходи примусового виконання

Згідно зі ст.18 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-887цс17з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Дослідивши надані стягувачем нотаріусу документи, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис, приходжу до висновку, що вони не були достатніми для підтвердження безспірності заборгованості позивача перед відповідачем на день вчинення напису, враховуючи наступне.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.2.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок №296/5), для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з п.3.1. Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2. Порядку №296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Відповідно до п.3.3, 3.4 глави 16 Порядку №296/5, якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Крім цього, в порушення ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, заяв, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, суду не надано доказів, що нотаріус отримував від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.

Згідно із п.2 Переліку №1172 для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно із п.7. глави 16 Порядку №296/5 у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Відповідно до п. 4.10 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», що затверджене Постановою НБУ №254 від 18.06.2003 первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 10 Узагальнення ВССУ від 07.02.2014 «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні». належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Переліку документів визначених в п.2 Постановою КМУ від 29.06.1999 №1172.

В матеріалахсправи відсутнідокази,що привчиненні написунотаріус отримуваввід відповідачапервинні бухгалтерськідокументи щодовидачі кредитута здійсненняйого частковогопогашення (квитанції,платіжні доручення,меморіальні ордери,чеки тощо),а томуу нотаріусабули відсутніпідстави вважати,що розмірзаборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» є безспірними.

Суд дійшоввисновку,що позовнівимоги в частині визнання недійсним виконавчого напису знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню, оскільки нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат».

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

За змістом ч.ч.1, 2, 3ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з частиною 8статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано докази на підтвердження сплати коштів за договором, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., оскільки дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, у відповідності до кількості реально виконаних дій, які були необхідними.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову, 969 грн. 00 коп. + 605 грн. 60 коп. (1574 грн. 60 коп.)

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС»</a>, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець Кудрановський Юрій Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1762, вчинений 23 вересня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС»</a> код ЄДРПОУ 4433410, м. Київ, вул. Зарічна, буд1-Б, офіс 236 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , сплачений судовий збір у розмірі 1574грн.60коп. (тисяча п`ятсот сімдесят чотири гривні шістдесят копійок), витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо так а заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішенян виготовлено 30 грудня 2024 року

Головуючий-суддя: