Рішення

від 20.12.2024 по справі 761/8203/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8203/24

Провадження № 2/761/6008/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

представника позивача Овчаренка І.С.,

представника відповідачів 2, 3 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нерухоме майно та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни (далі - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 3) про скасування рішення нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нерухоме майно та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовні вимоги, згідно позовної заяви в редакції від 17.03.2024, обґрунтовував тим, що 21.05.2021 приватним нотаріусом КМНО Мельник І.Л. прийнято рішення №58416219 про здійснення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на паркомісце, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2370920780000 (далі - Паркомісце №28), та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у тому числі відомості щодо загальної площі Паркомісця №28 - 20 кв.м. На момент первинної реєстрації Паркомісце №28 було частиною площі - 1 поверху Багатоквартирного будинку, яка не примикала до жодної із стін будинку. При цьому, між визначеними межами Паркомісця №28 та стінами будинку (огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку) були залишені технологічні проходи для доступу та обслуговування вказаних стін (конструкцій) та іншого спільного майна Багатоквартирного будинку.

25.11.2022 на підставі заяви ОСОБА_1 , довідки ФОП ОСОБА_3 №110/22 та оновленого технічного паспорту №TIO1:6391-4273-2123-5317, приватним нотаріусом КМНО Мельник І.Л. прийнято рішення №65582126 щодо зміни площі Паркомісця №28 з 20 кв.м. на 29,5 кв.м., та внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав. Збільшення площі Паркомісця №28 відбулося за рахунок приєднання 9,5 кв.м. приміщень загального користування Багатоквартирного будинку - технологічних проходів між Паркомісцем №28 та стінами будинку (огороджувальних та несуче-огороджувальні конструкції будинку). 11.12.2022 приватним нотаріусом КМНО Мельник І.Л. на підставі посвідченого нею договору купівлі-продажу №488 від 01.12.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прийнято рішення №65634805 про здійснення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на Паркомісце №28 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав.

Позивач вказує, що прийняття приватним нотаріусом рішення про збільшення площі Паркомісця №28 за рахунок приєднання частини приміщень загального користування Багатоквартирного будинку та подальший продаж такого паркомісця ОСОБА_1 . ОСОБА_2 відбулися без належних на те правових підстав, з порушенням прав співвласників будинку щодо приміщень загального користування. Ні співвласники Багатоквартирного будинку, ні ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» не вчиняли жодних дій спрямованих на припинення їх прав щодо спільного майна у Багатоквартирному будинку, за рахунок якого було збільшено площу належного ОСОБА_1 . Паркомісця №28. В свою чергу, відповідач 2 не вчинив жодних дій, які б відповідно до законодавства мали наслідком виникнення у нього права власності на спільне майно у Багатоквартирному будинку, за рахунок якого було збільшено площу належного йому Паркомісця №28. Таким чином, збільшення площі належного ОСОБА_1 Паркомісця №28 шляхом приєднання до нього частини приміщення загального користування відбулось без достатніх на те правових підстав.

Таким чином, предметом продажу за договором купівлі-продажу № 488 від 01.12.2022 було майно, частина якого не належала продавцю, та, відповідно, продавець не мав жодних правових підстав розпоряджатися цією частиною майна та вчиняти щодо неї будь-які правочини. Укладанням вказаного договору купівлі-продажу було порушено публічний порядок, конституційні права і свобод людини і громадянина (співвласників) щодо спільного майна у Багатоквартирному будинку та призвело до незаконного заволодіння ОСОБА_2 таким майном, а тому, відповідно до ст.228 ЦК України, цей договір є нікчемним правочином.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024, цивільну справу передано на розгляд судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 11.03.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 22.03.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

13.04.2024 до суду від представника відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого останній просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є необгрунтованими, з огляду на те, що позивачем ??не доведено належними і допустимими доказами порушення прав співвласників і того, що збільшення площі Паркомісця №28 відбулось саме за рахунок приміщень місць загального користування будинку - технологічних проходів між Паркомісцем №28 та стінами будинку. ???Оскільки для твердження про нікчемність правочину - договору купівлі-продажу №488 від 01.12.2022, позивач просить скасувати рішення нотаріуса про зміну площі Паркомісця №28, такий правочин не може вважатись нікчемним і не порушує публічний порядок, а тому вказаний договір є дійсним, а позовні вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса КМНО Мельник І.Л., прийнятого за №65582126 від 25.11.2022 та прийнятого за №65634805 від 01.12.2022, на думку представника відповідача 3, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Окрім того, представник відповідача 3 заперечував щодо розрахунку витрат на правничу допомогу та вважав його завищеним та таким, що не відповідає складності справи.

30.04.2024 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача 2, відповідно до якого останній вказував на необгрунтованість позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на недоведеність. Заперечував з приводу розміру витрат на правову допомогу та просив стягнути судові витрати з позивача.

Відповідь позивача на відзиви до суду не надходила.

Ухвалою суду від 30.04.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовлені на оформлені відповідно до пункту 1 розділу VIII Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Мін?юсту від 18.11.2016 №3267/5 та зареєстрованого в Мін?юсті 18.11.2016 за №1499/29629, роздруківки документів, виконані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно з реєстраційної справи, заведеної на нерухоме майно - паркомісце, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2370920780000, на підставі яких приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Ірина Леонідівна прийняла рішення №58416219 від 21.05.2021, №65582126 від 25.11.2022 та №65634805 від 01.12.2022 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нерухоме майно, а саме:

-договору купівлі-продажу майнових прав МІ/Ам/24 від 15.08.2014, укладеного між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_4 , додаткової угоди №1 від 15.08.2014, укладеної між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_4 , угоди про відступлення права вимоги від 15.08.2024, укладеної між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , довідки ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» №186/08-14 від 19.08.2014, виписки ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» зі списку інвесторів №25/05/01 від 25.05.2016, акта приймання-передачі об?єкту нерухомості від 26.05.2016, підписаного ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_1 , технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_6 18.05.2021;

- заяви ОСОБА_1 щодо збільшення площі паркомісця, довідки ФОП ОСОБА_3 №110/22 від 15.11.2022 та оновленого технічного паспорту №TIO1: НОМЕР_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 15.11.2022;

-укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу паркомісця, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник І.Л. 01.12.2022 за реєстровим номером 488.

Витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) інформацію про номер облікової картки платника податків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції 06.04.2010 за № 8192).

07.08.2024 на виконання вимог ухвали суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради надано до суду копію реєстраційної справи в електронній формі № 2370920780000.

04.11.2024 на виконання вимог ухвали суду ЦМУ МЮ (м.Київ) надано інформацію про номер облікової картки платника податків приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції 06.04.2010 за № 8192).

Ухвалою суду від 20.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 05.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідачів 2, 3 про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 та відповідача 3 з приводу задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позов не подавала.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи в повному обсязі, встановив наступні фактичні обставини справи та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.11.2016 зареєстровано юридичну особу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» та його взято на облік до державних установ.

Відповідно до статуту вказаного ОСББ, який затверджено протоколом № 4 загальних зборів співвласників ОСББ від 17.11.2018, а саме за п.1. його створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, судом встановлено, що 21 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Іриною Леонідівною здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (рішення 58416219) на паркомісце, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2370920780000 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для такого рішення були: договір купівлі-продажу майнових прав МП/Ам/24 від 15.08.2014, укладений між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_7 ; додаткова угода №1 від 15.08.2014, укладена між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_4 ; угода про відступлення права вимоги від 15.08.2024, укладена між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; довідка ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» №186/08-14 від 19.08.2014; виписка ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» зі списку інвесторів №25/05/01 від 25.05.2016; акт приймання-передачі об?єкту нерухомості від 26.05.2016, підписаний ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_1 .

Також, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.01.2023, 25.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник І.Л. прийнято рішення (індексний номер №65582126) щодо зміни площі Паркомісця №28 з 20 кв.м. на 29,5 кв.м., та внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав.

Згідно копії реєстраційної справи №2370920780000 вбачається, що рішення №65582126 щодо зміни площі спірного об`єкту - гараж АДРЕСА_3 з 20 кв.м. на 29,5 кв.м приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник І.Л., прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.11.2022 та оновленого технічного паспорту №TIO1: НОМЕР_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_3 15.11.2022.

Водночас, згідно копій матеріалів вказаної реєстраційної справи, зокрема, копій договору купівлі-продажу майнових прав МІ/Ам/24 від 15.08.2014, укладеного між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_4 , додаткової угоди №1 від 15.08.2014, укладеної між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_4 , угоди про відступлення права вимоги від 15.08.2024, укладеної між ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , довідки ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» №186/08-14 від 19.08.2014, виписки ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» зі списку інвесторів №25/05/01 від 25.05.2016, акта приймання-передачі об?єкту нерухомості від 26.05.2016, підписаного ТОВ «РЕСПЕКТІНБУД» та ОСОБА_1 , технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_6 18.05.2021 площа об`єкту - нежитлового приміщення (машиномісце) № НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 вказана - 20 кв.м.

01.12.2022 приватним нотаріусом КМНО Мельник І.Л. на підставі посвідченого нею договору купівлі-продажу №488 від 01.12.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (відповідачі 2 та 3), прийнято рішення №65634805 про здійснення державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на Паркомісце №28 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру прав.

Не погоджуючись з рішенням приватного нотаріуса КМНО Мельник І.Л. в частині збільшення площі Паркомісця №28 з 20 кв.м. на 29,5 кв.м., Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський», посилаючись на ст.41 Конституції України, ст.228 ЦК України, звернулось з позовом про скасування рішення нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нерухоме майно та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права приватної власності на майно за відповідачем 3.

Згідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз?яснено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч.2 ст.326 ЦК України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Згідно до ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно ч.3 ст.10 вказаного Закону, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 1 частини третьої статті); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт 2 частини третьої статті); відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об?єкти незавершеного будівництва, майбутні об?єкти нерухомості та їх обтяження (пункт 5 частини третьої статті).

Згідно із ст.11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Стаття 12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державний реєстр прав містить, зокрема, відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (У разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об?єкт незавершеного будівництва, майбутній об?єкт нерухомості та їх обтяження, про об?єкти та суб?єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно до ст.22 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ст.37-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

Відносини щодо здійснення права власності у багатоквартирному будинку врегульовані нормою ч.2 ст.382 ЦК України, якою передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У частинах 1 та 2 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 та інші).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Предметом позову у даній справі, є:

-скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни, прийняте за №65582126 від 25.11.2022 щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про зміну загальної площі паркомісця, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомо майна 2370920780000, з 20 кв.м. до 29,5 кв.м.

-застосування наслідків недійсності нікчемного договору купівлі-продажу від 01.12.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо паркомісця, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомо майна 2370920780000, загальною площею 29,5 кв.м., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Іриною Леонідівною за №488, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни, прийнятого за №65634805 від 01.12.2022 щодо держаної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на паркомісце, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомо майна 2370920780000, загальною площею 29,5 кв.м.

Обґрунтовуючи такий спосіб захисту позивач вказує, що збільшення площі Паркомісця №28 за рахунок приєднання частини приміщень загального користування будинку та подальший продаж такого паркомісця ОСОБА_1 . ОСОБА_2 відбулися без належних на те правових підстав, з порушенням прав співвласників будинку щодо приміщень загального користування, оскільки співвласники Багатоквартирного будинку та ОСББ «ПОСОЛЬСЬКИЙ» не вчиняли жодних дій спрямованих на припинення їх прав щодо спільного майна.

Суд звертає увагу на те, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування положень статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/18.

Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Вказані висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року і 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Тож, з урахування встановленої судом обставини, що попередній власник Паркомісця №28 відповідач 2, який вчинив дії щодо збільшення площі нерухомого майна, в подальшому здійснив продаж майна відповідачу 3, який є добросовісним набувачем нерухомого майна, суд приходить до висновку, що обраний ОСББ «Посольський» спосіб захисту не є ефективним на належним.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 15 грудня 2021 року у справа №761/8014/17, від 03 липня 2024 року у справі №127/21564/21.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі №127/21564/21 зроблено висновок про те, що у випадку відмови у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, то встановлення судом тієї обставини, що права позивача відповідачами порушені, може негативно позначитися (преюдиційні обставини) при зверненні з позовом на загальних підставах із іншим, ефективним способом захисту порушених прав.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що задоволення заявлених у справі вимог позивача, як наслідок призведе до порушення прав відповідача 3 щодо володіння об`єктом майна в тій частині, яка не є спірною (20 кв.м.), а тому, з урахуванням спірних правовідносин, саме пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна від особи, яка є останнім його набувачем, буде належним та ефективним способом захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Також, суд вбачає за необхідне звернути увагу позивача на правові висновки висловленні Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нерухоме майно та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення нотаріуса щодо реєстрації права приватної власності на майно за відповідачем 3, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, а відповідач 1 є неналежним.

В порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-80, 89, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Ірини Леонідівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про нерухоме майно та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський»: код ЄДРПОУ 40955198, м. Київ, вул.Ж.Жабаєва, 7д;

Відповідач 1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Ірина Леонідівна: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач 2 - ОСОБА_1 : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач 3 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 30.12.2024 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА