Рішення

від 30.12.2024 по справі 369/1450/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1450/22

Провадження № 2/369/458/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30.12.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Кубарської Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в м. Києві цивільну справу № 369/1450/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2022 року представник ОСОБА_1 , адвокат Соловйов Д.І., звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, в якому просив суд визнати виконавчий напис нотаріусу від 04.10.2021 року за № 31549 таким, що не підлягає виконанню, та просив суд стягнути із ТОВ «КОШЕЛЬОК» на користь ( ОСОБА_1 ) понесені нею судові витрати, а саме: сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992,40 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 20.10.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качурка В.В., було відкрито виконавче провадження № 67208717 про примусове виконання виконавчого напису від 04.10.2021 року за № 31549 вчиненого приватним нотаріусом КМНО Бригіда В.О. про стягнення з ОСОБА_1 (Позивача) на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в сумі 19 866,00 грн.

Вказувала, що вважає, що виконавчий напис № 31549 від 04.10.2021 року вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Зазначений виконавчий напис виданий без достатніх правових підстав, оскільки при його вчиненні нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норми закону, та з пропуском 3-річного строку, звернення із такою вимогою, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі вчинених написів нотаріусів. Зокрема, Позивач звертає увагу на те, що на адресу Позивача з боку відповідача не було пред`явлено письмової вимоги про погашення заборгованості за кредитом. Тобто приватний нотаріус вчиняючи виконавчий напис не впевнився в безспірності заборгованості, а Позивач був позбавлений можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Щодо наданим відповідачем нотаріусу розрахунку заборгованості за кредитом, то Позивач вважає, що цей документ підготовлений робітниками відповідача і є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не є правовою підставою для стягнення сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до Позивача. На думку Позивача, сам розрахунок не містить необхідних даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту, відсотків, комісії, штрафних санкцій.

Підсумовуючи, в позові зазначається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, як вважає Позивач, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

За викладених обставин, Позивач вважає, що у приватного нотаріуса КМНО Бригіда В.О., не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного виконавчого напису, оскільки надані відповідачем документи не підтверджують безспірність заявленої до стягнення суми боргу.

31.01.2022 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Ковальчук Л.М.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченка В.В. № 217 від 27.09.2023 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/1450/22 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 року вказану справу передано на розгляд судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченку А.В.

Ухвалою суду від 27.09.2023 року (суддя Янченко А.В.) справу прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

22.06.2023 року протокольною ухвалою суду Відповідачу поновлено строк на подачу відзиву на позов.

28.06.2023 року представник ТОВ «КОШЕЛЬОК» - адвокат Крилов Д.А. через канцелярію суду зареєстрував зустрічну позовну заяву ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання коштів у позику, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3142320848-336334 від 07.05.2021 року в розмірі 26 121,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування 18 468,00 грн; інфляційне збільшення 6 649,98 грн; 3% річних (ст. 625 ЦКУ) 1003,34 грн; збитки у результаті порушення цивільного права позивача, у розмірі 20 421,00 грн, судові витрати, зокрема: по оплаті послуг адвоката Крилова Д.А. за надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 07.05.2021 року між громадянином України ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3142320848-336334 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким ОСОБА_1 - (позичальник/відповідач) зобов?язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідач/позичальник не виконала свої зобов?язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв?язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість.

27.11.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.05.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 03.09.2024 року сторони не з`явилися, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання не повідомили. Відзив на зустрічний позов не подали. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, пояснення щодо позову до суду не подали.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з?ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного виконавчого напису, вчиненого 04.10.2021 року приватним нотаріусом КМНО Бригіда В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 31549, на підставі цього виконавчого напису на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ: 40842831) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), запропоновано стягнути заборгованість, не сплачену в строк за кредитним договором 3142320848-336334 від 07.05.2021 року;

Строк, за який проводиться стягнення 140 днів, а саме: з 07.05.2021 по 23.09.2021;

Сума, що підлягає стягненню, складає 19 266,00 грн з урахуванням:

заборгованість за сумою кредиту 5 700,00 грн;

заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 13 566,00 грн;

Витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 600 грн.

Також, в матеріалах справи містяться копія постанови винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 67208717 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису від 04.10.2021 № 31549, зокрема: від 20.10.2021 року про відкриття виконавчого провадження.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді первісного позову та застосовані ним норми права:

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 ЗУ «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов?язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов?язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов?язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 619/4933/20 (провадження № 61-12141св21), суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

У постанові від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов?язує нотаріуса викликати позичальника і з?ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з?ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов?язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об?єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об?єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

У справі, що є предметом розгляду, судом встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором, на підставі якого винесено оскаржений виконавчий напис, що є самостійною підставою для визнання відповідного виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв?язку, суд вважає, що у даній справі наявні правові підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог закону.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги, первісного позову, про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за зустрічним позовом:

Правила оформлення кредиту.

На офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (https://koshelok.ua/ru/yuridicheskaya informacziya/) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «КОШЕЛЬОК» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); правила надання грошових коштів (діючи на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність.

Крім того на веб-сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Оформлення кредиту за допомогою Веб-сайту: Клієнт створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від співробітника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», проходить перевірку та надає скан-копії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID; отримує рішення Кредитора щодо можливості надання кредиту; при позитивному рішенні щодо надання кредиту, клієнт отримує доступ до «особистого кабінету», «в особистому кабінеті» клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладання договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» та відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» включає умови, викладені у правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонуються до укладання клієнту; клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит (відповідно до правил надання кредитів, клієнт повинен володіти відкритим на своє ім`я банківським рахунком в українському банку, грошовими коштами на якому має змогу розпоряджатися; діяти від власного імені за власним інтересом, не отримувати кредит в якості представника, агента третьої особи і не діяти на користь третьої особи ); після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору (ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єктом електронної комерції що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації його в системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір); клієнт, в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитора, підписує Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора; після підписання кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційні системі кредитора, в автоматичному режимі направляє примірник кредитного договору, правил та інші супутні документи на електронну пошту вказану клієнтом (також вони доступні в особистому кабінеті клієнта 24/7); інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними клієнтом; відповідно до правил надання кредитів, Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту на сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення.

У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту. Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних зазначені під час укладання договору.

З приводу зазначеного, позивач за зустрічним позовом відзначав, що як вбачається з вищенаведеного порядку, при укладанні договору, відповідачем здійсненні дії, які чітко свідчить про його свідомий вибір щодо укладання договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладання договору було б неможливе.

Виникнення заборгованості.

07.05.2021 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3142320848-336334 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волі сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину, воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор 2519-, для підписання кредитного договору № 3142320848-336334 від 07.05.2021 року.

Відповідно до вище наведено, обґрунтованим, на переконання позивача за зустрічним позовом, є висновок, що без отримання SMS-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу (аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі 127/33824/19).

Згідно до умов Кредитного Договору, Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

сума кредиту, становить 5 700,00 грн. (п. 1.1. договору, р. 4 паспорту кредиту);

початковий строк кредитування, становить 22 дні, тобто до 28.05.2021 року ( п. 2.1. договору, р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків);

відсоткова ставка, становить 2 % на добу , або 44 % за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору, або 730% річних (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків);

сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 22 дні, становить 2 208,00 грн. (5 700,00 грн. тіло кредиту + 2 508,00 грн відсотки за користування позикою за перші 22 дні, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок Відповідача НОМЕР_2 .

На підтвердження факту видачі кредиту, Кредитодавець вказував, що додає до цієї позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів. (копія платіжного доручення, та копія довідки-повідомлення про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи).

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів (розділ 7 Паспорту кредиту).

Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 29.05.2021 року до 27.08.2021 року, за ставкою 2% на добу.

Та на момент 27.08.2021 року у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі (5 700,00 грн. тіло кредиту + 2 508,00 грн. за початковий строк користування позикою + 10 260,00 грн. продовжений строк користування позикою) 18 468,00 грн.

Пунктом 3.9. кредитного договору, встановлено, що у разі порушення позичальником своі?х зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Кредитодавець має право нараховувати Позичальнику пеню у розмірі до 2-х % (двох відсотків на добу) від залишку суми Кредиту за кожнии? день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом.

Враховуючи що позичальник з 28.08.2021 року та на момент 19.06.2023 року, звернення до суду, (660 днів) порушує зобов`язання, за умовами договору Кредитор має право нарахувати Позичальнику пеню у розмірі 2 % за добу за користування коштами, що становить 80 940,00 грн.

Проте обумовлені договором штрафні санкції, законодавчо обмежені на підставі Законом України № 691-IX та Законом України 2120-IX.

Основна сума заборгованості за період з 28.08.2021 по 19.06.2023 складає 18 468,00 грн.

Індекс інфляції за весь період = (101.2 : 100) x (100.9 : 100) x (100.8 : 100) x (100.6 : 100) x (101.3 : 100) x (101.6 : 100) x (104.5 : 100) x (103.1 : 100) x (102.7 : 100) x (103.1 : 100) x (100.7 : 100) x (101.1 : 100) x (101.9 : 100) x (102.5 : 100) x (100.7 : 100) x (100.7 : 100) x (100.8 : 100) x (100.7 : 100) x (101.5 : 100) x (100.2 : 100) x (100.5 : 100) = 1.360081

Інфляційне збільшення = 18 468,00 грн x 1.360081 - 18 468,00 грн. = 6 649,98 грн.

3% річних (ст. 625 ЦК України) = (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення): (кількість днів у році) = 18468 x 3% x 661 : 365 = 1 003,34 грн.

Разом: 26 121,00 грн.

Окрім цього, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитором за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленим умовами кредитного договору та допустив прострочення.

Враховуючи неправомірну поведінку відповідача та односторонню відмову від виконання зобов`язання, позивач не отримав визначені договором кошти у об`ємі та у строк передбачений договором та відповідно не отримав прибуток та зазнав збитків.

Представник позивача вказував, що ТОВ «КОШЕЛЬОК» здійснює свою діяльність на ринку надання фінансових послуг, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію фінансовоі? установи серіі? ФК № 814 від 01.11.2016 року, видане Національною комісією, що здіи?снює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за Рішенням від 01.11.2016 року № 2742, єдиний дохід який підприємство отримує від своєї діяльності, це за рахунок коштів які надає в кредит.

Враховуючи неправомірну поведінку зі сторони відповідача/боржника щодо односторонньої відмови від виконання зобов`язання, беручи до уваги що позивач, як ліцензований суб`єкт на ринку надання фінансових послуг, не отримав прибуток та зазнав збитків, та має право на їх відшкодування, із розрахунку (сума заборгованості на момент звернення до суду 26 121,00 грн. - 5 700,00 грн. тіло кредиту ) у сумі 20 421,00 грн.

Позивач вважає що ця сума збитків співмірна та кредитор, за час неправомірної поведінки відповідача, міг би отримати прибуток ( 660 днів * 2 % на добу за користування грошовими коштами*( тіло кредиту)= 80 940 грн.)

З боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідомо порушення зобов`язання визначеного в кредитному договорі, що тягне за собою правові наслідки, встановленні Кредитним договором або законом.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді зустрічного позову та застосовані ним норми права:

Судом встановлено, що 07.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 3142320848-336334.

Зазначений договір укладено згідно ст. 207, 639 ЦК України та із застосуванням норм ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК».

Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Уклавши договір Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника: Koshelok.net.

Відповідно до умов розділу 3 Правил відповідач акцептував оферту, здійснивши дії спрямовані на укладання договору про надання кредиту і настання юридичних прав та обов`язків, заповнивши заявку на сайті позивача добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, зазначив інформацію щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. ЗУ «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частиною 3 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Пункт 12 частини 1 вказаної статті визначає, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Договір № 3142320848-336334 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 07.05.2021 року укладений за допомогою одноразового ідентифікатора, який згенерований електронною системою позивача та був надісланий на номер відповідача (позичальника) СМС-повідомленням.

Використання позичальником отриманого коду а також надання ним своїх анкетних даних та банківських реквізитів для перерахування коштів свідчить про згоду з умовами кредитування, а тому договір вважається укладеним.

Частина 7 статті 7 Закону передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до положень ст. 5, 15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Вказаний Договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту укладено у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого чинного законодавства України.

Згідно до умов Кредитного Договору, Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:

сума кредиту, становить 5 700,00 грн. (п. 1.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту);

початковий строк кредитування, становить 22 дні, тобто до 28.05.2021 року ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків);

відсоткова ставка, становить 2 % на добу, або 44 % за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору, або 730% річних (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків);

сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 22 дні, становить 8 208,00 грн 00 (5 700,00 грн. тіло кредиту + 2 508,00 грн. відсотки за користування позикою за перші 22 днів, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок Відповідача НОМЕР_2 .

Пунктом 3.6. кредитного договору, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 29.05.2021 року до 27.08.2021 року, за ставкою 2% на добу.

Та на момент 27.08.2021 року у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі (5 700,00 грн. тіло кредиту + 2 508,00 грн. за початковий строк користування позикою + 10 260,00 грн. продовжений строк користування позикою) 18 468 грн. 00 коп.

Пунктом 3.9. кредитного договору, встановлено, що у разі порушення позичальником своі?х зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Кредитодавець має право нараховувати Позичальнику пеню у розмірі до 2-х % (двох відсотків на добу) від залишку суми Кредиту за кожнии? день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом.

Згідно п. 4.1.1. Договору, Позичальник зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до графіка платежів.

Згідно п. 4.1.3. Договору, Позичальник зобов`язався у випадку прострочення сплати частини або всі всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

Позичальник на виконання п. 1.1. Договору був зобов`язаний у термін до 28.08.2021 року повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених Договором.

Позичальник був достовірно обізнаний про те, що згідно та відповідно до п. 8.6 Договору, у разі порушення взятих на себе зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування наданим кредитом Позивач має право нарахування пені у розмірі 2 % від залишку суми кредиту за кожний день прострочення до повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Разом з тим, згідно пункту 3.7. Позичальник також достовірно обізнаний про те, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом Договору не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

Позичальник не дотримуючись належного виконання умов зазначеного Договору одностороннє допустив порушення, а саме несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, Суму позики не повернув та відсотки не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «КОШЕЛЬОК», у позивача (за первісним позовом) перед відповідачем (за первісним позовом) існує несплачена сума платежів в тому числі прострочена непогашена заборгованість розмірі 26 121,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування 18 468,00 грн; інфляційне збільшення 6 649,98 грн; 3% річних (ст. 625 ЦКУ) 1 003,34 грн.

Вказаний розрахунок в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 18 468,00 грн, інфляційне збільшення 6 649,98 грн та 3% річних (ст. 625 ЦК України) 1 003,34 грн є вірним.

На підставі викладеного, у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування у сумі 18 468,00 грн, 3% річних в сумі 1 003,34 грн та інфляційних втрат в сумі 6 649,98 грн.

В частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 збитків у результаті порушення цивільного права ТОВ «КОШЕЛЬОК» у розмірі 20 421,00 грн суд відмовляє за недоведеністю .

Суд зауважує, що відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли на підставі прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18.05.2016 року у справі № 6-237цс16.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ТОВ «КОШЕЛЬОК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн (задоволено 100 % позовних вимог), а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1503,04 грн (задоволено 56 % зустрічних позовних вимог).

Щодо витрат на правову допомогу.

Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» на оплату послуг адвоката підтверджуються наступними документами: договором про надання правової допомоги № 30-03/1 від 30.03.2023 року, додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 30-03/1 від 14.06.2023 року та платіжною інструкцією № 1849 від 15.06.2023 року.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на часткове задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, розміру задоволених позовних вимог (задоволено 56 % зустрічних позовних вимог) та виконаної адвокатом роботи по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 04.10.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Олександром Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за номером № 31549, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А) 19 866,00 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 00 копійок).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривнi 40 копійок) судового збору за подання позовної заяви.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 18 468,00 грн (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 00 копійок), інфляційне збільшення 6 649,98 грн (шість тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 98 копійок) та 3 % річних (ст. 625 ЦК України) 1 003,34 грн (одна тисяча три гривнi 34 копійки), суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1503,04 грн (одна тисяча п`ятсот три гривнi 04 копійки) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 11 200,00 грн (одинадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 30.12.2024 року.

Суддя А.В. Янченко