Ухвала

від 27.12.2024 по справі 381/1118/14-ц

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

6/381/160/24

381/1118/14-ц

У Х В А Л А

іменем України

23 грудня 2024 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куценко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фастівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчому провадженні,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

В обгрунтування своїх заявлених вимог вказала, що на підставі судових рішень Фастівського міськрайонного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області у зв`язку зі зловживанням її матір`ю ОСОБА_2 своїми правами та неодноразовими зверненнями до суду, з її батька ОСОБА_3 , з яким вона проживала, стягувалась пеня на заборгованість по сплаті аліментів на її утримання. Загальна сума пені на існуючу заборгованість у розмірі 53963,04 грн в об`єднаному виконавчому провадженні №ВП56965120 складає 112 188,37 грн. В межах цього виконавчого провадження виконавча служба наклала арешт на все майно її батька, на житловий будинок, у якому вони разом проживають, на приміщення, у якому батько здійснював підприємницьку діяльність, також накладено арешт на рахунки. У зв`язку з цим ОСОБА_3 вимушено припинив господарську діяльність, що істотно вплинуло на рівень життя заявниці, на можливість отримувати всебічний розвиток.

Водночас її матір ОСОБА_4 , на користь якої стягнуті аліменти на утримання заявниці, покинула її та її батька у 2012 році, розірвала шлюб з її батьком, уклала шлюб з іншим чоловіком та з вказаного часу проживає окремо. В подальшому на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.04.2017 року у справі №381/68/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 визначено місце проживання та реєстрації заявниці разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 21 червня 2017 року у справі №381/4642/17 припинив стягнення аліментів на її утримання з батька ОСОБА_3 та стягнув такі аліменти з її матері ОСОБА_2 .

Також заявниця зазначила, що з моменту набрання законної сили рішеннями про стягнення пені на заборгованість по сплаті аліментів на її утримання з її батька ОСОБА_3 та відкриття державним виконавцем виконавчого провадження її мати як законний представник набула статус стягувача і має право отримувати та розпоряджатися коштами, що призначені для її утримання як неповнолітньої дитини.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 заявник ОСОБА_1 досягла повноліття, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка досягла повноліття, однак продовжила навчання.

Вважає, що в силу ст. 179 СК України аліменти є її власністю. Оскільки їй виповнилась 18 років, а її мати ОСОБА_2 більше 10 років не спілкується, не піклується та не проживає з нею, однак продовжує отримувати аліменти на її утримання та розпоряджатись нами, вважає, що може бути не тільки правонаступником діючого стягувача ОСОБА_2 , але й стороною виконавчого провадження та на власний розсуд самостійно розпоряджатися коштами, які може отримати за вказаним виконавчим провадженням.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася з цією заявою до суду та просить постановити ухвалу, якою замінити сторону в об`єднаному виконавчому провадженні ВП56965120, яке перебуває на виконанні у Фастівському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі стягувача ОСОБА_2 на стягувача ОСОБА_1 .

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала вимоги поданої до суду заяви з підстав, що в ній зазначені.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти заяви та висловив думку про наявність правових підстав для її задоволення.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про місце, день і час судового розгляду повідомлена належним чином, до суду подала заяву про розгляд справи без її участі. Просила суд відмовити у задоволенні заяви з тих підстав, що вважає її не обґрунтованою.

Представник Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, про місце, день і час судового розгляду повідомлений належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі. При вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення заяви покладався на розсуд суду.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 08.04.2014 року рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 березня 2014 до досягнення дитиною повноліття.

На примусовому виконанні у Фастівському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП 56965120 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 .

Відповідно до положеньстатті 179 СК Україниаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно доЦивільного кодексу України.

Частиною третьоюстатті 181 СК Українипередбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 442 ЦПК Україниу разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначеній нормі кореспондує частина п`ятастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Системний аналіз вказаних норми закону дає підстави для висновку, що правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Отже, суд наголошує, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Аналогічний висновок щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 686/5377/18, від 15 липня 2020 року у справі № 693/1065/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 243/5859/16-ц.

Згідно зч.4ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, що розглядається, суд встановив, що ОСОБА_1 обґрунтовує заяву про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що її матір ОСОБА_2 більше 10 років не спілкується, не піклується та не проживає з нею, однак продовжує отримувати аліменти на її утримання та може розпоряджатись нами не за цільовим призначенням.

Ця заява обґрунтована заявником з посиланням на правила статті 179 СК України, за якою аліменти є власністю дитини, а тому заявник вважає, що має право брати участь у розпорядження ними. Також заявник вказує, що на теперішній час вона досягла повноліття.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на положенняхстатті 442 ЦПК Українитастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження», які безпосередньо регулюють питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником з огляду на таке.

Невиконання одним із батьків свого обов`язку щодо утримання дитини, нецільове використання аліментів, право неповнолітньої дитини на самостійне одержання коштів та самостійне розпорядження ними не є підставами для правонаступництва у розумінністатті 442 ЦПК Українита частини п`ятоїстатті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Тотожний висновок щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 693/1065/19.

Крім цього Верховний Суд зазначив, що досягнення дитиною повноліття, її право на самостійне одержання коштів та самостійне розпорядження ними не є підставами для такого правонаступництва без дотримання передбаченої статтею 442 ЦПК України та частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» умови вибуття сторони виконавчого провадження.

Суд бере до уваги, що згідно зістаттею 129 Конституції Українитастаттею 2 ЦПК Україниоднією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

За змістомстатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК Українивизначено обов`язковість судового рішення.

У контексті положень статей129,129-1 Конституції України, статей6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей2,18 ЦПК Українивиконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

У пункті 40 рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Європейський суд з прав людинизазначав, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Суд виходить з того, що судове рішення є актом судового розгляду справи, його метою є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, воно є обов`язковим до виконання. У резолютивній частині рішення суду знаходить відображення присуд суду, в якому викладено висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Суд встановив,що рішеннямФастівського міськрайонногосуду Київськоїобласті від08.04.2014стягнуто з ОСОБА_3 аліменти накористь ОСОБА_4 на утриманнядоньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,аліменти урозмірі 1/4частини усіхвидів йогозаробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 березня 2014 до досягнення дитиною повноліття. Отже, на підставі зазначеного судового рішення виникло правовідношення, в якому ОСОБА_2 зобов`язана утримувати неповнолітню доньку ОСОБА_1 за встановлених судом умов, визначених відповідно до закону.

Також суд встановив, що на підставі рішень Апеляційного суду Київської області від 21.09.2015 стягнуто суму пені в розмірі 41368, 10 грн та рішенням Апеляційного суду Київської області від 15.03.2016 стягнуто суму пені в розмірі 1707, 60 грн з її батька ОСОБА_3 стягнуто пеню на заборгованість по сплаті аліментів на її утримання на користь її матері ОСОБА_2 /а.с. 3/

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 досягла вісімнадцятирічного віку і вказане, на думку заявниці, є підставою для реалізації нею свого права на отримання аліментів, визначеного статтею 179 СК України, шляхом заміни сторони стягувача у відповідному виконавчому провадженні.

Однак, суд вважає посилання заявниці на те, що заміна сторони у виконавчому провадженні має відбуватися на підставістатті 179 СК України, безпідставним та зазначає, що та обставина, що ОСОБА_1 досягла повноліття, є підставою для припинення стягнення періодичних платежів щодо виплати аліментів та не відчить про наявність передумов для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Водночас суд наголошує, що заміна сторони виконавчого провадження є процесуальною дією та здійснюється лише у разі вибуття відповідної сторони.

Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульованістаттею 442 ЦПК Українита статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження», які не містять такої підстави процесуального наступництва, як неналежне виконання стороною виконавчого провадження (стягувачем) своїх обов`язків чи досягнення дитиною, на утримання якої стягнуті аліменти.

Згідно з повідомленням Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП № 44196381 з примусового виконання виконавчого листа № 381/1118/14-ц від 08.04.2014 виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частина усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.03.2014 року і до досягнення дитиною повноліття./а.с.17/

11.06.2019 року до відділу надійшла ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі № 381/4642/17 (провадження № 2/381/16/19) від 24.01.2019 якою вирішено звільнити ОСОБА_3 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частина усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до виповнення дитини повноліття стягнутих за рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2014 року, якою звільнено ОСОБА_3 від сплати аліментів з 21 червня 2017 року.

Крім того, з повідомлення Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.02.2023 за № 15180-8 вбачається, що на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 56965120 про стягнення пені на заборгованість по аліментах, загальна сума боргу складає 112188, 37 грн /а.с.18/.

Суд, з метою об`єктивного розгляду вказаної справи, надіслав запит до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відомостей про те, на якій стадії виконання перебуває виконавче провадження №ВП56965120 /а.с.39/.

З наданої суду відповіді вбачається, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження АСВП №56965120 з примусового виконання листа №381/1118/14-ц від 08.04.2014, виданого Фастівським міськрайонним судом Київської області. Станом на 23.12.2024 до відділу не надходили відомості від стягувача ОСОБА_2 про виконання рішення суду боржником, заборгованість складає 169032, 99 грн /а.с. 47-48/.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»)

Суд встановив, що сторона виконавчого провадження стягувач ОСОБА_2 з виконавчого провадження не вибула. Також у спірних правовідносинах відсутні визначені ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для заміни сторони виконавчого провадження. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви.

Оскільки заявник звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з цією заявою відповідно до вимог закону, судові витрати в цій справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 353, 354, 442 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фастівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчому провадженні №ВП 56965120.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 27.12.2024 року.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК