Ухвала

від 19.12.2024 по справі 757/47572/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47572/24-ц

пр. № 2-8326/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Остапчук Т.В

при секретарі судових засідань Медведєвій М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу 757/47572/24-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Остапчук Т.В. 17.10.2024, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

04 листопада 2024 ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку позовного спрощеного провадження.

Представник позивача подав до суду клопотання про закриття провадження в частині суми основного боргу в розмірі 4 294,20 грн, інфляційних трат в сумі 447,96 грн та 3% річних в сумі 216,75 грн, оскільки відповідач сплатив та просив стягнути судові витрати.

Відповідач в судове засідання подала заяву, в якій зазначила,що борг повністю було сплачено просить закрити провадження.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, гарантується кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18).

Так само, як заявник має право на суд, він має право і відмовитися від наміру надалі підтримувати свою заяву, що відповідає пункту першому частини першої ст. 37 Конвенції, оскільки Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;

4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом;

6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу;

7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Проте, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тобто, за змістом пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд, може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Суд зазначає, що факт виконання відповідачами претензій майнового характеру на стадії судового розгляду не свідчить про відсутність предмету спору. Провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

З заяви представника позивача вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову, унаслідок його задоволення відповідачем після пред`явлення позову, наслідком якої є відшкодування відповідачем понесених витрат позивачем.

Приймаючи до уваги зміст заяви представника позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, оскільки позивач не підтримує позовні вимоги саме внаслідок обставин, що призвели до зникнення предмета спору та стадії судового розгляду.

Про те, що дійсний намір позивача направлений на відмову від позову свідчить зміст заяви в частині повернення судових витрат, у зв`язку з тим, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Така правова підстава визначена ч. 3ст. 142 ЦПК України, якою передбачений порядок розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову.

Згідно з ч. 3 ст.142 ЦПК України, розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Так, вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, за змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: ордер, акт №56/04 про приймання передачі наданих послуг від 01 червня 2024 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Разом з цим, представником позивача не долучено попередній розрахунок витрат, квитанцію про їх оплату, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 255, 256, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі 757/47572/24-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» ( 01103, м. Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд. 16, прим. 270, код ЄДРПОУ 33303255) суму судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В.Остапчук