Рішення

від 26.12.2024 по справі 208/14886/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/14886/24

№ провадження 2-о/208/227/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Грищенко О. О.,

представника заявника адвоката Розумовського О. С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку окремогопровадження цивільнусправу зазаявою ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Розумовський Олександр Сергійович, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції, Маріупольський міжрайонний відділ управління поліції охорони в Донецькій області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, -

В С Т А Н О В И В :

Нарозгляд судупред`явлено вказанузаяву,в якійадвокат Розумовський О.С., діючи в інтересах довірителя ОСОБА_1 , просить встановити факт смерті його брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Новогродівка, Донецької області, місце смерті - Донецька область, Покровський район, с. Лисівка, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявлені вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , де батьками братів зазначені: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_4 . Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024050000003258 від 29 вересня 2024 року встановлено, що 29 вересня 2024 року у невстановлений час в результаті обстрілу с. Лисівка Покровської ТГ Покровського району Донецької області за адресою: АДРЕСА_1 загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( НОМЕР_3 ), який працював поліцейським-водієм групи реагування Покровського районного відділення Маріупольського міжрайонного відділення Управління поліції охорони в Донецькій області старший сержант поліції.

Зі слів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 брат разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 поїхав в с. Лисівка Покровської ТГ Покровського району Донецької області, де раніше мешкав, щоб оглянути домоволодіння, однак назад не повернувся. В результаті повідомлення знайомого з`ясувалося, що внаслідок збройної агресії російської федерації в результаті обстрілу АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали поранення в результаті яких загинули на місці. Через інтенсивні обстріли населеного пункту ворожими військами евакуювати тіла загиблих не видалося можливим. ОСОБА_1 звернувся за допомогою до військових збройних сил України, які обстежили місце трагедії за допомогою квадракоптеру та надали відеозапис, на якому можливо було впізнати загиблого брата та його товариша ОСОБА_5 з явними тілесними ушкодженнями на тілі.

30 листопада 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Відділ ДРАЦС по Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На своє звернення він отримав відмову через відсутність медичної довідки про смерть брата. На цей час тіло ОСОБА_2 не евакуйовано, знаходиться на лінії розмежування і тому на даний час заявник не має можливості скористатися своїм конституційним правом зареєструвати смерть брата та отримати свідоцтво про смерть у інший, ніж як у судовий спосіб. Ці обставини зумовили потребу в зверненні заявника до суду.

18.12.2024року відпредставника заявника- адвоката Розумовського О.С. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: - витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024050000003258 від 29 вересня 2024 року; - рапорту про загиблих осіб від 29.09.2024 року; - запиту від 07.10.2024 року; - паспорта ОСОБА_8 ; - заяву від 05.11.2024 року; - відповідь на заяву від 13.11.2024 року; - заяву про залучення в якості потерпілого ОСОБА_1 від 03.12.2024 року; - пам`ятку про процесуальні права потерпілого від 03.12.2024 року; - протоколу допиту потерпілого від 03.12.2024 року, відеозапис з квадрокоптера з фрагментом зображення тіла ОСОБА_2 яке лежало на проїзній частині дороги з наявною раною ноги та передпліччя.

. Також, долучена до матеріалів справи відповідь № 1138/2387-24-24-28.20/28.20 про те, що заява до Відділу ДРАЦС по Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції залишена без виконання через відсутність документу, який є підставою для державної реєстрації смерті, визначеним чинним законодавством.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Розумовський О.С. у судовому засіданні заяву підтримав повністю, з підстав, наведених у її мотивувальній частині. Додатково просив допитати в якості свідка ОСОБА_9 щодо обставин виявлення тіла ОСОБА_2 .

Приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність, свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що в останнє він бачив загиблого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 після 12 години у м. Покровську, де вони разом пили каву. В планах ОСОБА_2 було поїхати на своєму автомобілі в село Лисівку. На наступний день свідок не зміг додзвонитись до ОСОБА_2 , тому на своєму мопеді поїхав до с. Лисівки. Біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 виявив тіла ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на їх тілах були наявні вогнепальні поранення. Після цього свідок поїхав у місто і повідомив ОСОБА_1 про загибель брата.

Крім того, в судовому засіданні було оглянуто надані представником заявника - адвокатом Розумовським О.С. відеозаписи з квадрокоптера. В ході перегляду відео, шляхом уточнення пояснень свідка ОСОБА_9 щодо одягу та розташування тіл загиблих, було встановлено, що одне із тіл належить ОСОБА_2 .

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції, Маріупольський міжрайонний відділ управління поліції охорони в Донецькій області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, під час судового розгляду справи здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі свідоцтв про народження серія НОМЕР_4 та серії НОМЕР_2 , (відомостіпідтверджено копієюпаспорта,копією карткиплатника податків,копіями свідоцтвпро народження на підставі свідоцтв про народження серія НОМЕР_4 та серії НОМЕР_2 ,).

Згідно витягу зЄдиного реєструдосудових розслідувань№ 22024050000003258від 29вересня 2024року,29вересня 2024року уневстановлений часв результатіобстрілу с.Лисівка ПокровськоїТГ Покровськогорайону Донецькоїобласті заадресою: АДРЕСА_1 загинув поліцейський-водійгрупи реагуванняПокровського районноговідділення Маріупольськогоміжрайонного відділенняУправління поліціїохорони вДонецькій областістарший сержантполіції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄО№ 13615).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 77 та ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме матеріалів кримінального провадження, відеозапису, суд керується ч. 2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» приділено значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою вказаного рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою].

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15.04.2016 року, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, суд як виняток приймає до уваги дані про смерть (дату, місце), які зазначені у вищенаведених документах, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дослідженими у справі доказами доведено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Лисівка, Покровського району, Донецької області, відтак, оскільки встановлення відповідного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми та реалізації наслідків, передбачених законодавством, заява підлягає задоволенню.

Відповідно до роз`яснень п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.98) рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. ст. 293, 315-319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат Розумовський Олександр Сергійович, заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції, Маріупольський міжрайонний відділ управління поліції охорони в Донецькій області, про встановлення факту смерті особи задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новогродівка Донецької області, громадянин України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Лисівка, Покровського району, Донецької області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню та його оскарження не зупиняє виконання рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного тексту рішення суду 30.12.2024 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Новогродівка, Донецької області, громадянин України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- представник заявника адвокат Розумовський Олександр Сергійович, адреса: м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19;

- заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління юстиції, код ЄДРПОУ 44548517, юридична адреса: Донецьк область, м. Слов`янськ, вул. Батюка, буд. 24-Б;

- Маріупольський міжрайонний відділ управління поліції охорони в Донецькій області, код ЄДРПОУ 40109084, юридична адреса: Донецьк область, м. Покровськ, вул. В. Мандрика, буд. 11.

Суддя А.С. Кузнєцова