Рішення

від 25.07.2024 по справі 199/9172/23

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 199/9172/23

№ 2/207/1043/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Степанян М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кам`янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та ОСОБА_1 09.01.2021 року уклали кредитний договір № 210109-32669-2 відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: - сума кредиту 4000,00 грн; - строк кредитування10 календарних днів; - відсоткова ставка1, 99 % за кожен день користування кредитом; -відсоткова ставка за кожен день прострочення терміну повернення кредиту3, 5 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов кредитного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ »РІАЛЬТО» 01.07.2021 року уклали договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М-1 відповідно умов якого право вимоги за кредитним договором від 09.01.2021 року № 210109-32669-2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ »РІАЛЬТО».

Відповідач не виконав умови кредитного договоруне повернув кредит позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором.

Станом на 25.10.2023 року сума заборгованості складає 21596, 00 грн., з яких: - 4000,00 грн.сума заборгованості за кредитом; - 796,00 грн. сума заборгованості за відсотками відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 09.01.2021 року по 19.01.2021 року включно; - 16800,00 грн.сума заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 20.01.2021 року по 19.05.2021 року (включно) відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Надала суду заяву щодо розгляду справи за її відсутності. Позовні вимоги визнала частково, в частині тіла кредиту. В іншій частині позовних просила відмовити.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та ОСОБА_1 09.01.2021 року уклали кредитний договір № 210109-32669-2 відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: - сума кредиту 4000,00 грн; - строк кредитування10 календарних днів; - відсоткова ставка1, 99 % за кожен день користування кредитом; -відсоткова ставка за кожен день прострочення терміну повернення кредиту3, 5 %.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов кредитного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ »РІАЛЬТО» 01.07.2021 року уклали договір відступлення права вимоги № 01/07/2021-Р/М-1 відповідно умов якого право вимоги за кредитним договором від 09.01.2021 року № 210109-32669-2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ »РІАЛЬТО».

Відповідач не виконав умови кредитного договоруне повернув кредит позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором.

Станом на 25.10.2023 року сума заборгованості складає 21596, 00 грн., з яких: - 4000,00 грн.сума заборгованості за кредитом; - 796,00 грн. сума заборгованості за відсотками відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 09.01.2021 року по 19.01.2021 року включно; - 16800,00 грн.сума заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 20.01.2021 року по 19.05.2021 року (включно) відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України.

Між сторонами склались правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.

Зокрема, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами ».

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)).

Відповідно до ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Стаття 1054ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1статті 512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

У статті 516ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ст.612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідачу були надані кредитні кошти. Такі кошти він використовував, і у нього утворилась заборгованість.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач як військовослужбовець (відповідні докази надано відповідачем) згідно п.15ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»звільняється від сплати процентів за кредитним договором.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує із відповідача на користь позивача суму заборгованості за основним боргом в розмірі 4000,00 грн..

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин 4-6 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що згідно договору про надання юридичних послуг від 02.06.2022 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» РІАЛЬТО» сплатило адвокату Руденку К.В. вартість юридичних послуг в сумі 9000 грн.. Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» ЄДРПОУ 43492595, заборгованість за Договором № 210109-32669-2 від 09.01.2021 р. станом на 25.10.2023 року у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» ЄДРПОУ 43492595 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» ЄДРПОУ 43492595 понесені судові витрати: 497 гривень 13 копійок судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.О. Бистрова