Рішення

від 30.12.2024 по справі 752/874/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/874/24

Провадження № 2/752/3062/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 грудня 2024 року місто Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Овдій-Барандич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням (у складі сім`ї: чоловіка - ОСОБА_2 та доньки - ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім`ї: чоловіка - ОСОБА_2 та доньки - ОСОБА_3 ); стягнути з Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» судові витрати, що складаються із суми судового збору.

В обґрунтування позову вказує, що у 1998 році ОСОБА_2 , чоловік позивачки, який на той час працював дільничним інспектором міліції, отримав квартиру АДРЕСА_2 у користування (найм). Це підтверджується виданим тоді ордером, який було здано коменданту гуртожитку для переоформлення в 2007 році, але назад не повернуто. Протягом 1998-2000 років між родиною ОСОБА_4 та АК «Київенерго» укладалися щорічні договори найму, що підтверджено копіями цих договорів, доданими до матеріалів справи. У період з 2005 по 2008 роки АК «Київенерго» укладала з родиною ОСОБА_4 договори про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Всі необхідні комунальні послуги сплачувалися належним чином, що підтверджується квитанціями. 01.12.2011 року Київська міська рада передала будинок для малосімейних до сфери управління Голосіївської районної державної адміністрації. У 2013 році будинок закріпили на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Відтоді родина ОСОБА_4 сплачує комунальні послуги на рахунок цього підприємства. Копії квитанцій за відповідний період також надано суду. З 2013 року Голосіївська РДА систематично відмовляла мешканцям будинку в реєстрації місця проживання, аргументуючи це можливим нежитловим статусом будинку. Позивачка 22.11.2023 року звернулася до відділу реєстрації із заявою про реєстрацію за адресою зазначеної квартири, однак 29.11.2023 року отримала відмову. Причина - невизнання права користування квартирою, зокрема договорів найму, укладених у 1998-2000 роках. Родина ОСОБА_4 за останні 25 років користувалася квартирою відповідно до законодавства, а тому має права на визнання за позивачем права користування вказаним приміщенням та здійснити реєстрацію місця проживання за цією адресою.

Ухвалою судді від 26.01.2024 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду надійшов відзив представника Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва», яким представник заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що основним документом, який підтверджує право на вселення до квартири, є ордер. Згідно зі статтею 58 Житлового кодексу України ордер є єдиною підставою для надання житлового приміщення. Однак позивачка заявляє, що ордер не зберігся, що ускладнює підтвердження правомірності її користування квартирою АДРЕСА_2 . Відповідач також звертає увагу, що в договорах найму, наданих позивачкою, не зазначено посилання на ордер, що суперечить типовим вимогам договорів, затвердженим Постановами Ради Міністрів УРСР №243 від 11 серпня 1988 року та КМУ №939 від 22 червня 1998 року. Позивачка надала договори найму, укладені у 1998, 1999 та 2000 роках, як підтвердження права на користування житловим приміщенням. Однак ці договори передбачали строк дії один рік і втратили чинність. Вони не підтверджують безстрокове користування житлом. Крім того,ву договорах відсутні посилання на виданий ордер, що ставить під сумнів їх правомірність як підстави для вселення та користування квартирою. Будинок, у якому розташована квартира АДРЕСА_3 , був переданий до управління відповідача 09.04.2013 року на підставі розпорядження Голосіївської РДА №204. Передача будинку відбулася відповідно до акту приймання від ПАТ «АК «Київенерго». З цього моменту відповідач став відповідальним за утримання будинку та надання комунальних послуг, однак укладання договорів із мешканцями має відбуватися виключно за наявності підтверджуючих документів на право користування житлом. 22.11.2023 року позивач звернулася до відділу реєстрації Голосіївської РДА із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак 29.11.2023 року їй було відмовлено в реєстрації. Підставою для відмови стало те, що позивачка не надала підтверджуючих документів, зокрема ордера, чинного договору найму або судового рішення, яке б підтверджувало її право на користування житлом. Позивачка у своїх вимогах просить суд зобов`язати відповідача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг. Відповідач стверджує, що такий спосіб захисту суперечить статті 16 Цивільного кодексу України, яка не передбачає можливості примусового укладання договорів. Договір може бути укладений лише за обопільною згодою сторін і лише у випадках, прямо передбачених законом або іншими нормативними актами. Відповідач наголошує, що позивачка фактично зареєстрована за іншою адресою ( АДРЕСА_4 ). Це свідчить про те, що вона має інше житло для проживання. Крім того, відсутність ордера, чинного договору найму чи інших підтверджуючих документів унеможливлює визнання її права на користування квартирою АДРЕСА_3 .

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрації відзиву на позовну заяву не надала.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено що позивач із родиною з 1998 року фактично проживає в житловому приміщенні АДРЕСА_2 , яке знаходиться у сфері управління Голосіївської районної державної адміністрації у місті Києві.

З 1998 року по 2008 рік між ОСОБА_2 , як квартиронаймачем, та власником будинку АЕК «Київенерго» укладались договори найму житла для проживання родини в кількості трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (донька) та договори про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території за вищезазначеною адресою.

З листа від 03.03.2015 № 100-2441 вбачається, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією на виконання рішення Київської міської ради від 01.01.2011 №748/6984 «Про передачу до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації житлового будинку для малосімейних на АДРЕСА_5 » у квітні 2013 року було прийнято до сфери управління зазначений будинок.

Родина ОСОБА_4 продовжує по сьогодні проживати у квартирі АДРЕСА_2 та сплачує витрати за комунальні послуги, що вбачається з копії квитанцій, наданих до суду.

З акта від 04.04.2017 року вбачається, що комісія у складі представників ЖЕД-111 КП «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду» провела обстеження квартири АДРЕСА_2 , для перевірки факту проживання громадян. У результаті перевірки встановлено, що в зазначеній квартирі проживають три особи: ОСОБА_2 , 1973 р.н.; ОСОБА_1 , 1973 р.н.; ОСОБА_5 , 1997 р.н. Факт проживання підтверджено відповідно до пред`явлених документів. У документі також зазначено, що житлово-комунальні послуги нараховуються, сплата проводиться, а господарство ведеться відповідно до зазначеної реєстрації.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно, або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Частина 1 ст. 63 ЖК Української РСР визначає, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до ст. 64 ЖК Української РСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно ч. 2 ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Обов`язковість для сторін положень актів законодавства, що випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, означає, що в такому разі йдеться про імперативні норми, передбачені законодавством. Як відомо, імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі.

Між тим, особливістю житлових відносин, що виникли між сторонами, є те, що договір найму житлового приміщення в державному і комунальному житловому фонді укладається на основі Типового договору найму жилого приміщення, який затверджений Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що встановлені в судовому засіданні факти дають підстави вважати, що позивач правомірно набула право користування квартирою, так як набула всі права та обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, тому вимоги підлягають судовому захисту шляхом визнання за позивачем право користування квартирою АДРЕСА_2 , а також зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір найму квартири, визнавши її основним наймачем, відкривши на її ім`я окремий особовий рахунок.

Згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Відповідно до розділу ІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077 для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: - письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); - документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; - квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; - талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

Документи, зокрема, що підтверджують: - право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру; - право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року N 574 «Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за N 84/20397;

Як підтверджують наявні матеріали справи позивач не має підтверджуючого документа, що дає право на проживання в житлі, однак судом встановлено її права на користування житлом.

Як вказано судом вище, позивач за період з 1998 року до сьогодні оплачує житлово-комунальні послуги, за договорами про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за водопостачання та водовідведення, та постачання електроенергії.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Оскільки, позивач проживає у квартирі АДРЕСА_2 з 1998 року та наявними матеріалами справи підтверджується оплата комунальних послуг упродовж усього часу, зважаючи на те, що зазначений будинок змінював багато разів свого власника та статус, з метою захисту прав і інтересів позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання укладення договору про надання житлово-комунальних послуг між відповідачем - 1 та позивачем, як з квартиронаймачем.

Щодо вимоги позивача про реєстрацію місця проживання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

У даному випадку, позивач проживає протягом 26 років за адресою: АДРЕСА_5 проте по сьогодні в неї відсутня реєстрація місця проживання за цією адресою.

З метою захисту законних прав та інтересів позивачки, суд приходить до висновку щодо зобов`язання відповідача зареєструвати позивача за місцем фактичного проживання у квартирі АДРЕСА_2 .

Отже, суд дійшов висновку, що встановлені в судовому засіданні обставини підтверджують правомірність набуття позивачкою права користування квартирою. Позивачка набула всі права та обов`язки, які випливають із договору найму житлового приміщення. Тому її вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання за нею права користування житловими кімнатами. Суд також зобов`язує відповідача укласти з позивачкою договір найму квартири, визнавши її основною наймачем, відкрити на її ім`я окремий особовий рахунок та забезпечити реєстрацію місця проживання.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням (у складі сім`ї: чоловіка - ОСОБА_2 та доньки - ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію здійснити реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Зобов`язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» укласти договір на надання житлово-комунальних послуг із ОСОБА_1 (у складі сім`ї: чоловіка - ОСОБА_2 та доньки - ОСОБА_3 ).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (адреса: 03039, м.Київ, просп. Голосіївський, 42, ЄДРПОУ 26077454).

Відповідач 2: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» (адреса: проспект Голосіївський, 17-б, м.Київ, 03039, код ЄДРПОУ 32375554).

Повний текст судового рішення складено та підписано 30.12.2024р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА