Ухвала

від 25.12.2024 по справі 202/11932/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2288/24 Справа № 202/11932/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року про арешт майна у кримінальному провадження № 12024040000000362, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на: ноутбуку марки «НР» із зарядним пристроєм, документи (папка з документами ПП ПСП «Новогригорівська», папка з документами ПАТ «Волна-1»,папка з документами ТзОВ «Агростеп», проект землеустрою на ім`я ОСОБА_9 , довіреність на ім`я ОСОБА_10 , два витяги з бази), три штампа «Новогригорівська», «Волна-1», «Агростеп», системний блок марки «Frime» № 00811, грошові кошти в сумі 15 900 доларів США, мобільний телефон марки «IPhone 15 Pro max», IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Redmi note 8», IMEI-1: НОМЕР_4 , IMEI-2: НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Redmi A3», IMEI-1: НОМЕР_6 , IMEI-2: НОМЕР_7 з метою забезпечення їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні ,

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що зважаючи наобставини справи,які буловстановлено вході досудовогорозслідування,приймаючи доуваги,що вилученемайно наразіє речовимдоказом укримінальному провадженні,для йогозбереження якречових доказівта проведенняекспертиз зметою виявленняінформації,що стосуєтьсякримінального провадженнята запобіганняможливості подальшогоприховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження,наданому етапідосудового розслідуванняорганом досудовогорозслідування доведенооб`єктивну необхідністьв застосуваннізаходу забезпеченнякримінального провадження,у зв`язкуз чимклопотання обґрунтованета підлягаєзадоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі та змінах до неї адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , та сам ОСОБА_8 просять скасувати ухвалу слідчого судді в повному обсязі та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що виявлені та вилучені грошові кошти, мобільні телефони належать на праві власності ОСОБА_8 та не є предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Зазначають, що ОСОБА_11 не має жодного відношення до вчинення кримінального провадження, не пред`явлено йому обґрунтовану підозру, посадові особи Товариства не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, не є цивільним відповідачем. В кримінальному провадженні не встановлений розмір шкоди завданий злочином. Не були враховані наслідки арешту. Прокурор не обґрунтував розумність і співрозмірність таких обмежень. Відсутня позовна заява чи вимога потерпілих адресованої відповідачу.

Вказують, що початком досудового розслідування стала заява та покази потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які вказали на наявність господарсько-договірних відносин між ФГ Джерела та ТОВ Салус-Капітал, їх неодноразове спілкування з гр. ОСОБА_10 та її ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань. Відповдіно до додаткової угоди № 1 від 14.05.2024 року до Договору № 24/02-11 від 15 лютого 2024 року, сторони дійшли до згоди про розірвання основного договору та повернення грошових коштів, у звязку з чим будь-яких претензій матеріального характеру потерпілі не мають.

Позиції учасників судового провадження.

Адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті порушеного питання, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024040000000362 від 25.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за заявою ОСОБА_12 про те, що в м. Дніпро діє група осіб, яка шляхом обману, під виглядом надання послуг на отримання грантової фінансової допомоги, заволоділа коштами в сумі 440 000 гривень, чим спричинено останньому матеріальну шкоду у великих розмірах.

12.11.2024 року за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52 в приміщенні адміністративної будівлі, а саме в офісі № 259-260 проведений обшук, в ході якого виявлено та вилучено:

-ноутбук марки «НР» із зарядним пристроєм;

-папка з документами ПП ПСП «Новогригорівська»;

-папка з документами ПАТ «Волна-1»;

-папка з документами ТзОВ «Агростеп»;

-проект землеустрою на ім`я ОСОБА_9 ;

-довіреність на ім`я ОСОБА_10 ;

-два витяги з бази;

-три штампа «Новогригорівська», «Волна-1», «Агростеп»;

-системний блок марки «Frime» № 00811;

-грошові кошти в сумі 15 900 доларів США;

-мобільний телефон марки «IPhone 15 Pro max», IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із сім-картою НОМЕР_3 ;

-мобільний телефон марки «Redmi note 8», IMEI-1: НОМЕР_4 , IMEI-2: НОМЕР_5 ;

-мобільний телефон марки «Redmi A3», IMEI-1: НОМЕР_6 , IMEI-2: НОМЕР_7 .

12.11.2024 року, вказані речі, які вилучені під час обшуку визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.

На думку колегії суддів, під час постановлення оскаржуваного рішення слідчий суддя мав достатні відомості про те, що вилучене під час обшуку майно могло бути безпосередньо використане та зберегло на собі сліди вчинення злочину.

Суд апеляційної інстанції зважає на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто корисливого злочину, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілих, та на даному етапі розслідування не можна виключати того, що вилучені кошти могли бути отримані в результаті протиправних дій.

Апеляційні доводи щодо законності походження та належності саме ОСОБА_8 вилучених грошових коштів, не є переконливими, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що останній офіційно працевлаштований, отримує легальний дохід. Крім того джерело походження цих коштів не встановлено, як і не має даних про те, на яких підставах в офісному приміщенні № 259-260, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, знаходились грошові кошти ОСОБА_8 (як про це зазначає ОСОБА_8 ), через що достеменно стверджувати про доведеність легальності вилучених коштів на даний час є неможливим.

Крім того, 24.12.2024 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло доповнення до апеляційної скарги від ОСОБА_8 в якому він просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого повністю.

Однак, відповідно до апеляційної скарги ОСОБА_8 та його захисника, зазначається, що ОСОБА_8 не має зв`язків з ОСОБА_10 , у звязку з чим апеляційному суду незрозумілим є яке відношення має ОСОБА_8 до вилучених ноутбуку марки «НР» із зарядним пристроєм, папки з документами ПП ПСП «Новогригорівська», папки з документами ПАТ «Волна-1», папки з документами ТзОВ «Агростеп», проект землеустрою на ім`я ОСОБА_9 , довіреність на ім`я ОСОБА_10 , два витяги з бази, три штампа «Новогригорівська», «Волна-1», «Агростеп», системний блок марки «Frime» № 00811.

У зв`язку з вищенаведеним, апеляційний суд вважає, що питання джерела та добросовісності набуття вилучених грошових коштів, аналіз інформації, що міститься на вилучених мобільних телефонах та іншому майні, наразі є предметом досудового розслідування, сприяти якому і має накладення на них арешту.

Отже вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та є речовими доказами у кримінальному провадженні. Таким чином, слідчий суддя надав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення про арешт у такому статусі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_11 не має жодного відношення до вчинення кримінального провадження, не пред`явлено йому обґрунтовану підозру, посадові особи Товариства не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, не є цивільним відповідачем, не відповідають вимогам ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки арешт майна з метою збереження речового доказу накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Що стосується доводів апелянта про те, що початкомдосудового розслідуваннястала заявата показипотерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,які вказалина наявністьгосподарсько-договірнихвідносин міжФГ Джерелата ТОВСалус-Капітал,їх неодноразовеспілкування згр. ОСОБА_10 та їїухилення відвиконання взятихна себезобов`язань,та те,що відповіднодо додатковоїугоди №1від 14.05.2024року доДоговору №24/02-11від 15лютого 2024року,сторони дійшлидо згодипро розірванняосновного договорута поверненнягрошових коштів,у звязкуз чимбудь-якихпретензій матеріальногохарактеру потерпіліне мають, є безпідставними.

Так, з матеріалів справи дійсно вбачається, що відомості про злочин було внесено до ЄРДР на підставі заяви потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

До апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_13 , яка пояснює, що на сьогоднішній день усі грошові кошти, які були передані ТОВ Салус-Капітал в межах договору № 24/02-11 від 15 лютого 2024 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, були повернуті, оскільки виконати фактично взяті на себе зобов`язання ТОВ Салус-Капітал не могло.

В свою чергу, з матеріалів кримінального провадження, які надав прокурор, видно, що наразі досудове розслідування триває, збираються та аналізуються вже зібрані докази з яких видно, що заволодіння грошовими коштами від виглядом отримання Гранту на ведення бізнесу не є одиничним випадком за участі потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Наразі, зібрані по справі докази свідчать про наявність систематичності в заволодінні грошовими коштами від виглядом отримання Гранту на ведення бізнесу за участю й інших осіб, які наразі встановлюються.

Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать про певний зв`язок ОСОБА_10 та ОСОБА_8 за обставин даного кримінального правопорушення, який потребує перевірки.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Аналізуючи встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права осіб, які володіють, користуються і можуть розпоряджатись певним майном, враховуючи їх приватні чи суспільні інтереси.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 ,в інтересах ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від22листопада 2024року проарешт майнау кримінальномупровадження №12024040000000362 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4