Постанова

від 26.11.2024 по справі 383/1212/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 383/1212/23

провадження № 22-ц/4809/1333/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», в інтересах якого діє адвокат Ноженко Ірина Олексіївна на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2024 року (суддя Адаменко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство«Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд Державного майна України» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку зачас затримкивиплат заробітноїплати,-

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 18 травня 2017 року її було призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства ДП «ДГ «Червоний землероб», а 05 липня 2017 року її було призначено на посаду директора вказаного підприємства на умовах контракту. 04 липня 2022 року її було звільнено з посади, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку із закінченням дії контракту, а 05 липня 2022 року її було призначено на посаду виконуючого обов`язки директора цього ж підприємства. 20 березня 2023 року її було звільнено з посади, на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Цього ж дня їй було видано на руки трудову книжку із записом наступного змісту: «20.03.2023р. Звільнена з посади згідно з п.2 частини першої ст. 36 КЗпП України. Наказ № 458 від 09.03.2023 року, інспектор з кадрів Кузьменко Н.В.», але наказ про звільнення чи його копію їй не надали. Розрахунок при звільненні з нею також не було проведено.

Вказала, що з метою впорядкування трудових відносин, 05 квітня 2023 року вона подала до канцелярії підприємства лист з вимогою виконати приписи статі 47 КЗпП та видати копію наказу (розпорядження) про звільнення, а також просила видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні та провести з нею відповідний розрахунок в том числі з урахуванням заборгованості із заробітної плати, яка становить 260 718,46 грн. Однак відповідач не здійснив з нею розрахунок, тому відповідно до статті 117 КЗпП України вона має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 145966 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі 260 718,46 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку 145966 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 260 718 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 145 966 грн тасудовий збір в сумі4066,85 грн.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом, передбачений ст. 233 КЗпП України. При цьому вказав, що заборгованість підприємства по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 погашена. Також вказує, що судом першої інстанції неправильно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу №54-к від 05.07.2022 року Інституту сільського господарства Степу НААН України «Про призначення в.о. директора ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН», з 05 липня 2022 року призначено виконуючим обов`язки директора ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України» на період до призначення керівника у встановленому законодавством порядку (а.с.34, том 1).

Наказом Фонду державного майна України від 09.03.2023 року №458 «Про вирішення кадрових питань державного підприємства «Дослідне господарство Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» ОСОБА_1 , виконувача обов`язків директора ДП «ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України», звільнено з посади 13.03.2023 року, у зв`язку з закінченням строку, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП та директором ДП «ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України» призначено ОСОБА_2 з 14.03.2023 року (а.с.39, том 1).

З акта представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 13.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася підписати письмове підтвердження отримання нею копії Наказу Фонду державного майна України від 09.03.2023 року №458 «Про вирішення кадрових питань державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (а.с.40, том 1).

05 квітня 2023 року позивачкою було направлено лист директору ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН з вимогою виконати приписи статті 47 КЗпП тавидати копію наказу (розпорядження) про її звільнення, видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні та провести розрахунок (а.с.8, том 1).

Листомвід 18.04.2023 року№25 директорДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН Вовк А.В. надав відповідь на письмове звернення позивачки таповідомив, що наказом Фонду державного майна України від 09.03.2023 року її звільнено з посади 13.03.2023 рік, але фактичним днем звільнення стала дата 20.03.2023 року, у зв`язку з перебуванням її у відпустці. Також 13.03.2023 року представником органу управління виконуючим обов`язки заступника начальника регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях Кругалем Є.О. позивачці було надано наказ про її звільнення . При цьому, до вказаного листа додано розрахунок за формою П-6 та довідку про заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 (а.с.9-12, том 1).

Зі змісту довідки ДП «ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН України» від 18.04.2023 року за №26 встановлено, що ОСОБА_1 , працювала з 18 травня 2017 року по 20 березня 2023 року на посаді виконуючого обов`язки директора у ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН та її заборгованість з заробітної плати, станом на 18 травня 2023 року, складає 260 718,46 грн (а.с.10, том 1).

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю працівника, типова форма № П-6, за період з 01.01.2022 року по 18.04.2023 року виконуючій обов`язки директораДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААНКрутько О.О. було нараховано 725 217,57 грн. основної заробітної плати з урахуванням фонду додаткової заробітної плати та інших виплат, що не належать до фонду оплати праці та виплачено (утримано) з урахуванням податків та зборів 464 499,11 грн., тобто різниця становить 260 718,46 грн невиплаченої заробітної плати.

Встановивши те, що відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем на день її звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 260 718,46 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 145966 грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, у день звільнення працівника роботодавець зобов`язаний провести з ним повний розрахунок, виплативши всі суми, що належать йому від підприємства, зокрема, заробітну плату, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку, оплату за час тимчасової непрацездатності тощо. Невиконання такого обов`язку тягневідповідальність у вигляді стягнення з нього на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом, обов`язок доведення вчинення певних дій покладається на зобов`язальну сторону. Відповідно, обов`язок доведення виплати заробітної плати працівнику та здійснення ним повного розрахунку при звільненні має бути покладений саме нароботодавця, який має володіти відповідною інформацією та доказами.

ДП ДГ «Червоний землероб» КДСГДС НААН» не спростувало факт наявної перед позивачем заборгованості по заробітній платі 260 718,46 грн. Надані відповідачем докази на підтвердження відсутності заборгованості по заробітній платі є неналежними, оскільки не містять інформацію щодо предмету доказування.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, передбачений статтею 233 КЗпП України є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 статті 233 КЗпП України ( в редакції від 15.06.2023, що діяла на момент звернення до суду з позовом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільнені, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Враховуючи те, що повідомлення про нараховані суми ОСОБА_1 отримала 18 квітня 2023 року, а в суд звернулася з позовом 18 липня 2023 року, строк звернення нею не пропущений.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 1640/3365/18, провадження № К/9901/17624/19, зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, єтриваючимправопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, не виплата роботодавцем працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Верховний Суд в постанові від 12 червня 2019 року у справі №569/79/18, провадження №61-44467св18, зазначив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100(далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

У відзиві на позовну заяву міститься відомості про нараховану заробітну плату позивачу, яка становить за січень 2023 року 46297 грн та за лютий 2023 46297 грн (т.1 а.с.30 зв.).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить (46297+46297)/ 42 робочі дні 2204,61 грн.

Кількість робочих днів за період з 21 березня 2023 року по 21 вересня 2023 року складає 133 робочі дні, таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення: 133 робочі дні х 2204,61 грн = 293213,13 грн.

Враховуючи те, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку судом першої інстанції здійснено неправильно, виходячи з суми доходу за період з квітня 2022 року по березень 2023 року, тобто більше ніж за рік, а не за останні два місяці, що становить 218 743,77 грн, але суд стягнув з відповідача середній заробіток в межах позовних вимог в сумі 145 966 грн. Позивач рішення суду в цій частині не оскаржила, тому підстави для зміни рішення в цій частині відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства для проведення повного розрахунку з позивачем.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Відсутність коштів на рахунку у відповідача не виключає його вину у нездійсненні повного розрахунку з позивачем при звільненні та не є підставою для зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України», в інтересах якого діє адвокат Ноженко Ірина Олексіївна залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2024.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.М. Єгорова