Ухвала

від 30.12.2024 по справі 219/2526/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 219/2526/20

провадження № 51-5600 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року,

встановив:

Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року засуджено до покарання:

ОСОБА_6

- за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 8 років.

ОСОБА_7

- за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 78 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2019 року у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 9 років 1 місяць.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 7640,31 грн з кожного в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вироком, представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року та повернуто їй апеляційну скаргу.

У касаційній скарзі представник потерпілого не погоджується із ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати у зв`язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом апеляційної інстанції було прийнято незаконне рішення про повернення її апеляційної скарги, чим порушено право на доступ до правосуддя. При цьому представник потерпілого як на причину пропуску строку апеляційного оскарження вироку посилається на погане самопочуття потерпілого ОСОБА_4 протягом тривало часу, що унеможливило вчасно подати апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При цьому статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи представника потерпілого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги представника потерпілого до розгляду є безпідставними, враховуючи наступне.

Апеляційна скарга на вирок, ухвалений судом першої інстанції, згідно з вимогами ч. 1 ст. 395 КПК України подається протягом тридцяти днів із дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в цей же строк із моменту вручення їй копії судового рішення.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, зокрема, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження та суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Зазначених вимог закону апеляційний суд дотримався.

Відмовляючи представнику потерпілого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у поновленні строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, та повертаючи її апеляційну скаргу, суд належним чином проаналізував зазначені у скарзі доводи про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.

Так, про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.

Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника потерпілогоповернуто апелянту у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.

Як убачається із копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, потерпілий ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 були присутні в судовому засіданні під час ухвалення вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2024 року та в цей же день отримали копію оскаржуваного вироку.

При цьому, з апеляційною скаргою представник потерпілого звернулась 04 жовтня 2024 року, тобто через декілька місяців після закінчення строку апеляціного оскарження вироку суду.

Слід відмітити, що апеляційним судом цілком слушно зазначено, що посилання адвоката ОСОБА_5 на погане самопочуття потерпілого не є беззаперечною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, оскільки їй, як представнику потерпілого, ніщо не заважало подати апеляційну скаргу своєчасно.

Водночас, посилання адвоката ОСОБА_5 на те, що у зв`язку з тривалим лікуванням потерпілого, вона не могла узгодити з ним позицію, є голослівними, оскільки вона, як представник потерпілого, є самостійним суб`єктом звернення до суду апеляційної інстанції, була обізнана з правовою позицією потерпілого і могла окремо у межах та у спосіб, передбачених КПК України, користуватися своїми правами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги представника потерпілого щодо поважності причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження вироку не заслуговують на увагу.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності повернення апеляційної скарги представника потерпілого у зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Тому рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги представника потерпілого відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 .

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3