Справа № 161/13812/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1072/24 Доповідач: Осіпук В. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , особа, щодо якої розглядається справа: ОСОБА_4 , про призначення другого опікуна, за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2024 року,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2024 року Управління охорони здоров`я Луцької міської ради звернулося до суду із зазначеною заявою.
Покликалося на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24березня 2008 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з 17 вересня 2006 року та призначено його опікуном ОСОБА_3
11 липня 2024 року до Управління охорони здоров`я Луцької міської ради через департамент «ЦНАП у м. Луцьку» надійшла заява ОСОБА_2 з проханням підготувати подання до суду про призначення останнього другим опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_4 .
Крім того, заявник вказував, що відповідно до медичної документації стан здоров`я недієздатного ОСОБА_4 на даний час не покращився, останній продовжує хворіти, а призначений за рішенням суду опікун його мати ОСОБА_3 є особою похилого віку, в якої наявні захворювання різного ступеню важкості, у зв`язку з чим для здійснення повноцінного догляду за підопічним та створення необхідних для нього побутових умов є потреба в призначенні другого опікуна.
Враховуючи вищенаведене, заявник Управління охорони здоров`я Луцької міської ради просив суд призначити ОСОБА_2 другим опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_4 .
Рішенням Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від06вересня 2024року взадоволенні заяви відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зібраним доказам та як наслідок прийнятим судом з порушенням норм матеріального права, заінтересована особа ОСОБА_3 просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про призначення її недієздатному сину другого опікуна задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, дійшов помилкового висновку про те, що призначення другого опікуна над недієздатним ОСОБА_4 може створити передумови для ухилення ОСОБА_2 від мобілізації на період воєнного стану, оскільки він є особою призовного віку. Також апелянт зазначала, що висновок суду про недоведеність заявником неможливості здійснення нею повноцінного догляду над недієздатним сином є невірним та суперечить наявним у справі доказам.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам процесуального закону заявником не надано суду достатніх та достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що діючий опікун не може виконувати свої обов`язки у повному обсязі. Крім того, місцевий суд вважав, що подання органу опіки та піклування про призначення другого опікуна, враховуючи обов`язок саме Управління охорони здоров`я уникати можливих зловживань особою чоловічої статі призовного віку своїми правами шляхом встановлення опікунства саме з метою ухилення від можливої мобілізації до ЗСУ у період введеного воєнного стану в Україні, є необґрунтованим, не містить жодної інформації про те, що ОСОБА_2 забезпечував недієздатного брата будь-яким доглядом чи піклуванням.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства І-Б групи, яка встановлена йому довічно, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та копією довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0091355 (а. с. 11).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24березня 2008 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним з 17 вересня 2006 року та призначено над ним опікуном його матір ОСОБА_3 (а. с. 13).
З наявних в матеріалах справи письмових доказів: копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 слідує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є неповнорідними братами, які мають спільну матір ОСОБА_3 (а. с. 24-26).
Крім того, встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_2 11 липня 2024 року подав до департаменту «ЦНАП у м. Луцьку» заяву, в якій просив підготувати подання до Луцького міськрайонного суду Волинської області про призначення його другим опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_4 , який проживає з матір`ю ОСОБА_3 окремо (а. с. 5).
З копії заяви від 15 липня 2024 року, поданої заінтересованою особою ОСОБА_3 , вбачається, що остання звернулась до Управління охорони здоров`я з проханням про призначення її сина ОСОБА_2 другим опікуном над її недієздатним сином ОСОБА_4 , посилаючись на свій похилий вік та погіршення стану здоров`я (а. с. 9).
За результатами обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї майбутнього опікуна актом № 39 від 17 липня 2024 року було зроблено висновок про те, що квартира, в якій проживає недієздатний ОСОБА_4 зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , та квартира, в якій проживає потенційний опікун ОСОБА_2 , придатні до проживання, оснащені необхідною побутовою технікою та в них проведені косметичні ремонти (а. с. 28-31).
Крім того, з наявних в матеріалах справи письмових доказів, встановлено, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, за психіатричною та наркологічною допомогою не звертався, за висновком лікарсько-консультативної комісії може бути опікуном (а. с. 16-18).
З висновку, зробленому в акті обстеження поперекового відділу хребта від 24 червня 2024 року, вбачається, що у ОСОБА_3 наявні такі захворювання: розповсюджений остеохондроз поперекового відділу хребта, синдром Баступа, парапельвікальні кисти нирок (а. с. 20).
Також з копії висновку лікарсько-консультативної комісії, оформленої протоколом ЛКК № 94/458 від 01 липня 2024 року, слідує, що ОСОБА_3 встановлено діагноз: артеріальна гіпертензія ІІ стадії, 1-2 ступеня, серцево-судинний ризик 3 ступеня, серцева недостатність 0-1 ступеня, надлишкова вага ІМТ ~ 29,39 кг/м?, разом з цим підсумовано, що остання може бути опікуном (а. с. 19).
В силу положень частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Стаття 58 Цивільного кодексу України передбачає, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно частини першої статті 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до статті 62 Цивільного кодексу України, опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Відповідно до приписів частини другої, третьої та п`ятої статті 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 Цивільного кодексу України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна, що також указується і у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.
Опіка є особливою формою державної турботи про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їхніх прав та інтересів. Значення опіки полягає в забезпеченні особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється для здійснення замість особи в її інтересах цивільних прав та виконання цивільних обов`язків її представниками.
Таким чином, чинне законодавство України допускає призначення фізичній особі, яку визнано недієздатною, одного або кількох опікунів.
Підстави для призначення, зокрема, недієздатній, особі більше, аніж одного опікуна, в законі відсутні, а тому, розглядаючи питання призначення другим опікуном, слід виходити із конкретних обставин справи, принципів доцільності та розумності, які є принципами цивільного законодавства.
Крім того, необхідність призначення недієздатній особі більше одного опікуна, повинні бути з`ясовані, перш за все, органом опіки та піклування, як спеціальним органом в сфері опіки та піклування.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.
З інформації з реєстру Луцької міської територіальної громади про задеклароване/зареєстроване місце проживання вбачається, що недієздатний ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , який є братом недієздатної особи, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду із поданням про призначення ОСОБА_2 другим опікуном над його недієздатним братом ОСОБА_4 , Управління охорони здоров`я Луцької міської ради вказувало, що даний захід є необхідним, з огляду на похилий вік діючого опікуна ОСОБА_3 та погіршення стану її здоров`я. Однак, як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, заявником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ОСОБА_2 і недієздатним ОСОБА_4 склалися та існують особисті приязні взаємини, що забезпечить належний догляд підопічному, який проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 у квартирі останньої окремо від можливого майбутнього опікуна.
Також варто зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо неможливості здійснення ОСОБА_3 опіки над недієздатним сином в обсягах необхідних для нормального життєзабезпечення підопічного, оскільки вона є особою похилого віку та має ряд захворювань, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на те, що остання більше шістнадцяти років є опікуном ОСОБА_4 , належним чином доглядає за ним, відповідно до висновку ЛКК від 01 липня 2024 року за станом здоров`я може бути опікуном і раніше не мала жодних зауважень щодо виконання своїх обов`язків з боку органів опіки та піклування.
Крім того, посилання апелянта на безпідставність висновку суду, що призначення другого опікуна для ОСОБА_4 може створити передумови для ухилення ОСОБА_2 від мобілізації на період воєнного стану, як на підставу для скасування судового рішення, не заслуговує на увагу.
За таких обставин, на думку колегії суддів, подання Управління охорони здоров`я Луцької міської ради органу місцевої виконавчої влади, якому делеговано окремі повноваження органу опіки та піклування, про доцільність призначення саме заінтересованої особи ОСОБА_2 другим опікуном, як вірно вважав суд першої інстанції, є необґрунтованим та таким, що підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами по справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» № 63566/00).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
Суд | Волинський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2024 |
Оприлюднено | 31.12.2024 |
Номер документу | 124143227 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Інші справи окремого провадження |
Цивільне
Волинський апеляційний суд
Осіпук В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні