Рішення

від 23.12.2024 по справі 372/161/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/161/24

Провадження № 2-740/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченка О.М.,

за участю секретаря Григор`євої К.О.,

представників ОСОБА_1 , Клапчук Ф.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь ПрАТ «Обухівське» 20000,00 грн. грошової винагороди та 10000,00 грн. штраф та судовий збір.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08.04.2016 р. між ним та відповідачем було укладено Попередній договір оренди земельної ділянки №334, відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку пай, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив позивачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн. за 2016 рік, в сумі 10000,00 грн. за 2017 рік. В 2022 році позивач виявив, що відповідач в 2017 р. набув право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача та направлений їй проект основного договору оренди не підписав та не повернув, а натомість в порушення умов попереднього договору передав земельну ділянку в оренду іншому суб`єкту господарювання. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.

09.02.2024 р. ухвалою судді було відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засіданя.

22.05.2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справа призначена до розгляду по суті.

03.10.2024 р. до суду від представника відповідача адвоката Клапчука Ф.П. надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в якому зазначено, що саме з моменту укладення договору оренди між відповідачем та ТОВ «Роза-Л» права позивача можна вважати порушеними. Укладання договору оренди відбулося до фактичної реєстрації права оренди, ще у 2017 р., а сама реєстрація права оренди відбулася пізніше. З позовом до суду позивач звернувся лише у 2024 р., що свідчить про пропуск ним строків позовної давності. Позивач стверджує, що про порушення свого права він дізнався лише у 2022 р. У той же час позивач не довів існування обставин, які перешкоджали б йому дізнатися про укладення відповідачем договору оренди з ТОВ «Роза-Л» щодо земельної ділянки та що він об`єктивно не міг довідатися про порушення свого права раніше. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності. В зв`язку з цим просив суд застосувати наслідки пропуску ПАТ «Обухівське» та відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 (а.с.115-121).

До суду від представника позивача надішли заперечення на заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в яких зазначено, що позивачеві стало відомо про порушення відповідачем умов Попереднього договору в грудні 2022 р. в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12016110230001223 від 02.09.2016 р. Таким чином терміном спливу загальної позовної давності у три роки, встановленої ч.1 ст.257 ЦК України є грудень 2025 р. Відповідно до п.4 Попереднього договору, майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку зобов`язаний протягом п`яти днів надати майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею, саме відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про набуття у власність земельної ділянки, однак не зробив цього, натомість уклали договори оренди з третьою особою. Таким чином, факти набуття у власність відповідачем земельної ділянки та укладання нею договору оренди з третьою особою умисно приховувалися від позивача, отже останній був позбавлений будь-якої можливості звернутися за захистом своїх прав раніше. Крім того представник відповідача не надав доказів, що підтверджували б існування обставин, за яких позивач міг би дізнатися про порушення своїх прав раніше. (а.с.124-128).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги з підстав викладених в заяві. Просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідач в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, просять застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши присутні сторонони, повно і всебічно з`ясувавши обставини цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, та заперечинння які надані стороною відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зістаттями76-79ЦПК України,доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що08.04.2016міжПАТ«Обухівське» якорендаремта ОСОБА_2 ,як орендодавцем,укладенопопереднійдоговір орендиземельноїділянки№334,відповіднодоп.1якогосторонизобов`язуються післязавершенняпроцесурозпаювання таприватизаціїсільськогосподарськихугідь,щознаходятьсяв постійномукористуванніПАТ«Обухівське» відповіднододержавнихактів:натериторіїНещерівської сільськоїрадизгіднодержавного актанаправопостійного користуванняземлеюсеріяІІ-КВ № 003262;натериторіїНещерівської сільської радизгіднодержавногоакта на правопостійногокористування землею серія ІІ-КВ№003263:натериторіїОбухівської міськоїрадизгіднодержавного актанаправопостійного користуванняземлеюсеріяІІ-КВ003261,аленепізніше 30календарнихднівз моментуотриманнямайбутніморендодавцем документа,якийпідтверджуєвиникнення прававласностіназемельну ділянку,укластидоговір оренди земельноїділянки (далі - Основний договір).

Відповіднодоп.2зазначеногодоговору,майбутнійорендарПАТ «Обухівське»,додатиукладення Основногодоговору,зобов`язуєтьсязацим договоромвиплачуватимайбутньомуорендодавцеві ОСОБА_2 щорічно до31груднявинагородуу розмірі10000,00гривень,зякоївираховуються податкизгідноПодатковогокодексу України.Заумовамизазначеного попередньогодоговоруорендимайбутній орендодавецьзмоментуотримання документа,якийпідтверджуєвиникнення прававласностіназемельну ділянкузобов`язанийпротягомп`яти днівнадатимайбутньомуорендареві оригіналтакопіюдокумента,якийпідтверджуєвиникнення прававласностіназемельну ділянкузкадастровимномером таплощею.ПроектОсновногодоговору готуємайбутнійорендарта надаємайбутньомуорендодавцю наознайомленняамайбутній орендодавецьпісляузгодженняумов Основногодоговорузобов`язанийознайомитись зпроектомосновногодоговору,підписатийогота повернутимайбутньомуорендаревіпротягом п`ятиднів.Сторонидомовилисьі погоджуються,щовразі,якщооднаіз сторінухиляєтьсявідукладення Основногодоговору,тодругасторона маєправозвернутисьдо судузвимогоюпро укладенняОсновногодоговору.Сторона,яканеобґрунтованоухиляється відукладенняОсновногоДоговору повиннавідшкодуватиіншійстороні прямізбиткизавданіпростроченням вукладенніОсновногодоговору абойогонеукладення.Уразіпорушення однієюзісторінобов`язків,зазначенихуп. 1, 2. 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень. Умовами попереднього договору передбачено, що після його підписання, майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення Основного договору. (а.с.7)

Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування винагороди та платіжних відомостей про їх виплати, ОСОБА_2 ,за 2016 рік нараховано до виплати 10000,00 грн., з яких виплачено 8050,00 грн. та утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору; за 2017 рік нараховано до виплати 10 000,00 грн., з яких виплачено 8050,00 грн. та утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору.

З копії клопотання від 07.12.2022 р. вбачається, що член правління ПрАТ «Обухівське» ОСОБА_1 звернулася до старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області капітана поліції Колосюка В.В. з проханням надати можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження №12016110230001223 від 02.09.2016 р..

Як зазначено в позові, саме під час ознайомлення з матеріалами вказаного кримінального провадження з 07 по 29 грудня 2022 р. представнику ПрАТ «Обухівське» стали відомими факти грубого порушення умов попереднього договору відповідачем, а саме те, що:

27.10.2017 р. відповідач ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Київській області №10-19924/15-17-сг від 27.10.2017 р. набула у власність земельну ділянку площею 3,5325 га (кадастровий номер 3223186200:05:005:0002) внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користуванні ПрАТ «Обухівське» та не повідомив про це позивача, чим порушив п.4 Попереднього договору».

12.03.2018 р. відповідач ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки з іншим суб`єктом господарювання ТОВ «Роза-Л».

08.11.2017 р. відповідач звернувся до Обухівської РДА із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223186200:05:005:0002.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано 15.11.2017 передачу орендодавцем ОСОБА_2 згідно договору оренди в строкове платне володіння та користування ТОВ «Роза-Л» земельної ділянки розміром 3,5325 га, кадастровий номер 3223186200:05:005:0002, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до 12.03.2032. (а.с.21-22).

Враховуючивищевикладене,представник позивачапро порушеннявідповідачем ОСОБА_2 прав ПрАТ«Обухівське» дізнавсялише вгрудні 2022р.після ознайомленняз матеріаламикримінального провадження №12016110230001223від 02.09.2016р.

Тому доводи представника відповідача, що представник позивача не довів існування обставин, які перешкоджали б йому дізнатися про укладення відповідачем договору оренди з ТОВ «Роза-Л» щодо земельної ділянки та що він об`єктивно не міг довідатися про порушення свого права раніше, суд вважає надуманими, та такими, що не відповідають обставинам справи.

Таким, чином вимога представника відповідача про застосування наслідків пропуску ПрАТ «Обухівське» строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ч.2 ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок укладення договору оренди землі. Зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 22 серпня 2018 року (Справа № 401/3856/16-ц) визначила, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Отже основною істотною умовою попереднього договору є строк (термін) укладення сторонами основного договору.

За приписами ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В той же час в п.16 Договору між сторонами вказано, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і припиняє дію з моменту підписання сторонами Основного договору, а отже сторонами не досягнуто домовленості щодо строку (терміну) укладення основного договору, що є основною істотною умовою, оскільки визначення певного строку укладення основного договору є необхідною умовою для договорів цього виду.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, оскільки сторонами не досягнуто домовленості щодо строку укладення основного договору, суд приходить до висновку, що такий договір є неукладеним.

Оскільки попередній договір є неукладеним, то до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину та він не може бути визнаний дійсним.

При цьому судом встановлено, що земельна ділянка відповідача на момент укладення попереднього договору між сторонами, перебували в постійному користуванні ПрАТ «Обухівське», відповідач міг набути на неї права після завершення процесу розпаювання, про що було відомо позивачу під час укладання попередніх договорів з відповідачем, а отже попередній договір укладався сторонами без визначення реального строку виконання і впевненості у реальному настанні правових наслідків, що обумовлені ним.

Не можуть вважатись видані позивачем відповідачам суми авансом, оскільки попередні договори не є попередніми договорами купівлі-продажу земельних ділянок, а є, як вбачається із змісту позову позивача, попередніми договорами оренди земельної ділянки.

При цьому суд враховує, що попередній договір не являється майновим, тобто не передбачає передачу майна, його оплати і т.д., із такого договору виникає єдине загальне для сторін зобов`язання укладення у майбутньому договору на умовах, що погоджені сторонами.

Проте, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020, № 369/10789/14-ц, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Зважаючи на те, що судом визнано попередній договір таким, що є неукладеним, а позивач на його виконання перерахував відповідачу кошти, які вона отримала у розмірі 35000 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з відповідача на користь позивача, оскільки вони були отримані по неукладеному правочину.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. неустойки на підставі п. 9 попереднього договору (у редакції додаткової угоди), суд зазначає наступне.

Попередніми договорами оренди земельних ділянок було визначено, що у разі порушення однією зі сторін обов`язків, вона сплачує іншій стороні штраф. Розмір штрафів визначений попередніми договорами та додатковими угодами про внесення змін до договорів.

Згідно з частиною третьоюстатті 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року в справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У додатковій угоді про внесення змін до попереднього договору оренди зазначено, що відповідач у разі порушення зобов`язань має сплатити неустойку у розмірі 100 000 грн.

Водночас, за наведених у справі обставин, зважаючи на майновий стан обох сторін, обсяг відповідальності відповідача вбачається невиправдано обтяжливим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.

До того ж, розмір сплачених позивачем на користь відповідача грошових коштів за попереднім договором складає 35 000 грн., що в рази менше розміру пред`явленої до стягнення з відповідача неустойки в розмірі 100000 грн.

З огляду на наведене та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, ураховуючи майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку про відмову у стягненні неустойки з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У ст.13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору.

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,141,197, 263-266 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» кошти у розмірі 20000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2024 року.

Суддя О.М.Зінченко