Ухвала

від 30.12.2024 по справі 715/4278/24

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/4278/24

Провадження № 1-кп/715/243/24

УХВАЛА

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

30.12.2024 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024262020003961 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням в кримінальному провадженні №12024262020003961 від 04.11.2024 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на 60 днів.

06.11.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

07.11.2024 року відносно ОСОБА_4 за клопотанням органу досудового розслідування слідчим суддею Глибоцького районного суду Чернівецької області застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.01.2025 року.

Просить суд продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив суд клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили суд застосувати більш м`який запобіжний захід, посилаючись на не доведеність ризиків, вказаних в клопотанні, а також зменшити розмір застави, який є очевидно непомірним.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, документів, якими прокурор обґрунтовує свої доводи, суд дійшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.

Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»)

Дослідивши надані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, на даний момент зберігається необхідність у застосуванні стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке передбачене за вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду, в тому числі незаконно виїхати за межі України.

Доведеним суд вважає також і ризик незаконного впливу на свідків. Так, на даний час проводиться досудове розслідування в рамках виділеного кримінального провадження з метою встановлення всіх осіб, причетних до можливої організації незаконного переправлення осіб через Державний кордон України. Разом з тим коло всіх цих осіб ще не встановлене, а місце перебування свідків в даному кримінальному провадженні невідоме.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, то такий ризик під час підготовчого судового засідання не доведений.

Беручи до уваги доведеність стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та сукупність характеризуючих даних про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне застосування до нього запобіжного заходу вигляді тримання під вартою.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частина 4 статті 183 КПК України вказує на те, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ЄСПЛ у рішенні «Гафу проти Мальти» зазначив, що для уникнення порушення статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод національні суди повинні вживати необхідних заходів для визначення належного розміру застави.

При визначенні розміру застави в конкретному випадку суд бере до уваги, що на даний час досудове розслідування в кримінальному провадженні завершене і справа перебуває на розгляді в суді, а також враховує особу обвинуваченого, наявність в нього міцних соціальних зв`язків: дружини, яка не працює, а також малолітньої дитини, наявність на утримання особи пенсійного віку, відсутність фактів притягнення в минулому до кримінальної чи адміністративної відповідальності, відсутність систематичного фінансового доходу.

При цьому суд зазначає, що стороною обвинувачення не надано доказів щодо фінансової спроможності обвинуваченого чи членів його сім`ї сплатити заставу в розмірі 1000000 гривень. А сам факт не внесення такої застави по даний час спростовує зазначену спроможність. З пояснень обвинуваченого, які поки є єдиним джерелом доказів для суду щодо його майнового стану, вбачається, що весь дохід його сім`ї складали його тимчасові заробітки на будівництві близько 20000 грн. щомісячно.

Злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до кримінальних правопорушень у сфері недоторканності державних кордонів, а тому шкода таким злочином може бути заподіяна лише інтересам держави та не має майнового виразу.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що розмір застави повинен достатньо мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку, що необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього КПК України обов`язків, слід обрати розмір застави у сумі - 400 000 гривень.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання начальника Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, строком до 28 лютого 2025 року.

Розмір застави, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок UA548201720355279001000008745, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області становить 400 000 (чотириста тисяч) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками по справі.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 28 лютого 2025 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора ОСОБА_3 та Глибоцький районний суд Чернівецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу для виконання направити начальнику Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор».

На ухвалу може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення.

Суддя: