Рішення

від 11.11.2024 по справі 278/5300/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/5300/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д. В., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною завою Органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, КУ "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відібрання малолітньої дитини без позбавлення її батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Житомирського району Житомирської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся із позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, у обгрунтування якого зазначено наступне.

Відповідач систематично самоусувається від виконання батьківських обов`язків, залишає дитину голодною саму на декілька годин. Крім того, відповідач безвідповідально відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки не створила нормальних належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини; помешкання, де вони проживають з сином, знаходиться в антисанітарному стані; продукти харчування відсутні, недостатня кількість продуктів дитячого харчування та засобів гігієни; домашні тварини живуть разом з ними в одному приміщенні по декілька днів без вигулу.

Відомості про батька дитини записані у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України.

Разом з співмешканцем відповідач веде антиморальній спосіб життя; вчиняють сварки та бійки при дитині; дитина постійно знаходиться у небезпечному, неспокійному середовищі; сусіди постійно викликають поліцію для припинення їх дебошів. ОСОБА_1 неодноразово була притягнута до адміністративно відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи всі обставини, 19.09.2024 року на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області було внесено питання про відібрання дитини від матері ОСОБА_1 , куди було запрошено останню. Членами комісії було одноголосно ухвалено рішення про відібрання малолітнього ОСОБА_2 від матері без позбавлення батьківських прав. На засіданні виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради 20.09.2024 року членами виконкому також одноголосно підтримано пропозицію про відібрання дитини.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради 20.09.2024 року №1166 малолітня дитина ОСОБА_2 був тимчасово влаштований у сім`ю патронатного вихователя.

З огляду на викладене, позивач вважає, що наявні підстави для відібрання дитини від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Під час розгляду справи представники позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 24.10.2024 року проти позовних вимог заперечувала, просила не відбирати у неї дитину.

У судове засідання, яке відбулось 11.11.2024 року, належним чином повідомлена відповідач не з`явилась, причини неявки не повідомила.

Представники позивача та третіх осіб під час розгляду справи підтримали позовні вимоги.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 вересня 2024 року, актовий запис про народження № 1756. Батьком дитини записаний ОСОБА_2 (а.с. 8).

У відповідності до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 9), батьками ОСОБА_2 зазначені вище вказані особи.

Актами органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про покинуту дитину та її доставку від 16.09.2024 року та 01.11.20224 року (а.с. 26-27) встановлено залишення дитини ОСОБА_2 без нагляду та передано до медичного закладу.

У вересні 2024 року представниками органу опіки було відвідано сім`ю відповідача та виявлено умови проживання дитини, які не відповідали нормальним (а.с. 11-16), складені акти проведення оцінки рівня безпеки дитини (а.с. 14-18) та оцінки потреб сім`ї/особи (а.с. 19-22) та висновок оцінки потреб сім`ї (а.с. 23-24).

Рішенням №1166 від 20.09.2024 року Виконавчого комітету Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області було вирішено негайно відібрати у ОСОБА_1 дитину ОСОБА_2 та затверджено висновок органу опіки та піклування селищної ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (а.с. 11-13).

Рішенням №1 від 02.11.2023 року (а.с. 28) комісії з питань захисту прав дитини Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області рекомендовано селищній раді розглянути питання щодо влаштування малолітньої дитини ОСОБА_2 до КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради по заяві матері терміном на шість місяців; ОСОБА_1 було зобов`язано привести у належний стан житлове приміщення та створити необхідні умови для розвитку та життя дитини.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

За змістом частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Враховуючи наведене, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Позбавлення батьківських прав завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов`язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров`ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов`язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов`язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

Відтак, основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Таким чином, суд констатує безумовне право батьків на виховання дітей, однак, вважає, що у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дитини, які мають першочергове значення при вирішенні справи.

Суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання, піклування, розвитку та утримання своєї дитини. Таким чином, залишення дитини ОСОБА_2 із матір`ю, яка не виконує та не бажає належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, забезпечувати права сина на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, буде вочевидь ставити під небезпеку здоров`я і моральне виховання дитини.

Суд зазначає, що відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав - це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Проте ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Отже, ОСОБА_1 у разі зміни свого відношення до виконання нею батьківських обов`язків має право на звернення до суду із позовом про повернення їй дитини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що залишення дитини у матері є безумовно небезпечним для їх життя, здоров`я і морального виховання.

Більше того, суд вважає, що у даному випадку відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав буде відповідати якнайкращим інтересам останнього та сприятиме реалізації прав дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 1 статті 248 СК України передбачено, що дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або в іншому дитячому закладі, прийомній сім`ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.

Аналізуючи надані позивачем докази щодо підстав відібрання дитини від ОСОБА_1 та наявності загрози здоров`ю та життю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку залишення його разом із матір`ю, суд зазначає, що вказані обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги про відібрання дитини без позбавлення їх батьківських прав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 77-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 267-268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, КУ "Центр надання соціальних послуг" Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про відібрання малолітньої дитини без позбавлення її батьківських прав - задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік